Звернення Архиєрейського Собору УПЦ КП до УПЦ (МП) з приводу необхідності невідкладного подолання розділення Православної Церкви в Україні

ЗВЕРНЕННЯ
АРХІЄРЕЙСЬКОГО СОБОРУ
Української Православної Церкви Київського Патріархату
до УПЦ (Московського Патріархату)

з приводу необхідності невідкладного подолання
розділення Православної Церкви в Україні
і утворення єдиної Помісної Православної Церкви

Дорогі брати і сестри!

Архієрейський Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату підтверджує раніше звернені до вас Священним Синодом і Вищою Церковною Радою заклики – подолати розділення Православної Церкви в Україні та утворити єдину Помісну Українську Православну Церкву.

Ми, як і ви, бажаємо здійснити це об’єднання на основі канонічного порядку і традицій Православної Церкви.

Всім відомо, що досі Православна Церква не має єдиного визначеного порядку проголошення автокефалії, тобто повної адміністративної незалежності. Відсутність єдиного погляду на це питання засвідчена і в рішеннях зібрання Предстоятелів (Сінаксу) Православних Церков, яке завершилося 9 березня ц.р.

Разом з тим низка правил та традицій православ’я свідчить про тісний зв’язок між державним станом народу і статусом автокефалії його Церкви. Зокрема про це говорять 34 Апостольське правило: «Єпископам всякого народу належить знати першого серед них, і визнавати його, як главу, і нічого, що перевищує його владу, не творити без його розсуду...», 17 правило IV Вселенського Собору, 38 правило VI Вселенського Собору, де вказано, що «устрій церковних справ повинен відповідати політичним і громадським формам», та численні історичні прецеденти проголошення автокефалії Помісних Церков у минулому.

Принцип «у незалежній державі – незалежна (автокефальна) Церква» – норма православної традиції, а не вигадка сучасних політиків, як вас намагаються переконати неправдомовці. Це підтверджується, окрім іншого, такими документами, як Томос Константинопольського Патріархату про визнання автокефалії Православної Церкви в Польщі, в якому цитується Апофегма патріарха Фотія: «Прийняти, що права, які торкаються церковних справ, а особливо справ парафій, повинні відповідати політичним і адміністративним перемінам» (1924 р.) і виписка з визначення Священного Синоду при Святійшому Патріарху Московському і всієї Русі від 19 листопада 1943 року №12 (Журнал Московської Патріархії № 3 за 1944 р., с. 3) щодо визнання автокефалії Грузинської Церкви, де сказано: «за церковними правилами (Всел. IV, 17 та ін.), церковні кордони повинні слідувати за державними».

Саме виходячи з цих канонічних підстав Собор УПЦ 1-3 листопада 1991 р. ствердив: «Незалежна Церква у незалежній державі є канонічно виправданою та історично неминучою» (Визначення Собору УПЦ 1-3 листопада 1991 р. з питання повної самостійності УПЦ). Маємо зазначити, що під цим рішенням стоять підписи всіх тогочасних архієреїв УПЦ, в тому числі і нинішнього Місцеблюстителя престолу УПЦ митрополита Онуфрія.

Мудрість саме такого принципу наочно підтверджується нинішніми подіями. Адже зараз ви опинилися перед необхідністю вибору: схвалювати позицію свого Патріарха, який фактично підтримує кремлівське керівництво в його агресивних діях проти України, чи бути вірними своїй Батьківщині Україні, захищаючи її від російської інтервенції. Саме ваше підпорядкування Московському Патріархату стає одним з аргументів для виправдання російською владою своєї агресії проти України – бажаєте ви цього чи ні.

Ми закликаємо вас усвідомити, що насправді московські слова про «неканонічність» Київського Патріархату є такими ж неправдивими, як твердження Кремля про нелегітимність української влади. В очах Москви залежність від неї – завжди законна, а свобода – злочин.

Хочемо нагадати, що починаючи з 2009 р. кілька разів за церковними і політичними каналами від імені особисто Патріарха Кирила нашому Предстоятелю надходили пропозиції в обмін на повернення до складу РПЦ – повернути йому всі попередні посади. Тобто, Московський Патріарх Кирил і представники Кремля гарантували нашому Предстоятелю посаду Предстоятеля УПЦ МП і всі пов’язані з нею права – якщо би він погодився приєднатися до Московського Патріархату. Лише один цей факт вже яскраво свідчить, що насправді Московська патріархія піклується не про дотримання канонів, а про збереження влади над Україною.

Преосвященні владики і всечесні отці!

Закликаємо кожного з вас відчути особисту відповідальність перед Богом і Церквою за подолання існуючого розділення. Не варто лише чекати, коли «хтось десь нагорі» вирішить, що настав час єднання – цю справу вже слід робити кожному, сприяючи подоланню ворожнечі, налагоджуючи добрі стосунки з представниками Київського Патріархату в місці свого служіння. Наші братські обійми відкриті для вас.

Дорогі брати і сестри!

Ми закликаємо вас доносити своє прагнення церковної єдності до своїх пастирів. Також запрошуємо вас відвідувати наші храми та монастирі, щоби ви на власному досвіді переконалися – ніщо, окрім штучних перешкод з боку Москви, не розділяє нас, братів у православній вірі та дітей одного українського народу.

Хочемо всіх ще раз запевнити, що Київський Патріархат не заохочує, не підтримує і не схвалює погромів чи захоплень храмів УПЦ МП. Ми переконані, що подолати розділення зможемо лише мирним шляхом. У зв’язку з цим закликаємо всіх наших прихильників не піддаватися на жодні провокаційні заклики, пам’ятати про свою християнську гідність та відповідальність.

Ми вітаємо створення двома Церквами комісій для ведення діалогу. Прикро, що досі, попри бажання нашої сторони, вони не змогли приступити до роботи. Сподіваємося, що відповідні зустрічі відбудуться у найближчий час, чим буде засвідчена щирість бажання братів з УПЦ МП вести діалог та долати існуючі суперечності.

Для успішного здійснення діалогу ми пропонуємо вам, нашим братам, дати ствердну відповідь з трьох питань:

– безумовна підтримка державної незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України – адже згідно до 34 Апостольського та інших правил, відповідно до історичної традиції Православної Церкви державна незалежність є однією з передумов буття Помісної Церкви;

– підтримка європейського напрямку розвитку України, в тому числі асоціації України та Європейського Союзу – як гарантії збереження незалежності і територіальної цілісності України та підтвердження вибору святого рівноапостольного князя Володимира на користь християнської європейської цивілізації;

– підтримка остаточної мети – подолання існуючого розділення та утворення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви.      

На наше переконання діалог слід вести не лише у центрі, але і на місцях. Вважаємо обов’язково необхідним створення комісій для діалогу в єпархіях, де у безпосередньому спілкуванні архієреїв і духовенства двох Церков можна знаходити шляхи вирішення багатьох насущних проблем.

Ми висловлюємо жаль з приводу погіршення стану здоров’я Блаженнійшого митрополита Володимира, Предстоятеля УПЦ МП, внаслідок чого він не може виконувати свої обов’язки, та підносимо за нього свої молитви. Також ми бажаємо Місцеблюстителю престолу УПЦ МП Високопреосвященному митрополиту Онуфрію Божої допомоги у звершенні покладеного на нього відповідального служіння для досягнення єдності Церкви в Україні.

Дорогі владики, отці, брати і сестри!

Всім нам належить пам’ятати, що Церква є Божа, і єдиний Глава її – Господь Ісус Христос. Тому найперше, що належить всім нам, як християнам, робити – щоденно ревно молитися Богові за припинення ворожнечі, примноження любові, подолання розділення і утворення єдиної Помісної Православної Церкви в Україні. За це ми підносимо свої молитви та закликаємо і вас робити цей посильний кожному внесок у богоугодну справу церковного єднання.

Бажаємо вам миру від Господа і всіх благ!

З любов’ю у Христі –

ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТ

МИТРОПОЛИТ ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЕПІФАНІЙ

МИТРОПОЛИТ ЛЬВІВСЬКИЙ І СОКАЛЬСЬКИЙ ДИМИТРІЙ

МИТРОПОЛИТ БІЛГОРОДСЬКИЙ І ОБОЯНСЬКИЙ ІОАСАФ

МИТРОПОЛИТ ЧЕРКАСЬКИЙ І ЧИГИРИНСЬКИЙ ІОАН

АРХІЄПИСКОП ДОНЕЦЬКИЙ І МАРІУПОЛЬСЬКИЙ СЕРГІЙ

АРХІЄПИСКОП РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ІЛАРІОН

АРХІЄПИСКОП ЧЕРНІГІВСЬКИЙ І НІЖИНСЬКИЙ ЄВСТРАТІЙ

МИТРОПОЛИТ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ І БУКОВИНСЬКИЙ ДАНИЛО

МИТРОПОЛИТ МИКОЛАЇВСЬКИЙ І БОГОЯЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР

МИТРОПОЛИТ БОГОРОДСЬКИЙ АДРІАН

МИТРОПОЛИТ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ АНТОНІЙ

МИТРОПОЛИТ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ ІОАСАФ

МИТРОПОЛИТ ЛУЦЬКИЙ І ВОЛИНСЬКИЙ МИХАЇЛ

АРХІЄПИСКОП ЖИТОМИРСЬКИЙ І ОВРУЦЬКИЙ ІЗЯСЛАВ

АРХІЄПИСКОП ЗАПОРІЗЬКИЙ І МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ГРИГОРІЙ

АРХІЄПИСКОП ХЕРСОНСЬКИЙ І ТАВРІЙСЬКИЙ ДАМІАН

АРХІЄПИСКОП ДРОГОБИЦЬКИЙ І САМБІРСЬКИЙ ЯКІВ

АРХІЄПИСКОП СІМФЕРОПОЛЬСЬКИЙ І КРИМСЬКИЙ КЛІМЕНТ

АРХІЄПИСКОП СУМСЬКИЙ І ОХТИРСЬКИЙ МЕФОДІЙ

АРХІЄПИСКОП ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ І КІЦМАНСЬКИЙ ОНУФРІЙ

АРХІЄПИСКОП ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ, КРЕМЕНЕЦЬКИЙ І БУЧАЦЬКИЙ НЕСТОР

АРХІЄПИСКОП ПОЛТАВСЬКИЙ І КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ФЕДІР

ЄПИСКОП УЖГОРОДСЬКИЙ І ЗАКАРПАТСЬКИЙ КИРИЛ

ЄПИСКОП ХЕРСОНЕСЬКИЙ ХРИЗОСТОМ

ЄПИСКОП ФАЛЕШТСЬКИЙ І СХІДНО-МОЛДОВСЬКИЙ ФІЛАРЕТ

ЄПИСКОП ВІННИЦЬКИЙ І БРАЦЛАВСЬКИЙ МИХАЇЛ

ЄПИСКОП КІРОВОГРАДСЬКИЙ І ГОЛОВАНІВСЬКИЙ МАРК

ЄПИСКОП ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ І ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ ПАВЛО

ЄПИСКОП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ І КРИВОРІЗЬКИЙ СИМЕОН

ЄПИСКОП ОДЕСЬКИЙ І БАЛТСЬКИЙ МАРК

ЄПИСКОП ЛУГАНСЬКИЙ І СТАРОБІЛЬСЬКИЙ АФАНАСІЙ

ЄПИСКОП КОЛОМИЙСЬКИЙ І КОСІВСЬКИЙ ЮЛІАН

ЄПИСКОП ХАРКІВСЬКИЙ І БОГОДУХІВСЬКИЙ МИТРОФАН

АРХІЄПИСКОП БОГУСЛАВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР

ЄПИСКОП СОЛОВ’ЯНСЬКИЙ ВСЕВОЛОД

ЄПИСКОП ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ ЛАВРЕНТІЙ

ЄПИСКОП ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МАТФЕЙ

ЄПИСКОП ВАЛУЙСЬКИЙ ПЕТРО

ЄПИСКОП ВИШГОРОДСЬКИЙ АГАПІТ