Звернення до митрополита Української Автокефальної Православної Церкви священика В. Романюка (1977 рік)
Насамперед запевняю Вас у своїй відданості й покорі. Заявляю, що все вважав і вважаю себе членом УАПЦ, не дивлячись на те, що формально належав до чужої ієрархії, бо, як відомо, українська Церква, так православна, як і католицька, на Україні заборонені, така бо дикунська етика більшовиків.
Ваше Високопреосвященство!
Насамперед запевняю Вас у своїй відданості й покорі. Заявляю, що все вважав і вважаю себе членом УАПЦ, не дивлячись на те, що формально належав до чужої ієрархії, бо, як відомо, українська Церква, так православна, як і католицька, на Україні заборонені, така бо дикунська етика більшовиків.
Вашому Високопреосвященству напевно відомо, що 1976 року я відмовився від радянського громадянства і 4 червня того ж року звернувся до Конгресу й уряду США з проханням надати мені американське громадянство, бо називатися громадянином радянської країни, де здійснено великі злочини проти миру і людяности та які не припинилися і дотепер, тільки мають більш вишукану і приховану форму, вважаю неморальним.
Як Господь допоможе пережити це ув’язнення, то докладу всіх зусиль, щоб залишити це прогресивне комуністичне рабство. Дуже погано, що я не маю близької родини за кордоном, яка знайшла б мені десь доброго адвоката, який зайнявся б моєю справою і тому прошу благословення Вашої милости допомогти мені у цьому. Мені ще залишилося 1 рік концтабору і 3 роки заслання, це звичайно… [нечітко], аля моя дружина і син могли б виїхати скоріше, зокрема, коли сина також переслідують.
В грудні 1976 року, на розпорядження КДБ, його виключили з університету. Погодитися з цим безправ’ям я не хочу, але боротися самому важко, а тому, я вважаю, адвокат міг би допомогти в моїй справі. Хотілося б вірити, що адвокат допоміг би мені нарешті скоріше звільнитися з ув’язнення, але чого тут дуже бояться, це щоб чужинецькі адвокати не прослідкували їхнього беззаконня. Беззаконня супроти мене і моєї родини вчинено не мало, то думаю, що він був би потрібний,зокрема він міг би допомогти моїй дружині і синові виїхати. Одначе, хай буде за Вашим благословенням.
Прошу Ваших молитов і благословення.
Покірний слуга Вашого Високопреосвященства Священик В. Романюк
«Свобода», Джерзі Ситі, Н. Дж., 31 березня 1978 р. Звернення о. В. Романюка до Митрополита УАПЦ дійшло на Захід без дати. Його написано, правдоподібно, восени 1977 р. або зимою 1978 Р. Опубл. у кн. «Українська Гельсінкська Група. 1978-1982». Документи й матеріяли. Балтимор-Торонто, «Смолоскип», 1982, стор. 598-599.
