Звернення Предстоятеля УАПЦ до постійної конференції українських православних єпископів поза межами України
Як засвідчили згадані Нами рішення, Українська Автокефальна Православна Церква сьогодні не лише готова до конструктивного діалогу зі вселенським православ’ям, але й прийняла конкретні канонічні рішення, які сприяють цьому діалогу та унормуванню канонічного статусу нашої Церкви та її ієрархії.
Христос Воскрес!
Преосвященні владики-учасники конференції!
Як стало відомо, 1 вересня цього року в Константинополі відбудеться спеціальний Синод Предстоятелів Давніх Східних Патріархатів, на якому планується розглянути ситуацію, що склалася на Близькому Сході та інші життєво важливі проблеми сучасного Православ’я.
Участь у цьому Синоді братимуть Глави п’ятьох давніх Помісних Православних Церков, які було канонічно сформовано на Вселенських Соборах — Предстоятелі чотирьох давніх Патріархатів Константинополя, Олександрії, Антіохії, Єрусалиму та глава Кіпрської Архієпископії.
Всі згадані Помісні Церкви — це Церкви давньої церковної традиції, які впродовж тисячоліть зберігали еклезіологічну ідентичність православ’я; плекаючи дух вселенськості та убезпечуючи церковну свідомість від спокус етнофілетизму та етатизму, якими нерідко спокушалося нові Помісні Церкви, що формувалися на хвилі національного та державного відродження. Давні Східні Патріархат «зберігають та втілюють еллінську вселенськість, вони самі собою поза усяким сумнівом є живими центрами вселенської єдності Православ’я і мають прерогативу серед православних церков, бо є запорукою соборності та вселенськості Православ’я» (Христос Яннарас).
Пам’ятаючи про це, ми шанобливо просимо вас як канонічно визнаних вселенським Православ’ям українських православних єпископів сприяти тому, щоб на згаданому вище Синоді було розглянуто і актуальне для мільйонів православних вірних українське церковне питання.
20-літня історія боротьби за автокефальний статус Української Церкви рясніє не лише невиправданими рішеннями та діями опонентів помісності нашої Церкви. Вона також рясніє і нашими власними помилками. Однак, як вже засвідчила Українська Автокефальна Православна Церква своїми соборними рішеннями останніх років, ми готові до перегляду своїх позицій та виправлення канонічних помилок.
Так, зокрема, ієрархію Української Автокефальної Православної Церкви впродовж десятиліть звинувачували в етнофілетизмі, вважаючи, що вийшовши з під юрисдикції Московського Патріархату, ми керувалися гріховним владолюбством та секулярною ідеологією. Однак, 26 серпня 2009 р. своїм одностайним та соборним рішенням єпископат УАПЦ засвідчив, що «заради виходу зі штучної канонічної ізоляції та відновлення співпричастя зі вселенським православ’ям, наша Церква готова та прагне увійти до складу Вселенського Патріархату на правах автономії»[1]. А своїм іншим рішенням єпископат УАПЦ, «піклуючись про молитовне та канонічне єднання Української Автокефальної Православної Церкви з повнотою вселенського Православ’я», ухвалив «канонічно зобов’язати Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви до молитовного поминання імені Його Всесвятості Всесвятішого Патріарха під час Божественної Літургії та за іншими священними богослужіннями», розглядаючи цю канонічну міру «ознакою видимого канонічного спілкування зі Вселенським Константинопольським Престолом, а через нього з усією повнотою Православ’я зі сторони Української Автокефальної Православної Церкви» [2].
Як засвідчили згадані Нами рішення, Українська Автокефальна Православна Церква сьогодні не лише готова до конструктивного діалогу зі вселенським православ’ям, але й прийняла конкретні канонічні рішення, які сприяють цьому діалогу та унормуванню канонічного статусу нашої Церкви та її ієрархії.
Втім, ані наша УАПЦ, ані якась інша церковна юрисдикція в Україні, включно з УПЦ в єдності з Московським Патріархатом, не спроможна сьогодні самостійно, без сприяння вселенського православ’я, улікувати болісну рану церковного розділення. Саме тому, ми просимо Вас, дорогі владики-учасники Постійної Конференції Українських Православних Єпископів поза межами України, просити Його Всесвятість Вселенського Патріарха Варфоломія I внести до порядку денного Спеціального Синоду Східних Патріархатів українське питання та винести з нього соборні рішення, зокрема, виробити канонічну модель відновлення церковної єдності та конкретні механізми її втілення.
Цілком зрозуміло, що основою об’єднання православних не може бути ані схизматична ідеологія, яку проповідують деякі ієрархи УПЦ КП, ані ідеологія «російського світу», яка пропонується як базис для об’єднання зі сторони російських церковних лідерів. Крім того, як не сумно це визнавати, і єпископат автокефальних юрисдикцій в Україні і єпископат Російської Православної Церкви впродовж багатьох років є учасниками ідеологічного та церковного протистояння, маючи певні упередження один до одного. Зважаючи на це, ми вважаємо, що улікування трагічного розділення може відбутися лише за ключової участі канонічної інстанції, яка, з одного боку, не задіяна в конфлікті та визнається як авторитетна обома сторонами, а з іншого, — не є зацікавлена в політичних наслідках тої або іншої моделі улікування розколу. Саме такою канонічною інстанцією, на нашу думку, і є Собор Предстоятелів Давніх Патріархатів, який, за священними канонами, володіє повнотою канонічної відповідальності у період між Вселенськими Соборами Православної Церкви.
Звертаючись до Вас, преосвященні владики-учасники Постійної Конференції Українських Православних Єпископів поза межами України, ми шанобливо просимо вас піднести голос у вселенському православ’ї за мільйони православних християн в Україні, які сподіваються на подолання розбрату та відновлення церковної єдності.
Воскреслий Господь нехай виповнить ваші серця пасхальною радістю та помножить сили тілесні.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Від імені Архієрейського Собору
МЕФОДІЙ,
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви
