Зникла Кохавина: 120 років святині
Історію появи Кохавинського образу Богоматері нині ретельно досліджують монахи-редемптористи, які оселилися в Гніздичівському монастирі. 1646 року на місці, де тепер село, ріс Кохавинський ліс, який налічував 95 тисяч дубів. Якось дідичка села Руда Анна Воянковська поверталася бричкою з Жидачева, аж раптом коні стали перед старим дубом і впали на коліна. За переказом, на дубі з’явилася ікона Пресвятої Богородиці. Кілька разів Анна Воянковська намагалася перенести образ, який вважають нерукотворним, до церкви в Руді, але ікона «поверталася» на дуб. Відтак на цьому місці збудували глиняну капличку.
Понад півстоліття збирали свідчення про чуда, які ставалися за посередництвом чудотворної ікони. На місці лісу почало з’являтися поселення, яке дістало назву Кохавина. 26 травня 1755 року на підставі 24 свідчень образ Матері Божої Кохавинської визнано чудотворним.
Криниця біля місця об'явлення
Сьогодні і сліду нема від дуба, який став місцем для чуда, як і від першої каплички, збудованої на честь об’явлення. Єдиною згадкою про 17 століття є колони від воріт, через які в’їжджала до лісу Анна Воянковська. Біля місця об’явлення нині є криничка, вода з якої зцілює, свідчать місцеві жителі. У 1912 році збудовали нову каплицю, де досі зберігаються розписи отців-єзуїтів. Перед Другою світовою війною саме вони опікувалися чудотворним місцем, а втікаючи від радянських військ, забрали з собою Кохавинську ікону до польського Глівіце, де вона зберігається до нині.
Каплиця на місці з'явлення (1912)
Каплиця на місці з'явлення. Розписи отців єзуїтів (1925)
Про велику набожність поляків до Кохавинської Богоматері свідчить ще одна (занедбана нині) будівля, колись місце постою численних прочан. З 1900-их років цей будинок був інтернатом для 14 неповносправних дівчат, яких виховували сестри-монахині. У 1939-му нова влада відправила сестер до Польщі, а будівлю, що є частиною комплексу монастиря святого Ґерарда, передали світським учителям. Поступово вона перетворюється на руїну.
Будинок для прочан, перетворений на інтернат
Оригінал Кохавинської ікони Богоматері колись зберігав у своїх мурах величний костел, зведений за кількасот метрів від лісу впродовж чверть століття отцем Євгеном Петруськівим, а потім о. Яном Тшопінським. «Наріжний камінь під будову цього собору був посвячений у 1868 році. Отець Петруськів зібрав будматеріали, були й жертводавці, заклали фундамент, підвели стіни, будівницто йшло поволі, однак отець помер, а собор залишився стояти під відкритим небом. Люди, які складали пожертви, почали нарікати. У 1884 році з Польщі сюди приїхав молодий священик – отець Ян Тшопінський, який запросив отців-єзуїтів у Кохавино. Він і завершив будівництво. У 1894 році було посвячено цей собор. Цього року святкуємо 120-ліття цієї події», - розповів брат Микола Романів, який провадить екскурсії в Кохавино.
Заходами відомого маляра Юліана Крупського костел Кохавинської Богородиці набув слави єдиної в Європі «церкви, розписаної ангелами». Сьогодні святиня, що має назву Покрови Пресвятої Богородиці, потребує реставрації. Значної шкоди храму завдали в радянський період. «У 1954 році одного чоловіка з Лівчиць змусили зняти хреста з вежі, яка є входом до храму. На тому місці зробився великий отвір. Через нього витягнули механізм старовинного годинника, який був на вежі, і передали в Жидачівський музей. Зараз його там нема, і нам не вдалося його віднайти. Також витягнули дзвони, які були вмонтовані у вежу. На бічних стінах церкви розміщені фігури святих апостолів. Зараз їх тільки десять. Двох – верховноапостольних Петра й Павла, що стояли на колонах перед входом у храм, ми віднайшли в джерелі, яке є на нашій території. Нам не вдалося відновити фігури», - розповів Микола Романів, новик ЧНІ.
Фігура апостола біля бічної стіни храму
У 1960-му в костелі зробили склад і місце переробки льону. Але через діру в куполі вежі постійно затікала вода. Комуністична влада задумала від’єднати вежу від храму, для чого застосували артилерійський снаряд. Відтак по всій будівлі пішла велика тріщина, але храм встояв. Не вдалося завалити вежу тракторами, бо машини ніяк не заводилися.
А ще, розповідає брат Микола Романів, з костелу пропав дорогий орган: «За вартістю він був другий на всю Польщу. Недавно до нас прийшла одна пані і розказувала, що була в Росії і на концерті органної музики бачила інструмент з табличкою «Орган Кохавинської церкви».
Інтер'єр храму
Дослідники розповідають, що окупанти поглумилися над останками будівничого костелу – о. Яна Тшопінського, розкидавши його кості по подвір’ї монастиря.
Залишки розписів Юліана Крупського
Унікальних ангелів Юліана Крупського затирали шліфувальними шкурками або зацементовували, але, за свідченням ченців, в останні роки розписи відновлюються самі собою.
50-метрова вежа колишнього костелу (тепер церкви Покрови)
З 1991 року монастирем святого Герарда та церквою опікуються монахи Чину Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ, редемптористи). Вони відреставрували підлогу в храмі, відновили вежу та повернули їй дзвони.
Чого натомість не вдалося повернути, то це назви «Кохавина», бо поселення 1968 року приєднали до Гніздичева.
Стеля храму потребує реставрації
Усі матеріальні втрати щедро компенсує Кохавинська Богородиця. Точну копію ікони зробили ще в 1930-х роках. Нині біля неї не перестають траплятися чуда, які люди ретельно записують у зошит братів-редемптористів.
Юлія Овсяник
Світлини Олега ОВСЯНИКА
