Як українці в Ряшеві Йордан святкували. Свята вода, парафіяльна “Кутя” та коляди
Маленька діаспорна парафія УГКЦ у польському Жешові (стара українська назва Ряшів. — ред.) зібрала своїх чисельних вірян — українських діаспорян, заробітчан та студентів — на святкування Водохреща. Треті свята парафіяни відзначали також спільною “Кутею”.
У неділю 19 січня в греко-католицькій парафії Успення Пресвятої Богородиці у Жешові святкували Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, в народі — Йордан. Мешканці Жешова і прилеглих місцевостей, які входять до парафії, прийшли сюди, щоб ще раз пригадати собі ту добру новину — хрещення Ісуса Христа Іваном у Йордані і об’явлення його божественної суті. Після Водосвяття в школі при вулиці Нарушевича, 17 парафіяни пішли на спільну “Кутю”.
“Народ, який сидів у темноті, побачив велике світло;
тим, що сиділи в країні й тіні смерти, зійшло світло”, —
із читання на Богоявлення. (Мат. 4, 16)
Богослужіння проводилось настоятелем храму отцем Богданом Криком у сослужінні з римо-католицькими отцями, повідомляється на парафіяльному сайті.
“Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, Троїчне явилося поклоніння, бо Родителя голос свідчив Тобі, возлюбленим сином тебе називаючи”, — із тропаря на Богоявлення.
В цей день прийшла незвично велика кількість вірних, котрі повністю заповнили маленьку діаспорну церкву. Після святкової Літургії і освячення води, кожен з своїми посудинами — пляшечками, глечиками, слоїками — йшли до 40-ка літрового баняка за свяченою водою. Так як і ті люди, котрі спішили до Йордану, щоб очиститися від гріха і охреститися у Івана.
“Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися” — замість трисвятого.
На проповіді отець Богдан Крик розповів історію про три зображення, які колись бачив: “На першому були парафіяни, котрі йшли до сповіді — невелика кількість; на другому йшли до Причастя — вже більше людей, а на третьому по святу воду на Водохреща всі гатять”. Цим прикладом священник висловив заохочення, щоб парафіяни храму у Жешові не були людьми, які приходять до храму тільки по свячену воду, а й постійно користали із таїнств Церкви.
А той третій празник — Святе Водохреща, радуйся!
Ой, радуйся земле, Син Божий народився!
Колядками та щедрівками розпочалася парафіяльна зустріч “Кутя” — “Добрий вечір тобі, пане Господарю”, “Бог ся рождає!”, “Щедрик” — хто які знав. Парафіяльна “Кутя” проводиться в Жешові щороку. Цьогоріч три покоління зібралося за столом — діти, молодь і старші. Традиційним “Бог предвічний” і молитвою посвятили гостину, а після коляд всі взялися їсти. Починали з куті — бо це головна страва різдвяних свят. В кожному регіоні Україні є різні рецепти і традиції пов'язані з споживанням цієї страви. Це і найперший символ святої вечері, яку справляють перед Різдвом із появою першої зірки на небі. Кутя — як тихий символ прийняття вибраного Сина улюбленого.
Були також і вареники з капустою і картоплею, які є серед тих традиційних 12-ти страв і святої та щедрої вечері.
Прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь, і утішився.
Парох храму у Жешові отець Богдан Крик, знаючи кожного, роздавав просфори, вітаючи із святами і складаючи їм найкращі побажання. Це було справді по-родинному. І, якщо хтось не святкував із родиною перших свят, то мав нагоду посвяткувати тепер.
Марія Боровська
