Акт проголошення незалежності України

Виходячи із смертельно небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
— продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
— виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
— здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — України.

Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна Рада України.
24 серпня 1991 p.
 

Звернення ієрархів Української Автокефальної Православної Церкви до вірних з приводу Акту проголошення незалежності України

Улюблені в Христі брати і сестри!
Дорогі Християни України!
Український народе!

Волею Божою закінчилося 750-літнє колоніальне становище України. Від часу падіння Києва у 1240 році і знесення державної незалежності Стародавньої України — Київської Русі монголо-татарською ордою у 1241 році численні покоління українського народу молилися і запитували: Коли прийде жадана воля? Коли, Господи, відновиш нашу незалежність? Наші предки свято вірили у відродження Української Держави і в часи Богдана Хмельницького, і в часи гетьманів Петра Дорошенка й Івана Мазепи, і в роки визвольних змагань на початку нашого віку. Багато разів упродовж нашої історії ми стояли на самому порозі відновлення втраченої незалежності. Але незбагненний Промисел Божий дарував нам незалежність лише тепер, наприкінці XX віку, майже одночасно з третім відродженням нашої рідної Української Автокефальної Православної Церкви.

1990 року 5 червня наша Церква стала Патріяршою. 1991 року 24 серпня наша Україна стала незалежною державою. Чи можуть бути вагоміші докази, що Бог не забув України, її народу? Не задумуймося, браття і сестри, чи визнають інші наш Український Православний Патріярхат. Не бідкаймося нині, чи визнають самостійну Україну за її межами. Бо ми сіємо зерна, а вони свого часу проростуть і дадуть добрий урожай. Молімося, щоб посіяні сьогодні зерна зійшли вруном і заколосилися у дні жнив золотим колоссям! Молімося про це наодинці у своїх хатах. Молімося у наших храмах і православних громадах. Молімося разом з нашими побратимами і посестрами з інших конфесій. Молімося в дорозі і на праці. Бо сила молитви велика і незбагненна.

В незалежній Україні будуймо святу, незалежну ні від кого, крім самого Бога, Церкву. Трудімося для неї, не покладаючи рук.

Слава Ісусу Христу!
Слава незалежній Україні!
Єпископат Української Автокефальної Православної Церкви
Патріарша Канцелярія УАПЦ

Голові Верховної Ради України Леоніду Макаровичу Кравчуку

Архієрейський Собор Української Православної Церкви, що зібрався в Києві 6—7 вересня 1991 р. для розгляду поточних питань церковного життя України, підтримує і благословляє державний суверенітет України, проголошений Верховною Радою 24 серпня ц. р.

Наша свята Церква завжди була, нерозривна зі своїм народом у дні радості й скорботи, завжди підтримувала ті сили, що прагнули миру, стабільності й благополуччя народу, І нині, не втручаючись у перебіг політичних процесів на Україні, Українська Православна Церква поза тим не може стояти осторонь проблем сьогодення. Вона молить Подавця всіляких благ — Господа, аби демократичні процеси і зміни, що відбуваються в Україні на користь її народу, завершились якнайскоріше на загальне благо.

Нас засмучує той факт, що, незважаючи на державний суверенітет України, певні сили й надалі хочуть сіяти чвари і розбрат на релігійному грунті серед нашого народу й тим самим створювати нестабільність. Українська Православна Церква засуджує такі дії і закликає всіх віруючих різних релігійних конфесій України стати на шлях справжньої християнської любові та моральності й тим сприяти мирному розв’язанню всіх релігійних конфліктів.

Українська Православна Церква, зостаючись вірною канонам Православної Церкви і зберігаючи її канонічну структуру, й надалі сприятиме релігійному примиренню українського народу та його духовно-моральному оновленню.

Уповаючи на Божу поміч, чи молимося, аби Господь благословив Вас і всіх народних депутатів Верховної Ради України на прийдешню працю заради блага українського народу.

Водночас сподіваємось, що Верховна Рада України під Вашим керівництвом докладе всіх зусиль, аби церковне життя в Україні проходило в мирі й злагоді.

З повагою
від імені Архієрейського Собору Української Православної Церкви

ФИЛАРЕТ
Митрополит Киевский и всея Украины

ЗАЯВА
Блаженнішого Патріярха Мирослава Івана кардинала Любачівського
з нагоди проголошення незалежности України

Український Народе!

Сповнилися Твої вікові стремління та бажання, і Всевишній Господь поблагословив Тебе великим даром повної незалежности.

З нагоди незабутньої історичної хвилини проголошення України незалежною, демократичною державою, Українська Греко-Католицька Церква заносить подячні моління до Триєдиного Бога і радіє з усіма українцями в Батьківщині і на поселеннях.

Від сьогодні наш нарід самостійно визначатиме своє життя, а Українська Греко-Католицька Церква докладатиме всіх зусиль для здійснення кращого майбуття українського народу та піддержуватиме всі його позитивні сили.

Закликаємо всіх наших вірних в Україні і на поселеннях до активної праці для зміцнення нашої повноцінної і самостійної держави. Українська Греко-Католицька Церква як у минулому, так і в майбутньому завжди вірно служитиме Українському Народові.

У цей час великої всенародної радости піднесімся духово і присвятімся сповненню християнського ідеалу єдности на церковній і національній ниві. Згідно волі Господа нашого Ісуса Христа, жиймо в любові, мирі, спокої і злагоді.

Молимо Всемогутнього Бога, щоб провідникам нашого народу дав світло своєї премудрости і гаряче закликаємо всіх громадян України жити згідно з Божими і Христовими заповідями.

Благословення Господнє нехай спочиває на всьому Українському Народі в Україні й на поселеннях!

Мирослав І. Кардинал Любачівський
Львів, 24 серпня 1991 р. Б.

Людина і світ. - 1991. - №10. - С. 2-3.