За кулісами ідеологій: огляд свіжого номера журналу «Патріярхат»
На жаль, маючи гіркий історичний досвід, ми, кожен зокрема і як цілісна спільнота, дотепер не навчилися розрізняти зло на його зародковому етапі. Для християн питання ідеологій вкрай важливе, бо воно по-перше – актуальне, ідеології нікуди не зникли, вони тільки міняють обличчя, по-друге, і найважливіше – певні ідеології націлені на зруйнування самих основ нашої віри. Отож, журнал «Патріярхат» пропонує «жменю» думок на тему…
Нова ідеологія, маскуючись тезою про свободу та права людини, протискається всіма можливими – хитрими, підступними чи відкритими – способами в життя людства. Ідеологія гендеру, ідеологія, яка сягає корінням епохи Просвітництва і є продовженням комунізму-фашизму. Саме тому отець-доктор Йосиф Августин, ТІ, назвав свій аналіз цього явища «Два беззаконня – одне джерело». Ним відкривається тема номера.
Хто з нас без гріха? – А отже, хто не несе тягар відчуття провини за свої лихі вчинки чи слова? Проте, останнім часом надто активно світ почав збочувати від здорового почуття провини за особисті проступки і накидати масам: народам, прошаркам суспільства, релігійним спільнотам – почуття колективної провини за нескоєні ними особисто злочини. Це явище набирає рис новітньої ідеології. Ширше про неї у матеріалі Ольги Герасименко «Цивілізація провини: людина постхристиянської епохи в кривому дзеркалі відкуплення».
«Не так має бути між вами!» нагадує о. Ігор Колісник у статті «Антиполітична динаміка Царства Небесного», беручи під критичний розгляд взаємодію держави та Церкви. Автор робить сумний висновок: «Симфонія держави і Церкви на Сході чи боротьба за владу і землі між церковними та державними політиками на Заході призвели до того, що найбільше, на що християнська спільнота може надіятись у теперішніх умовах, це бути важливим соціальним інститутом або моральним авторитетом. Есхатологічно-апокаліптичне свідчення життя майбутнього віку, яке християни визнають у часі літургії, залишається десь далеко, оскільки виглядає непрактичним для реальної політики в щоденності».
«Уся Церква Христова збудована на нестійкому, неправильної форми камені, на якому взагалі дуже ризиковано щось будувати», бо ж саме таким у своїй вірі був апостол Петро. Проте, «перешкода для віри – це не Петрові вагання й недосконалість, а фарисейська впевненість». На цьому прикладі в редакції журналу заохочують придивитися до власної віри разом з докторкою Анастасією Рябчук через її проповідь-статтю «Хиткий наріжний камінь».
Сьогоднішній світ в ситуації пандемії, чимось нагадує біблійного Йова з його друзями, лишень ми одночасно є і Йовами, і його товаришами. Біблістка Галина Теслюк ділиться думками про виклики COVID-19 і те, як можемо на них реагувати, взоруючись на древнього Страждальця: «Пандемія коронавірусу: кілька біблійних порад щодо того, як бути з кризою».
«З людьми треба бути». «Ми продавали мед із нашої пасіки, квашені огірки, помідори, капусту та городину для всієї околиці. Прямого телефону не було. Телефоністка збирала «замовлення» і переказувала мені. І одного разу не витримала та й питає: «То що у Вас там за бізнес, отче?» – «Та церква!», – розповідаючи це, отець Іван Татарин, який уже 61 рік є парохом церкви святого Димитрія в Торонто, заходиться сміхом». Цю надзвичайно теплу розповідь про священника і його парафію переповіла нам Мар’яна Карапінка.
Органи та музичні капели (невеликі музичні ансамблі) у руських храмах і монастирях? Так – це дійсність XVIII століття усієї Правобережної України. Читайте цікаву історичну розвідку Івана Кузьмінського «Музичні капели – від Вільна до Умані».
Свого роду «екуменічною» можна назвати нову постійну експозицію Львівського музею історії релігії «Києво-Візантійська традиція: образ і пам’ять». Враженнями від виставки ділиться Лідія Мідик у репортажі «Історія – річ цілісна».
Рубрика «Наша історія» запрошує до пізнання ще одного яскравого прикладу жертовного душпастирського служіння, який описали Нестор Мизак, Андрій Яремчук і о. Тарас Шалага в статті «Отець Іван Ших – пастир, який гуртує. З історії віденської парафії святої Варвари УГКЦ на початку ХХ століття».
І незмінно у кожному номері – новини з України та світу.
Передплатити журнал можна через Укрпошту – 90827,
електронний варіант часопису зручно придбати на https://journals.ua/
Архівні матеріали – на сайті www.patriyarkhat.org.ua,
в тому числі й англійською мовою в окремому новому розділі,
знайомтесь з анонсами та статтями на сторінці у facebook: Часопис Патріярхат
