“Зазвичай легше служити в якійсь християнській місії, бути членом якогось благодійного служіння, приділяючи певний час Божій справі, а потім, звільнившись, відпочити. В сім’ї ж цього немає. Тут треба служити цілодобово”

Інтерв’ю зі Станіславом ШИРОКОРАДЮКОМ, єпископом-помічником Києво-Житомирським Римо-Католицької Церкви

„Не добре бути чоловіку самотнім, – сказав Бог і створив першу сім’ю, подарувавши Адаму прекрасну і кохану дружину Єву, – плодіться й розмножуйтеся і будьте тілом одним”. Але, в супереч Божому повелінню, самотність – сьогодні одна з найболючіших проблема цивілізації. Неповні сім’ї, покинуті діти, нікому не потрібні і самотні старенькі – все це наслідки розвалу традиційних сімейних зв’язків, відлуння так званої “сексуальної революції”. Адже, саме в сім’ї дитина вперше пізнає любов і вірність, батьківську мудрість і душевний спокій, захищеність і впевненість у завтрашньому дні, вчаться добру і милосердю. Не випадково, Спаситель людства прийшов у цей світ не інакше, як народившись у сім’ї праведників.

Відомо, що Церква завжди послідовно і наполегливо закликала світ і свою паству до зміцнення сімейних стосунків. Чому цьому приділено таку особливу увагу пояснює єпископ Станіслав Широкорадюк:

– Справжній християнин – це не просто віруючий, який ходить до храму і виконує певні обряди. Це людина подібна до Христа, яка відрізняється від інших своїм особливим милосердям і добротою. Господь завжди опікувався своїми близькими і рідними. А Церква, як тіло Христове, і є тією духовною школою, яка виховує такого християнина. Він має бути як Учитель – „світлом для світу”, взірцем і прикладом служіння людям. А починати слід зі своєї сім’ї. Ні одна сім’я не може бути по-справжньому успішною, якщо у ній не буде служіння один одному.

– Інколи допомагати іншим легше, ніж своїм рідним. Бо ми знаємо їх краще, бачимо їхні негативні риси, які нас інколи дратують.

– Так. Зазвичай легше служити в якійсь християнській місії, бути членом якогось благодійного служіння, приділяючи певний час Божій справі, а потім, звільнившись, відпочити. В сім’ї ж цього немає. Тут треба служити цілодобово. Чоловік завжди має бути добрим батьком, а його дружина – доброю матір’ю. А головне, вони повинні любити один одного і бути прикладом для своїх дітей. Бо сім’я щаслива, коли відчуває, що всі її члени потрібні один одному.

Саме від такої сім’ї ми сподіваємося отримати тих вихованих політиків і справедливих суддів, яких нам так бракує сьогодні, або добрих священиків і вірних служителів Божих, яких теж дефіцит.

– За статистикою, нині майже кожний другий шлюб розпадається. В чому, на Ваш погляд, причина?

– Головна проблема, на мою думку, сьогодні в тому, що світ втратив Духа служіння. Люди не бажають піклуватися один про одного, а служать тільки собі – це розквіт егоїзму і деморалізація. Загальна моральна криза проникає навіть у Церкву, бо Церква – це люди.

У першу чергу постраждали сім’ї. Подивіться, скільки сьогодні розлучень?! З Заходу до нас прийшла так звана “мода” жити у громадянському шлюбі. Для чого? Щоб бути незалежними і ні за кого не відповідати. І від цього, власне, і незаконно народжені діти, і соціальні сироти. Проблеми виростають, наче сніговий клубок. І не дивно, що збільшується кількість дитячих сирітських будинків. Тож чекаємо, що з часом буде збільшуватися і кількість будинків для престарілих. Людей, які покинули своїх дітей, в майбутньому чекає самотня старість. Це як кара за гріх, бо найбільше нещастя, коли людина нікому не потрібна.

А візьміть іншу проблему – одностатеві, так звані, шлюби. Це взагалі карикатура на подружжя, насмішка над людським життям і Божим задумом.

Церква зобов’язана про це говорити. І сьогодні священики несуть на собі гріх, якщо вони замовчують усі ці негативні явища, йдуть на компроміси зі світом, вважаючи, за краще промовчати, аби не створювати собі зайвого клопоту.

– Які методи підтримки сім’ї, окрім проповіді, застосовує Ваша Церква?

– Ми маємо напрямок служіння, що називається „Домашня церква”. Сім’ї наших вірян збираються разом, спільно обговорюють сімейні проблеми, допомагають один одному у вирішенні складних ситуацій. Є відповідні програми, присвячені вихованню дітей і підлітків. Працюють консультації для молодих людей, які готуються створити сім’ю.

Дуже важливо, щоб сім’я мала спільні інтереси і постійне спілкування. Зверніть увагу, чи включений, скажімо, телевізор, коли ваша сім’я разом вечеряє? Бо дуже часто люди, знаходячись поруч, один одного не бачать і не чують, а їхні думки зайняті чим завгодно, тільки не сім’єю. Це дуже перешкоджає тій єдності, яка повинна бути. Якщо в сім’ї з повагою ставляться один до одного, то і вечеря проходитиме подібно до вечері Христа з апостолами. Це має бути щось святе. А якщо сім’я знайде час, хоч п’ять хвилин на день, разом почитати Святе Письмо – це безумовно, буде єднати їх ще більше.

Важливе питання: чи молитесь ви один за одного? Часто ми шукаємо якісь чудотворні ікони, готові їхати хоч на край світу в якісь особливі місця, а не розуміємо простої речі – молитва батьків за дітей, за сім’ю – найсвятіша. Це гарантія в руках Божих, бо Господь Милосердний.

Усвідомлення того, що життя коротке, на жаль, часто приходить до нас надто пізно. А ми так його марнуємо: діти виростають, батьки старіють – проходить життя. І тільки потім ми розуміємо, що втратили можливо найкращі роки.

Спілкувався Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ (УКРІНФОРМ)
Київ, травень 2008 року