Золочівський замок: досвід рятування і збереження національної мистецької спадщини

Про музейну справу та її важливість для збереження пам'яток мистецтва у наші дні — розмова із завідувачкою відділом Львівської національної галереї мистецтв — музеєм “Золочівський замок” Надією ГУПАЛО.

Десятки тисяч туристів відвідують щороку Золочівський замок. Пам'ятка XVII століття за свою історію встигла послугувати оборонною спорудою, в'язницею і базою для училища. Одначе з 1986 року це — відділ Львівської картинної галереї, музей. Причому увагу привертає не тільки Китайський палац і багатство відтворених інтер'єрів XVIII-XIX століть, а й насиченість цих інтер'єрів шедеврами релігійної тематики. Про музейну справу та її важливість для збереження пам'яток мистецтва у наші дні — розмова кореспондента РІСУ Володимира Мороза із завідувачкою відділом Львівської національної галереї мистецтв — музеєм “Золочівський замок” Надією ГУПАЛО.

— Під час оглядин експозиції у замку одразу впадає у вічі те, що тут дуже багато творів мистецтва на релігійну тематику. Їх спеціально підбирали?

— Тематика нашого музею — інтер'єри середини — другої половини XIX століть. Це — палаци, а оформлення тодішніх палаців —також і біблійна тематика. Це була норма, як і міфологічні теми, портрети і баталії. Так, багато робіт — копії. Але це унікальні копії з тих же часів. Приміром, оригінал картини Рубенса “Суд Соломона” — в Копенгагені у Національній галереї. А наша копія — з колекції професора Пінінського. І якби не вона, багато українців змогли б побачити це полотно хіба в Інтернеті. Взагалі у нас добре представлена школа Рубенса. От, наприклад, “Тайна вечеря” походить з колекції Любомирських. Також можна побачити школу Рафаеля, Караваджо. Загалом у Золочівському замку — сотня одиниць живопису.

— Але є у Золочеві й інша особлива картина — найбільша у європейському мистецтві XVII століття...

— Так — це славнозвісна “Битва під Парканами” авторства італійського художника Мартіно Альтомонте. Її розміри 7,9х8,8 метра. До неї у нас — особлива увага. Цю роботу встановили в експозицію музею у червні 2012 року після ретельної та дбайливої реставрації. І тут її бачать численні відвідувачі. Водночас просто не можу не повірити, що деякі люди досі поширюють чутки про те, що цей шедевр у нас псується. Це — неправда.

“Битва під Парканами” , як й інші подібного розміру ще три батальні картини первісно були у Жовківському костелі. Їх від повного знищення врятував світлої пам'яті Борис Григорович Возницький, багатолітній директор Львівської національної галереї мистецтв, Герой України. Останнім часом РКЦ та польська сторона почали говорити про повернення батальних картин до костелу. Одначе у всьому світі, і у Польщі теж, існує практика повернення у храми копій подібних творінь. Адже у музеях — таки кращі умови. Перлини мистецтва такого рівня мають бути у музеях. Їх мають право бачити всі. Зокрема, митрополит Андрей Шептицький розумів це і заснував Національний музей у Львові. З іншої сторони, скільки мистецьких робіт з наших храмів опинилися у Польщі. І їх не повертають! Потрібно добре розуміти, що якби не музеї, багато що було б уже знищене.

— Є у замку і скульптурні роботи?

— Так, зокрема, голівки Христа і Богородиці — робота Пфістера у експозиції музею. Їх атрибутував Борис Григорович Возницький. Щоправда, досі не встановлене їх походження. Адже ми не маємо повного опису замку, аби визначити, де вони були первісно.

— У замку є капличка. Вона діюча?

— Так, наша палацова капличка діюча. У кожному старовинному замку була капличка. Це традиція. Капличку освятив 21 червня 2004 року Блаженніший Патріарх Любомир (Гузар). Служби у ній відбуваються двічі у рік: на Благовіщення (храмове свято ) і в роковини репресій — у першу неділю липня. Адже наш замок свого часу був катівнею НКВС... Капличка — давня. На жаль, нічого з рідних речей у ній не збереглося. Описи подають фрагментарні дані про її автентичний вигляд. Відомо, наприклад, що на початку ХІХ століття, за власника замку Луки Комарницького, у капличці був вівтар святого Луки. Також у свій час тут був вівтар святої Анни.

А ось ікона святого Миколая, яка тепер у бічному вівтарі каплиці, — із золочівської церкви святого Миколая. На сьогоднішній день точно невідомо звідки ця ікона. Ймовірно, з церкви Воскресіння Господнього, іншої золочівської церкви, яка згоріла у 1682 році. На іконі є обгорілі сліди. Фото 1925 року подає ікону святого Миколая як запрестольну у Миколаївській церкві. Невідомо коли вона туди потрапила. За часів Радянського Союзу, коли з храму все повикидали, Віра Свенціцька та Борис Возницький врятували багато безцінних шедеврів. Серед усього — і цю ікону. І коли реставрували капличку у Золочівському замку, Борис Григорович вирішив, що оскільки ікона — золочівська, потрібно її повернути у місто. Так і сталося.

— Головний вівтар каплиці — також історичний?

— Це — вівтар із костелу у селі Біще Бережанського району Тернопільської області. І за розмірами він ідеально підійшов до нашої каплиці. Можливо, що цей вівтар — робота майстра Пфістера початку XVII століття. Його також врятував Борис Григорович Возницький. Якби він залишився у Біще, то був би вже втрачений... Ситуація — аналогічна до випадку із надгробками Синявських із Бережан. Зараз говорять про їх повернення у тамтешній замок. Одначе, якби в часи нищення їх не забрав Борис Возницький, то їх би вже не було. До речі, основа вівтаря каплиці Золочівського замку — теж із якогось храму. На ній — герб Собєських. Головна намісна ікона тут — класича українська Богородиця з Дитям.

Привертає увагу у каплиці епітафійне оформлення на стіні. Свого часу його, розбите на шматки, привіз з Олики Борис Возницький. Господарями в Олиці були князі Радзивіли. Вони ж у середині — другій половині XVIII століття володіли замком у Золочеві. Речі, які сьогодні є у капличці, мають відношення до Золочева, до замку, чи до родин власників.

— Китайський палац у замку — теж особливе місце. Там навіть фотографувати не можна.

— Справді — такі умови. Але головне — те, що тут кожен відвідувач може побачити. У Китайському представлене мистецтво країн Сходу: від давнього Єгипту і Дворіччя, до Японії, Китаю, Індії та Індонезії, країн ісламу. Окремий зал відведено взаємовпливам східного і нашого мистецтва. Цей палац — автентична пам'ятка, данина моді на захоплення мистецтвом і звичаями Сходу, яка панувала серед шляхти у XVIII столітті. Загалом ми намагаємося відтворити атмосферу тих часів, подати усе якомога більше наближеним до реалій.

Довідка

Золочівський замок — пам'ятка архітектури історії і культури ХVІІ століття національного значення. До складу архітектурного комплексу входять власне замок, Великий і Китайський палаци, фортифікаційні споруди. Тепер це — музей, відділ Львівської національної галереї мистецтв. Із 1986 р. тут тривають реставраційні роботи. Протягом 1986-1992 рр. на території замку проводили розкопки, демонтували різночасові добудови, віднаходили старі елементи комплексу. У 1991-1992 рр. відкрито надбрамний перехід, у 1994-2009 рр. у замку реконструювали фортифікаційні споруди. 1996 р. — відкрито для відвідувачів камінний зал на першому поверсі палацу. 1986-2000 рр. — розбито французький парк на подвір’ї пам’ятки. 2002 р. — над воротами замку вмонтовано мозаїчне зображення Богоматері з Дитям, згідно з давніми описами. 2004 р. — відкрито Китайський палац з експозицією “Східні культури”. 2004 р. — освячено капличку у Великому палаці. 2006-2007 рр. — відбудовано равелін і міст. 2006 р. — встановлено меморіальні дошки загиблим у замку-тюрмі. 2009 р. — відкрито Великий палац з експозиціями історії замку, давніх інтер’єрів, королівською скарбницею.