Єпископ РКЦ Віталій Кривицький дав поради, за яким принципом обирати депутата

Як наголошує єрарх, Церква вимагає від християнина брати максимально активну участь у суспільному житті, впроваджуючи в суспільний хаос - порядок справедливості й милосердя Царства Божого.

У своєму зверненні єпископ також дав практичні поради, за яким приципом слід обирати депутата.

Подаємо текст документу:

Дорогі віряни Римсько-католицької Церкви та всі люди доброї волі в Україні!

25 жовтня 2020 року в нашій державі відбудуться місцеві вибори, до яких ми готуємося як молитовно, так і з визначенням щодо відповідних кандидатур для нашого самостійного громадянського вибору.

Святе Писання ніколи не перестане нам нагадувати, що праведність християнського життя полягає у безперервному свідченні про належність до Христа. Неухильне свідчення християнського життя робить нас співгромадянами Святих і мешканцями майбутнього Царства. Кожна епоха вимагає від того, хто зветься християнином і змагається за можливість оселитися у Царстві Воскреслого Христа, такого самого свідчення. Може комусь і не дано загинути за Христа мученицькою смертю. Але віддати за Христа життя можемо завжди, бо тоді, коли ми відмовляємося від спокус і хитрих маніпуляцій світу цього, від брехливих обіцянок і так званої “загальної думки”, ми нехтуємо комфортом і безпекою заради вічної правди Христової - ми віддаємо життя за Євангеліє Царства Божого.

Саме тому Свята Церква вимагає брати максимально активну участь у суспільному житті, впроваджуючи в суспільний хаос - порядок справедливості й милосердя Царства Божого, спонукає людей доброї волі схилити коліна перед правдою Воскреслого Христа, яка ніколи (при жодній владі) не змінюється. Ось чому ніхто з нас не може знехтувати своїм обов'язком участі у виборі тих, хто у наступні роки буде формувати або спотворювати обличчя суспільства і держави. Завдання християнина полягає не у тому, аби зануритися в азарт виборчих сподівань-перегонів. Ми не переймаємося тим, хто “виграє” або “програє”, хоча для нас і це важливо. Наша справа полягає у тому, щоб максимально засвідчити нашу християнську позицію, якою непопулярною вона би не була. Бо те, що не популярне сьогодні, стане популярним завтра, завдяки непохитному свідченню тих, хто має міць стверджувати своє християнське бачення і свій християнський вибір - інколи навіть всупереч усьому.

Приймаючи до уваги занепад християнського життя в Україні, зокрема у тій сфері, яка зветься політикою, мусимо ще раз усвідомити найбільш необхідні орієнтири і вимоги, які стануть дороговказом під час виборчого процесу і не дозволять вкрасти у нас дорогоцінну перлину нашого християнського свідчення.

Передусім ми весь час повинні пам'ятати, що політичні вибори є дією вільної волі, вільної людини. Ми, християни, відкуплені Кров'ю Христа до свободи дітей Бога і нікому не дамо повернути нас до ярма гріха і диявольської омани. Наша воля не продається ані за гроші, ані за пакунки з продуктами, ані за обіцянки “всього, чого тільки забажаємо”. “Золоті рибки”, що багато обіцяють, як правило, швидко перетворюються на золотих тельців - жорстоких і підступних ідолів, які зосереджують суспільство на собі та власних інтересах.
Ось чому у час виборчих перегонів найважливішим для християнина стає Божий дар розпізнання й мудрості. Ми заблукаємо, якщо Дух Святий і Євангельське Світло не поведуть нас. Молитва до Святого Духа, благання про його супровід і уділення необхідних дарів у цей час, повинно стати нашою духовною поживою.

Практичний тверезий розум так само запевнить нас у тому, що розумна людина не буде віддавати свій голос за сумнівного кандидата з темним минулим. Бо така людина не повинна йти до влади, але приносити покаяння за ганебне минуле. Це стосується і тих, хто є ставлениками тіньових ляльководів, клонами “темних володарів”, які не наважуються показати своє обличчя у публічному просторі при світлі правди. Саме ті, що ховаються у темряві, вмовляють нас вибирати увесь час “нові обличчя” з сумнівним минулим, але начебто заради “світлого майбутнього”. Не будьмо наївними щодо цих навіювань.

Ми маємо віддавати свій голос за тих, хто засвідчив себе християнином не через формальне стояння у церкві, але через правду, справедливість і милосердя свого щоденного життя. Бо сьогоднішнє свідчення християнина-політика є дуже простим: соромно бути багатим і багатіти у злиденній країні серед незліченних нужденних братів і сестер у Христі.

Істинних християн у сьогоднішній політиці, на жаль, обмаль. Що робити, якщо таких взагалі немає у виборчому списку? У цьому разі ми мусимо придивитися, чи політичний кандидат керується у власному житті принципами, які співпадають з принципами Слова Божого. Він не повинен проповідувати Слово Боже, але не може перечити йому.

Лакмусовим папірцем є ставлення політиків до цінності людського життя, сімейних цінностей, поваги до кожної людини. Якщо кандидат до влади захищає життя від моменту зачаття, дбає про непорушність сімейного союзу чоловіка і жінки, які в любові створюють браму для пришестя в світ нового життя – він достойний поваги. Для нього пріоритетом буде підтримка вагітних жінок, безпека пологів, захист життя немовлят, так само, як і забезпечення літніх людей всіма умовами, гідними людини в час старечого безсилля. Імунітет політика перед новітніми руйнівними ідеологіями та накинутими (проплаченими) аморальними нововведеннями - ось що повинно дати нам змогу розпізнати, чого вартий цей кандидат.

Той, хто не дбав про особисте збагачення і безкорисливо сам зробив багато доброго у минулому, той гідний довіри. Той, хто витрачає слова на обіцянки зробити багато доброго завтра, є дуже сумнівним.

Нарешті мусимо поставити питання: чи у складній або навіть кризовій ситуації, я би довірив цій людині свою дитину чи онука без вагань? Якщо змусити себе подумати про завтра України, про можливість молоді розвиватися не «за кордоном», про забезпечення у майбутньому пенсіонерів…. то попереднє питання не виглядатиме вже таким риторичним. Від щирої відповіді на це запитання безумовно залежить наше рішення на виборах.

Будьмо уважні: маємо надзвичайно важливий час - час ствердження християнського вибору у нашому спільному державному житті. Будьмо розважливими, бо не люди, але сам Бог і справа рятування нашої душі вимагають від нас християнського свідчення. Не вагайтеся це зробити.

+ Віталій Кривицький SDB
єпископ Київсько-Житомирський
Голова комісії Церква - Держава