Перший офіційний акт цьогорічного Синоду єпископів УГКЦ відбувся у храмі Святого Йосифа, в якому перебувають мощі блаженного священномученика Василя Величковського. Синодальні отці склали присягу на дотримання таємниці та помолилися про поміч Святого Духа у своїй роботі.
Перший офіційний акт цьогорічного Синоду єпископів УГКЦ, який проходить у Вінніпезі (Канада), відбувся у храмі Святого Йосифа, в якому перебувають мощі блаженного священномученика Василя Величковського. Синодальні отці склали присягу на дотримання таємниці та помолилися про поміч Святого Духа у своїй роботі.
За повідомленням Департаменту інформації УГКЦ, очолив Молебень Глава УГКЦ Патріарх Святослав. З ним співслужили митрополити та єпископи – члени Священного Синоду, – які прибули з України, Канади, США, Польщі, Бразилії, Аргентини, Німеччини, Великобританії, Італії та Австралії. Усього в засіданнях цьогорічного Синоду візьмуть участь 38 єпископів, включно з кількома емеритами.
При вході до храму членів Синоду привітав о. Богдан Лукій, ЧНІ, парох парафії Святого Йосифа. Він вручив Блаженнішому Святославу особистий хрест блаженного священномученика Микити Будки, 100-річчя прибуття якого до Канади Українська Греко-Католицька Церква святкує цього року.
Текст присяги від імені усіх присутніх зачитав найстарший за єпископськими свяченнями Владика Василь (Лостен), Єпископ-емерит Стемфордської єпархії. Після складання присяги відбувся процесійний похід синодальних отців до каплиці Блаженного священномученика Василя Величковського, який очолив наймолодший за єпископськими свяченнями Апостольський екзарх для українців греко-католиків у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу владика Борис (Ґудзяк), хіротонія якого відбулася 26 серпня 2012 року.
У каплиці єпископи просили заступництва блаженного священномученика Василя, великого подвижника віри та в’язня комуністичних таборів, для успішного проведення Синоду.
Довідка: Блаженний Василь Величковський прибув до Канади в червні 1972 року, після того як був висланий з території Радянського Союзу в січні того ж року. Він був двічі ув’язнений радянським режимом: уперше – 1945 року, коли після довгих годин допитів та тортур був засуджений за «антирадянську пропаганду» до кари смерті, яка згодом була замінена на 10 років таборів суворого режиму; удруге – вже як єпископ і очільник переслідуваної Церкви в Україні. Сталося це в січні 1969 року, шість років після того, як Патріарх Йосиф висвятив його на єпископа в одному з московських готелів безпосередньо перед своїм відбуттям до Рима.
Під час другого ув’язнення, яке проходило в місті Комунарську (Східна Україна), блаженний Василь Величковський зазнав великих фізичних і психічних тортур. Є свідчення, що він став об’єктом медичних експериментів, внаслідок чого його здоров’я було повністю зруйноване.
Після визволення з радянських концтаборів блаженний Василь прожив трохи більше як один рік і помер 30 червня 1973 року у Вінніпезі.
Після того як блаженний Папа Іван Павло ІІ під час свого пастирського візиту до України 2001 року беатифікував Василя Величковського разом з іншими ісповідниками віри УГКЦ, його чесні мощі влітку 2002 року було ексгумовано. Саме тоді виявилося, що вони залишилися нетлінними. Їх було урочисто перенесено з цвинтаря до храму Святого Йосифа, де відтоді діє музей блаженного. А каплиця з мощами Василя Величковського стала місцем паломництва багатьох людей – не тільки християн різних конфесій, а й представників інших релігій: юдеїв, мусульман.