Завтра Хрестопоклонна неділя
Присвята третьої неділі Великого посту Хресту є відносно недавньою. Синайський євангелистарій ІХ-Х ст. в цю неділю подає читання Євангелія про митаря і фарисея. Хоч на сьогодні тематика Хреста повністю витіснила цю притчу з літургійних текстів третьої неділі Великого посту, все ж на Утрені вкінці хвалитних знаходимо стихиру: “Господь притчею навчив усіх уникати високодумного злого фарисейського розуму і не мудрувати високо, а всім наказав радше думати про потрібне. Будучи сам прикладом і взором, виснажив самого себе аж до розп’яття і смерти. Тому, подякувавши з митарем, кажімо: Ти, Боже, що за нас постраждав, будучи безстрасним, визволи нас від пристрастей і спаси душі наші”.
Тема Хреста вплелась і в цей текст, але можна простежити тут звичне протистояння високодумності й покори, яке зазвичай відображається через постаті митаря й фарисея. Ще чіткіше вони присутні в теперішніх богослужіннях четвертого тижня Великого посту. В давнину неділя розпочинала тиждень Великого посту й задавала тон усім його богослужінням. Тому більшість текстів Вечірні та Утрені тижня, який іде за Хрестопоклонною неділею, є про митаря і фарисея.
Про третю неділю Великого посту як Хрестопоклонну є зафіксовані згадки з ХІІІ ст. Рукопис Єрусалимської бібліотеки № 366 пояснює, що її встановлено на честь спомину про перенесення частини Хреста з Апамеї до Константинополя. Відбулося це в VI ст. за часів імператора Юстина (джерело хіба що не повідомляє, котрого саме — першого чи другого).
Рукопис уточнює: “Ця частина Древа являє собою підніжжя Христа”. А в каноні Утрені Хрестопоклонної неділі знаходимо тропар: “Сповнюється піснеписане пророцтво: ось бо поклоняємося підніжжю пречистих ніг Твоїх, Всесильний, Хресту Твоєму чесному, найжаданішому древу”. Йдеться тут про образи з псалмів: “Вознесіте Господа, Бога нашого, і впадіте ниць перед підніжжям його стіп: святий він!” (Пс. 99(98), 5); “Увійдімо в його житло, упадім до підніжка його стіп” (Пс. 132(131), 7).
Тож часто у літургійній традиції Хрест називається підніжком Божим. На Божественних Літургіях у п’ятницю, яка також виділена для поклоніння Хресту, звучить прокімен “Вознесіть Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо святе воно”. Крім п’ятниці, у візантійській традиції Хресту присвячена й середа, а також є урочисте свято, одне з дванадцяти найбільших у літургійному році, — Всесвітнє Воздвиження чесного й животворчого Хреста (14 вересня).
Варто зазначити, що поклоніння і молитовні звертання під час богослужінь, присвячених Хресту, звернені не до нього як предмета, а до особи Розп’ятого на ньому. “Піснями звеличуючи свято, возрадуємся нині, люди, славлячи хресним поклонінням розп’ятого Христа, Єдиного благословенного отців Бога і препрославленого” (7 пісня канону Утрені).
Канон Хрестопоклонної неділі нагадує вірним, що здійснилося на Хресті, і приносить подяку Богові: “Чим обдаруємо Тебе, Христе, що сподобив єси нас поклонитися Чесному Хресту: на якому пролилася всесвятая кров Твоя; там же і Тіло Твоє цвяхами прибите було” (4 пісня). Молячись цими текстами, християни роздумують, що через Хрест Ісуса Христа “набираємо сили проти ворогів” (6 пісня), з нього “освячення витікає” (6 пісня), він є “джерелом просвітлення” (3 пісня), “доторкаючись до нього, безсмертя сподобляємося” (5 пісня).
На відміну від інших літургійних текстів, присвячених поклонінню Хресту (Всесвітнього Воздвиження, серед і п’ятниць протягом року), моління Хрестопоклонної неділі розміщені в контексті Великого посту: “Приступімо, очищені постом, гаряче цілуючи з похвалою всесвяте древо, на ньому розп’ятий Христос спас світ, як Милосердний” (5 пісня). Поклоніння Хресту посередині Великого посту стає проміжним моментом підбадьорення Церкви на шляху до Страстей і Воскресіння: “Зустрічаючи нині поклонну радість Животворчого Хреста Твого, Христе, готуємося до прославлення всесвятих Твоїх Страждань, які перетерпів єси, Спасе, за спасіння світу, як Всемогутній” (4 пісня).
Підкреслює цей зв’язок Хресного дерева, Страстей і Воскресіння звичай виставляти у храмі на тетраподі прикрашений квітами хрест. Протягом цілого наступного тижня вірні вкінці богослужінь творять доземні поклони під спів “Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо”. Цей піснеспів взято із більшого під назвою “Воскресіння Христове бачивши…”, який звучить на пасхальних богослужіннях та на всіх недільних Утреніх. Тому богослужіння, присвячені Хресту, мають не скорботний, а торжественний характер, бо Христос “перетворив зброю смерти на знаряддя життя” (7 пісня канону Утрені).
