Cьогодні після заходу сонця юдеї починають святкувати Рош га-Шана
Цьогоріч це свято юдеї відзначають з вечора 2 жовтня і до вечора 4 жовтня. З цього дня починається відлік днів нового єврейського року.
У ТаНаХ (сукупність Тори, Пророків, Писання) за перший місяць року вважається весняний місяць Авів, пізніше названий Нісан, коли євреї вийшли з Єгипту. Свято ж першого дня сьомого місяця Тішрей назване днем „священних зборів”, коли належить не працювати, сурмити в труби і здійснювати жертвоприношення.
Рош га-Шана належить до найбільш важливих єврейських свят. Згідно з єврейською традицією, в цей день євреї пригадують сотворіння світу та людини і аналізують, як вони прожили рік, що минув. Чи було це життя достойним. І що очікує їх далі.
Свято триває два дні та має свої обрядові особливості. Насамперед виключно цього дня стосується заповідь «сурмити в шофар». Так в Торі написано, що день сьомого місяця, першого числа повинен бути відпочинком та нагадуванням звуком сурми. Виняток робиться тільки тоді, коли свято припадає на суботу. Але оскільки триває свято два дні, то в один з днів шофар все одно звучатиме.
Шофар – це спеціально оброблений баранячий ріг, який дає голосний та сильний звук, унікальний в своєму роді. Для виконання цієї заповіді, громада обирає людину, яка вміє правильно сурмити в шофар. Робить він це у відповідні моменти під час молитви, після виголошення благословінь, дотримуючись при цьому традиції ритмів та мотивів. В цей момент панує повна тиша, всі повинні слухати шофар. Ця традиція займає центральне місце у святкуванні Нового року. Водночас виконувати цей ритуал – є головною заповіддю цього дня, тому інколи Рош-га-Шана ще називають «днем сурміння». Звук шофара — це тривожний звук, який заставляє єврея зупинитись, задуматись та пригадати.
Про що пригадують юдеї під звук шофару? Баранячий ріг – це спомин про жертвоприношення Авраама, в кінці якого на вівтар було покладено ягня. Шофар також пригадує про подвиг віри Авраама. Звук цього інструменту звучав у всі важливі історичні події Ізраїлю. Під час отримання Тори, перед виходом на війну, в моменти, коли необхідним було пробудження свідомості народу. Отож, головною ідеєю є зосередити єврея на тому, перед Ким він стоїть, що вирішується в цей день, закликати до покаяння та нагадати про подвиги предків.
Цей день – є пригадуванням подій минулого року. Водночас з цим він є днем «початку Суду» Божого, тому для людини він є днем покаяння, оскільки тільки воно здатне врятувати людину від цього Суду. Тому центральною темою всіх молитов Рош-га-Шана є тема покаяння – тшува.
В єврейській мові тшува означає одночасно «розкаяння» та «повернення». Оскільки в цьому світі тільки людина має здатність відрізняти добро від зла. І тільки людині дарована можливість діяти відповідно до одного з цих понять. При цьому, коли людина робить недобрі вчинки вона немов «відходить» від самої себе, від волі Всевишнього. Тому покаяння є поверненням до себе і до Творця. Рош-гa-Шана і є тим днем в який людина повинна «повернутись».
Святкова трапеза свята є також багата різноманітними звичаями. Розпочинається вона традиційно з Кидуша – благословення над бокалом вина. В цей день євреї їдять багато солодкого для того, щоб новий рік був для них солодким. Під час вечері учасники говорять один одному побажання.
Традиція свята містить ще один цікавий ритуал. В перший день Рош га-Шана, в світлий час доби необхідно прийти до джерела та прочитати біля нього слова з пророка Міхи (Міхея), в яких йдеться про людські гріхи та звучить заклик викинути їх в «безодню моря». Таким чином євреї демонструють готовність змити з себе гріхи минулого року.
Перші десять днів після святкування Нового року називаються Ямім норам. Після яких наступає Йом–Кіпур. В перекладі з єврейського вони (10 днів) називаються «дні трепету», а Йом-Кіпур – «День відкуплення».
