Звернення Якова Дова Блайха, головного рабина Києва та всієї України, до Папи Римського
Покійний великий рабин Ізраель Спіра з Плонська та Блужева, що в Польщі, був людиною, яка вижила протягом 5 років у нацистських гетто та таборах примусової праці. Після війни він наново побудував своє життя і продовжив своє вчення в Нью-Йорку, де був відомий як Блужевер Ребе і де прожив майже до свого сотого дня народження, до якого йому не вистачило лише кількох місяців. Ми висловлюємо наші благословення, щоб Б-г дав можливість Папі продовжувати надихати світ принаймні так само довго або й до 120 років — що є благословенням, яким ми, євреї, бажаємо комусь довголіття.
Блужевер Ребе свого часу зробив промовисте зауваження про Папу. Люди дивувалися, чому польський єпископ був вперше в історії піднесений на папський престол. Рабин Спіра сказав, що він знає причину. Під час війни були єврейські батьки, які знали, що вони приречені на відправку до таборів смерті. Щоб урятувати своїх дорогих дітей, вони залишали їх у своїх католицьких польських сусідів.
Після війни майже нікого з тих батьків уже не було в живих. Єврейські лідери та ті, хто вижив, приїхали до Польщі й хотіли повернути цих дітей. У більшості випадків дітей не повертали, але принаймні в одному містечку історія була зовсім іншою. Там священником був енергійний молодий чоловік глибокої моралі та міцних переконань. Він заявив, що діти-сироти не належать Церкві. Вони належать єврейському народові і мають бути повернуті. Того священника звали Кароль Йозеф Войтила.
Блужевер Ребе казав, що саме за таку мужність і чесність Б-г винагородив цього парафіяльного священника і зробив його великим і шанованим Папою Іваном Павлом Другим — людиною, чиє моральне та духовне лідерство поважають у всьому світі.
З нагоди цієї знаменної події, коли Папа вшановує Україну цим паломництвом, ми звертаємося до нього з тими самими благаннями, які він чув і задовольнив у післявоєнній Польщі. В Україні, Польщі та інших місцях досі є багато євреїв, які в дитинстві були врятовані праведними католиками і зараз виховуються поза релігією своїх предків. Папа довів після війни, що він розуміє біль своїх «двоюрідних братів», які тужать за своїми втраченими дітьми. Ми просимо Папу дати можливість цим людям зробити вибір, якого вони ніколи не могли зробити, заради майбутнього свого життя. Тепер, коли він є лідером багатьох сотень мільйонів вірян, ми молимося, щоб він повторив ці настанови своїм послідовникам. І за заслуги цього акту милосердя нехай розсуд Блужевер Ребе буде затверджений Вс-вишнім у вигляді міцного здоров'я та примноження моральних сил. І нехай господарі, правителі та володарі у всіх землях дослухаються до заклику Папи до моралі, поваги до життя ненароджених та поваги до живих.
24 червня 2001 року
