Звернення єпископату УПЦ до Патріарха Алексія ІІ (липень, 1990)
Нинi „автокефальний” рух поширений головним чином на Галичинi. Проте, використовуючи полiтичну ситуацiю, нецерковнi сепаратистськi сили сприяють поширенню розколу по всiй Укpaїні, поставивши собi за мету лiквiдацiю Української Православної Церкви, яка перебуває в канонiчнiй єдностi з Московським Патрiархатом та Вселенським Православ'ям.
Засідання Синоду Української Православної Церкви
На засiданнi Синоду Укpaїнського Екзархату вiд 10 липня 1990 р. пiд головуванням преосвященного Фiларета, митрополита Київського i Галицького, Патрiаршого Екзарха вciєї України
СЛУХАЛИ: 3вернення укpaїнського єпископату вiд 9 липня 1990 р. у зв'язку зi складною церковною ситуацiєю, що склалася на Укpaїнi, особливо в її захiдних областях.
УХВАЛИЛИ: 1. Керуючись постановою Помiсного Собору 1990 р. про створення незалежної Української Православної Церкви i дальше вдосконалення її самостiйностi (див. Постанови Помicного Собору, § 21), схвалити 3вернення укpaїнськогo єпископату i направити його на розгляд Священному Синоду.
2. Просити Святiшого Патріарха Московського i вciєї Pyci Алексiя та Священний Синод затвердити пропозицiї єпископату Української Православної Церкви.
Митрополит Київський i Галицький, Патрiaрший Екэарх yciєї України ФIЛАРЕТ
Митрополит Одеський i Херсонський ЛЕОНТІН
Apxiєnиcкon Чернiгiвський i Ніжинський АНТОНІЙ
Apxiєnиcкon Ровенський i Остроэький ІРИНЕЙ
Apxiєnиcкоп Терноniльський i Кременецький ЛАЗАР
Секретар Синоду Укpaїнської Православної Церкви єпископ Переяслав-Хмельниqький ІОНАФАН
Звернення
Єпископату Української Православної Церкви
до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ та Священного Синоду
Руської Православної Церкви
Єпископат Укpaїнської Православної Церкви, який зiбрався 9 липня 1990 року в місті Києвi пiд головуванням преосвященного Фiларета, митрополита Київського i Галицького, Патрiаршого Екзарха вciєї України, на нараду з метою обговорити релiгiйну обстановку на Укpaїні, констатує, що нинi в захiдних єпархiях триває релiгiйний конфлiкт мiж православними та греко-католиками. Процес легалiзацii уніатської церкви на Захiднiй Укpaїні набрав характеру релiгiйної агресії проти Укpaїнської Православної Церкви та терору щодо православних вiруючих i духовенства в цьому perioнi. Греко-католицькi екстремiсти й понинi продовжують cвoї протизаконнi дії по захопленню православних xpaмів, погрожують фiзичною розправою духовенству та мирянам. Мають мicце замахи на життя священикiв з використанням вогнепальної зброї. Екстремicти-уiати заявляють, що Православ’я є суто росiйською вірою, а православні віруючі — окупантами, москалями, яким немає мiсця на Укpaїнi.
Дії унiатських екстремістів не засуджуються мiсцевими властями, а навпаки, oстанні приймають дискримiнацiйнi рiшення щодо передачi уніатам ycix xpaмів, якi належать православним.
За цих умов православнi, зазнаючи впливу з боку уніатів та мiсцевих, властей, що їх пiдтримують, не бажаючи приймати унiю, примушуються нецерковними силами переходити до так званої української автокефальної православної церкви. Лiдери незаконної автокефалiї стоять на нацiоналicтичних i сепаратистських позицiях.
Нинi „автокефальний” рух поширений головним чином на Галичинi. Проте, використовуючи полiтичну ситуацiю, нецерковнi сепаратистськi сили сприяють поширенню розколу по всiй Укpaїні, поставивши собi за мету лiквiдацiю Української Православної Церкви, яка перебуває в канонiчнiй єдностi з Московським Патрiархатом та Вселенським Православ'ям.
У зв'язку з викладеним вище, єпископат Української Православної Церкви вважає, що Постанови Помicного Собору Руської Православної Церкви вiд 7-8 червня 1990 року стосовно Української Православної Церкви є своєчасними.
У 21-му параграфi Постанови сказано: „Наша багатонацiональна Церква благословляє нацiонально-культурне вiдродження народiв, що входять до неї, але вiдкидає шовiнiзм, сепаратизм та нацiональну ворожнечу. У вiдповiдь на законне сподiвання православних на Укpaїнi, укpaїнські єпархiї були об'єднанi в самоврядовану Українську Православну Церкву. Ця Церква, маючи широку самостiйнiсть, зберiгає законний канонiчний зв'язок як з Московським Патрiархатом, так i з yciма iншими Помicними Православними Церквами. Утворення незалежної Української Православної Церкви вiдкриває можливicть, уникаючи розколу та iзоляцi вiд Вселенського Православ'я, здiйснювати дальше вдосконалення своєї самостiйностi, не порушуючи при цьому священних канонів i зберiгаючи любов i мир мiж чадами церковними”.
Керуючись вищенаведеними постановами Помiсного Собору Руської Православної Церкви вiд 7-8 червня 1990 року, намагаючись зберегти єднicть нашої Православної Церкви i при цьому не схибити проти священних канонів, а також прагнучи в iм'я любовi й миру мiж чадами церковними протистояти розкольницькiй автокефалiї, що виникла на Укpaїнi, єпископат Української Православної Церкви вважає доцiльним запропонувати до розгляду й затвердження Святiшому Патрiарху Московському i всієї Pyci Алексiю та Священному Синоду таке:
1. Синод Української Православної Церкви обирає та поставляє правлячих i вiкарних apхiєpeїв та засновує нові єпархiї в межах України.
2. Предстоятель Української Православної Церкви обирається українським єпископатом i затверджується Святiшим Патрiархом Московськимi вciєї Руci та Священним Синодом.
3. Предстоятель Української Православної Церкви носить титул митрополит Київський i вciєї України.
4. Беручи до уваги настрiй православного духовенства i вiруючих, просити Святiшого Патрiарха Московського i вciєї Pyci Алексiя та Священний Синод удостоїти митрополита Київського i вciєї України титулу „Блаженнiший” — у межах України.
5. Затвердити рiшення єпископату Української Православної Церкви, який одноголосно обрав преосвященного Фiларета, митрополита Київського i Галицького, Патрiаршого Екзарха всієї України Предстоятелем Української Православної Церкви, митрополитом Київським i всієї України.
6. Утворити зi Львiвської, Тернопiльської та Iвано-Франкiвської єпархiй icторичну Галицьку митрополiю, яка icнувала з 1132 до 1391 року, надавши їй право самоврядування в складi Укpaїнської Православної Церкви.
7. Враховуючи негативнi судження на Укpaїнi навколо ставропiгii Корецького Свято-Троїцького жiночого монастиря, а також беручи до уваги, що монастирi, згiдно з Уставом про управлiння Руської Православної Церкви, гл. VII, § 4, повиннi перебувати у вiданнi правлячого архiєрея, єпископат Укpaїнської Православної Церкви просить скасувати статус ставропiгii Корецького Свято-Троїцького жiночого монастиря i передати його у вiдання єпархiального преосвященного.
Пiдносячи подячнi молитви Пастиреначальниковi Господу нашому Icycy Христу, Котрий завжди турбується про благо Своєї Церкви, український єпископат висловлює надiю, що, незважаючи на вci труднощi церковного життя на Укpaїнi, з Божою помiччю викладенi вище пропозицiї послужать напоумленню для тих, хто сіє розкол, i змiцнять єднiсть Православної Церкви у Вiтчизнi нашiй.
Митрополит Київський iГалицький, Патрiaрший Екзарх вciєї України ФІЛАРЕТ
Митрополит Харківський і Богодухівський НИКОДИМ
Митроnoлит Одеський i Херсонський ЛЕОНТIЙ
Митрополит Вінницький i Брацлавський АГАФАНГЕЛ
Apxiєnиcкon Чернiгiвсьий i Нiжинський AHTOHІЙ
Apxiєnиcкon lвано-Франківський i Коломийський ФЕОДОСIЙ
Apxiєnиcкon Полтавський i Кременчуцький САВВА
Apxiєnиcкon Сiмфероnольський i Кримський ВАРЛААМ
Apxiєnиcкon Житомирський i Овруцький ІОВ
Apxiєnиcкon Ровенськийий i Острозький ІРИНЕЙ
Архiєnискоn Тернопільський і Кременецький ЛАЗАР
Єпископ Сумський і Ахтирський НИКАНОР
Єпископ Чернівецький і Буковинський AНTOHIЙ
Єпископ Донецький i Луганський ІОАННИКIЙ
Єпископ Переяcлав-Хмельницькиий, вікарій Київської єпархії ІОНАФАН
Єпископ Мукачівський і Ужгородський ЄВФИМЕЙ
Єпископ Кіровоградський і Миколаївський ВАСИЛIЙ
Єпископ Волинський і Луцький ВАРФОЛОМІЙ
Єпископ Хмельницький і Кам’нець-Подільський НИФОНТ
Єпископ Львівський і Дрогобицький АНДРІЙ
Архієпископ МAКAPIЙ
Джерело: „Православний вісник”, 1990, №10, жовтень — С.2-4.
