Аналізуючи таблиці... Облік і динаміка розвитку релігійної мережі України

Сьогодні можна констатувати, що за роки незалежності збільшилась абсолютна величина релігійної мережі. Зазначимо, що в Україні ведення статистичного обліку релігійних організацій покладено на органи виконавчої влади, а саме: на загальнодержавному рівні – на державний орган України у справах релігій, на регіональному рівні – на його структурні підрозділи в Автономній Республіці Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях. Зважаючи на ту обставину, що зазначений орган доволі часто зазнає реорганізації ліквідації чи реорганізації (наприклад, з 1991 р. до сьогодні він зазнав зміну свого статусу шість раз: Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України; Міністерство України у справах національностей, міграцій і культів; Державний комітет України у справах релігій; Державний департамент у справах релігій Міністерства юстиції України; Державний комітет України у справах національностей та релігій; з грудня 2010 р. функції органу у справах релігій передано [Див.: 21] до Міністерства культури України (окрім функції реєстрації релігійних організацій, які віднесено до компетенції новоутвореної Державної реєстраційної служби України).

Саме на вищезазначені держоргани була покладна функція підготовки статистичних даних кількості релігійних організацій, які діють в Україні. Необхідно відмітити, що у відповідних статистичних даних, які готує держорган у справах релігій, наводиться інформація як про зареєстровані релігійні організації, так і про незареєстровані. Законодавчо в п. 4 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» [Див.: 6] зазначається, що повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим. Тобто релігійна громада, яка підпорядкована тому чи іншому релігійному центру, може діяти (здійснювати культово-обрядову практику) на законних правах (легітимно) без реєстрації.

Таким чином, релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій [Див.: 6].

Зауважимо, що статистична інформація, яка нас цікавить, до 1995 р. фіксується в Формі №1 «Дані кількості релігійних організацій, які діють в Україні» та Формі №2 «Дані про кількість релігійних громад, в них служителів культу і про реєстрацію статутів релігійних громад, які діють в Україні» статзвіту відповідного органу у справах релігій.

Аналізуючи таблиці статданих можна виділити наступні особливості в структурі подачі інформації кількості релігійних організацій:

• - по-перше, інформація подається по регіональному зрізу, а саме по двадцяти семи адміністративно-структурним одиницям територіального устрою країни (згідно ст. 133 Конституцій України, до переліку двадцяти семи адміністративно-структурних одиниць входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь);
• - по-друге, в таблицях Форм №1 (окрім першої) безпосередньо подана інформація про ту чи іншу релігійну організацію, направлення, конфесії, церкви які існують в Україні. Відповідно, в першій таблиці подана зведена інформація по всім релігійним організаціям, існуючим в Україні, станом на перше січня відповідного року;
• - по-третє, в Формі №1 подається інформація відносно наступних структурних складових релігійних організацій: громад, монастирів (кількості в них послушників), місій, братств, духовних навчальних закладів (кількості в них слухачів), періодичних видань. В Формі №2 – інформація по кількості служителів культу, релігійних громад, які зареєстрували свої статути, і релігійних громад, які не бажають реєструвати свої статути, а також по кількості недільних шкіл.

З 1995 р. в існуючий стандарт (Форм № 1 і № 2) статзвіту вносяться корективи. В Форму №1 переносяться показники Форми №2 , а також вводяться нові. Назва Форми №1 залишається без змін, відповідно, в Формі №2 подається інформація про кількість культових споруд.

Таким чином, до мережі релігійних організацій з 2004 р. державна статистика відносить: центри, управління, громади, монастирі, місії, братства, духовні навчальні заклади. Дана структура Форми №1 використовується на сьогодні [Див.: 4, 7, 13, 14, 15, 16].

Необхідно зазначити, що в Формі №1 до 2003 р. державний орган у справах релігій надавав повний перелік усіх існуючих релігійних організацій в Україні, а з 2004 р. при підготовці даних статистичного звіту перелік конфесіональної мережі країни було уніфіковано. Уніфікації безпосередньо зазнали кількісно небагаточисленні течії, які мають православне коріння, деякі протестантські (баптисти, євангелісти, пресвітеріани, лютерани і т.д.), харизматичні, мусульманські, орієнталістські, язичницькі, незалежні, міжконфесійні і закордонні релігійні організації.

З огляду на викладене, можна констатувати, що дані існуючої з 2004 р. форми статзвіту дозволяють прослідкувати кількісні зміни як загальної кількості релігійних організацій в країні, так і серед багаточисельних релігійних організацій. Але потрібно зазначити те, що використовуючи ці дані, досить складно прослідкувати динаміку релігійної меншості країни.

Отже, на сьогодні, перелік релігійних організацій згідно існуючого з 2004 р. стандарту статзвіту виглядає наступним чином:

1. Українська православна церква;

2. Українська православна церква Київського патріархату;

3. Українська автокефальна православна церква;

4. Руська православна старообрядницька церква (Білокриницька згода);

5. Руська православна старообрядницька церква (безпопівська згода);

6. Релігійні організації Руської православної церкви закордоном;

7. Релігійні організації Російської істино-православної церкви;

8. Інші православні релігійні організації;

9. Українська греко-католицька церква;

10. Римсько-католицька церква;

11. Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів;

12. Релігійні організації колишньої Ради церков євангельських християн-баптистів;

13. Інші релігійні організації євангельських християн-баптистів;

14. Релігійні організації євангельських християн;

15. Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської-п’ятидесятників;

16. Союз вільних церков християн євангельської віри;

17. Церква євангельських християн в дусі апостолів в Україні;

18. Релігійні організації Союзу Церкви Божої України;

19. Релігійні організації Божої Церкви християн віри євангельської в Україні (Релігійні організації Церкви Божої в пророцтвах в Україні);

20. Український центр об’єднаної церкви християн віри євангельської;

21. Інші релігійні організації християн віри євангельської;

22. Церкви Повного Євангелія;

23. Українська християнська євангельська церква;

24. Релігійні організації Церкви Живого Бога;

25. Інші харизматичні релігійні організації;

26. Українська уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня;

27. Церква адвентистів сьомого дня реформаційного руху в Україні;

28. Релігійна організація “Релігійний центр Свідків Єгови в Україні”;

29. Релігійні організації Церкви Христа;

30. Новоапостольська церква;

31. Церква Ісуса Христа святих останніх днів;

32. Релігійні організації пресвітеріанської церкви;

33. Закарпатська реформатська церква;

34. Німецька євангелічно-лютеранська церква;

35. Українська лютеранська церква;

36. Інші лютеранські церкви;

37. Об’єднання іудейських релігійних організацій України;

38. Всеукраїнський конгрес іудейських релігійних організацій;

39. Об’єднання хасидів Хабад Любавич іудейських релігійних організацій України;

40. Релігійні організації прогресивного іудаїзму;

41. Інші іудейські релігійні організації;

42. Духовне управління мусульман України;

43. Незалежний духовний центр мусульман України;

44. Духовне управління мусульман Криму;

45. Незалежні релігійні організації мусульман;

46. Релігійні організації Товариства Свідомості Крішни;

47. Релігійні організації буддистів;

48. Інші релігійні організації орієнталістського напрямку;

49. Релігійні організації Рідної української національної віри;

50. Інші релігійні організації язичників;

51. Вірменська апостольська церква;

52. Релігійні організації караїмів;

53. Інші окремі, незалежні релігійні організації;

54. Міжконфесійні релігійні організації;

55. Закордонні релігійні організації.

Зазначимо, що Держорган у справах релігій дані про кількість релігійних організацій офіційно публікує в довідниках та наукових збірках, а також на своїй веб-сторінці. Наприклад, із статданими кількості релігійних організацій за 2001, 2002, 2003, 2005, 2006 рр. можна ознайомитись в довідниках і збірниках держоргану з справах релігій [Див.: 2; 12; 18; 19; 20] за 2007, 2008, 2009 рр. веб-сайті Держкомнацрелігій [Див.: 15]

Також із статданими кількості релігійних організацій державного органу у справах релігій можна ознайомитись у релігієзнавчих періодичних виданнях, на веб-порталах релігійних, громадських організацій, інформаційних агенцій, в наукових тематичних дослідженнях, які присвячені тому чи іншому релігійному направленню.

Наприклад, зведена інформація про кількість релігійних організацій за 1997-2003 рр. публікувалась в науково-популярному релігієзнавчому журналі «Людина і світ» [Див.: 11], а також інформація про загальну кількість релігійних організацій з 1993 по 2010 рр. – в інформаційно-аналітичному журналі «Релігійна панорама» [Див.: 10]. Зі статданими за 2008, 2009 рр. можна ознайомитися на новій версії сайту Релігійної інформаційної служби України (розділ «Ресурси»/ підрозділ «Статистика» [Див.: 14]), відповідно, на старій версії – в розділі «Релігійна статистика» з 1996 по 2008 рр. по Україні), а також з регіональними даними про кількість релігійних організацій з 1995 по 2003 рр. [Див.: 4].

Відмітимо, що статдані Держкомнацрелігій за 2007, 2008, 2009 рр. розміщені на сайті громадської організації Інституту релігійної свободи (розділ «Аналітика»/ підрозділ «Статистика» [Див.: 13]. На офіційному сайті УПЦ розміщено ілюстрована (карти і діаграми) статистика станом на 1 січня 2004 р.) [Див.: 16].

Наприклад, в публікаціях О.Доброєра Католицька церква в Україні. 2001-й рік. Статистика, аналіз, коментарі [Див.: 5]; Бюлетні Центру релігійної інформації. Спецвипуск. Католицька церква в Україні. Статистичні дані [Див.: 1]; в публікації присвяченій XVI з’їзду Церкви християн віри євангельської України в 2010 р. [Див.: 17]; Е. Муратової Іслам в сучасному Криму: індикатори і проблеми процесу відродження [Див.: 8], наводяться статдані відповідної кількості католицьких, протестантських та мусульманських організацій в Україні.

Використовуючи статистичні дані Держкомнацрелігій [Див.: 7], наведемо відомості загальної кількості (без конфесійної деталізації) релігійних організацій та динаміку їх росту в Україні на початок 2011 року.

Станом на 1 січня 2011 року в Україні релігійна мережа представлена 55 віросповідними напрямками, в межах яких діє 35861 релігійні організації (серед яких 33977 мають юридичний статус, а 1884 діють поза реєстрацією). Для порівняння, на 1 січня 1992 року (нагадаємо, що Україна проголосила свою незалежність в 1991 році) в Україні діяло 13217 релігійних організацій. Отже бачимо, що за двадцять років незалежності відбулося збільшення інституційної структури релігійних напрямків та організацій в 2,7 рази (у кількісному значені – на 22644 одиниці).

Таким чином, аналіз динаміки розвитку релігійного середовища за роки незалежності України свідчить про зростання усіх без винятку його складових. Наприклад, кількість організаційних структур релігійних організацій (які, в свою чергу, визначають рівень її інститутизації) зросла від 198 одиниць, або 1,5 відсот. на початок 1992 р. до 1411 або 4,0 відсот. на січень 2010 р.

Таблиця №1. Крива динаміки росту релігійних організацій в Україні

(для збільшення фото - натисніть на нього)

Можна констатувати, що за перші десять років незалежності абсолютна величина релігійної мережі зросла на 85,3 відсот. (станом на 01.01.2001 року в Україні діяло 24494 релігійні організації), в останні десять років спостерігається приріст релігійних організацій на 46,4 відсот. Отже, темп приросту релігійних організацій першого десятиліття незалежності України перевищує темп приросту останніх десяти років незалежності вдвічі.

Таблиця № 2. Динаміка приросту релігійних організацій у процентному співвідношенні по відношенню до попереднього року (наведенні дані на 1 січня відповідного року).

Виходячи із даних приросту релігійних організацій (наведених у таб. №2), можна констатувати, що в першому десятилітті незалежності України спостерігався більш інтенсивніший темп зростання релігійних організацій, ніж в другому. У другому десятиліті темп зростання релігійних організацій уповільнуються. Екстремум зростання припадає на 2001 рік і становить 10,53 відсот., відповідно екстремум спаду на 2004 рік – 1,24 відсот. Зазначимо, що за останніх п’ять років простежується незначне зростання кількості релігійних організацій (у 2006 р. – 2,72 відсот., 2007 р. – 2,35 відсот., у 2008 р. – 1,84 відсот., у 2009 р. – 2,09 відсот., у 2010 р. – 1,93 відсот.), що показує відносно стабільний приріст загальної кількості, з чого слідує уповільнення темпу зростання релігійної мережі дежави. Констатоване уповільнення темпу зростання релігійної мережі можна пояснити насиченістю інституційного забезпечення релігійних організацій та релігійною самовизначенністю населення.

Наведемо дані проведених у різні роки незалежності України соціологічних досліджень та опитувань стосовно релігійного самовизначення населення нашої держави.

Наприклад, у соціологічному опитуванні "Громадська думка про релігію і церкву в Україні", проведеному Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова у 2003 році, зазначається, що: „Більшість (60 відсот.) громадян України визнають себе віруючими” [3, с. 32].

Дані результатів Європейського соціального дослідження за 2006 рік показують, що в Україні частка осіб, яка відносить себе до певної релігії чи віросповідання становить 74,7 відсот. [Див.: 9, с. 13].

За даними соціологічного опитування „Релігія та релігійність України”, проведеного Інститутом політики та Інститутом соціології НАН України в рамках участі України в Міжнародному соціальному проекті (ISSP) у 2008 році, зазначено, що: „86,4 відсот. віднесли себе до того чи іншого релігійного віросповідання” [9, с. 17].

Дані вищенаведених соціологічних досліджень показують досить високий відсоток релігійного населення України: 2003 р. – 60 відсот. , 2006 р. – 74,7 відсот., 2008 р. – 86,4 відсот.

Таблиця № 3. Показники релігійності населення

Повертаючись до статистики на 01.01.2011 року, потрібно зазначити, що безпосередньо у 2010 році спостерігається зростання релігійних організацій на 677 одиниць, що становить 1,93 відсот. приросту в порівнянні з минулим роком (в 2009 році спостерігалось зростання на 619 одиниці, що, відповідно, становило 2,09 відсот. збільшення мережі).

На сьогодні в межах 35861 релігійних організацій діє 34405 релігійних громад (відповідно, 32521 мають юридичний статус, 1884 діють поза реєстрацією), що на 632 одиниці більше ніж в минулому році (на 581 з юридичним статусом та на, 51 відповідно, без нього). Зазначимо, що за останні десять років цей приріст у кількісному значені склав 9911 одиниць, або 40,5 відсот. Так від 2000 по 2005 рр. – 6447 (26,3 відсот.), а від 2005 по 2010 рр. – 3464 (11,5 відсот.). Порівняно з 1991 р., в 2010 р. фіксується зростання (по закінченню першого року незалежності нашої держави діяло 12790 релігійних громад) релігійних громад більш ніж у 2,5 рази. Таким чином бачимо, що за весь період незалежності України загальна кількість релігійних громад значно збільшилась. Можна констатувати, що в першому десятилітті незалежності України спостерігається інтенсивне зростання кількості релігійних громад. З 2000 по 2010 рр. відбувається уповільнення темпу зростання останніх. Зазначимо, що в рамках цього періоду з 2000 по 2005 рр. ще фіксувалась інтенсивність зросту, а з 2005-2010 рр. спостерігається згасання темпів приросту останніх, хоча в кількісному значенні їх кількість стабільно зростає.

Таблиця № 4. Кількість релігійних громад (станом на 1 січня відповідного року)

В регіональному зрізі в 2010 році спостерігається динаміка росту в усіх областях України без виключення, а також у м.Києві, м.Севастополі та в Автономній Республіці Крим. Лідером у кількості релігійних громад є Львівська область – 2913 одиниць, а найменше їх діє у Кіровоградській області – 659 та у м.Севастополі – 119. Найбільший приріст релігійних громад зафіксовано у Львівській області – 92 одиниці, найменший: у м.Севастополі – 3 одиниці та Миколаївській області – 9 одиниць.

Розподіл релігійних організацій по регіонам[1] України виглядає наступним чином. На 01.01.2011 р. перше місце по кількості релігійних організацій посідає Північно-центральний регіон, в якому діють 12660 релігійних організацій, кількість яких складає 37,3 відсот. від їх загальної кількості в Україні. На другому місці Західний регіон – 11833, або 34,5 відсот.; відповідно, трєтє місце посідає Південно-східний регіон – 9010, або 26,2 відсот. Зазначимо, що на 01.01.2000 р., згідно регіонального розподілу, серед 23543 релігійних організацій перше місце посідав Західний регіон – 10067, або 42,8 відсот., друге – Північно-центральний – 7946, або 33,7 відсот., третє – Південно-східний – 5530, або 23,5 відсот.

Можна констатувати той факт, що за останні десять років у Західному регіоні спостерігається більш уповільнений приріст релігійних організацій, а в Північно-центральному та Південно-східному він навпаки інтенсивніший.

У порівнянні із минулим роком, зменшилась кількість священнослужителів на 300 одиниць (зазначимо, що в минулому році навпаки спостерігалось збільшення останніх на 624 одиниці), що становить 30199 особи, в тому числі 812 іноземців. Таким чином, загальна забезпеченість релігійних організацій на 1 січня 2011 року становить 90,1 відсот.

У порівняні з минулим роком, кількість релігійних центрів збільшилась на чотири одиниці; їх нараховується 88. Релігійних управлінь (єпархій, дієцезій) збільшилось на 9 одиниць, а саме зареєстровано по одиниці у Донецькій, Кіровоградській, Луганській, Полтавській, Тернопільській та Харківській областях, а також 2 одиниці зареєстровано у м.Києві і відповідно 1 знято з реєстрації у Хмельницькій області. Їх загальна кількість станом на 01.01.2010 р. становить 275 одиниць.

На 21 одиницю, порівняно з минулим роком, зросла кількість монастирів (по 1одиниці у Житомирській, Одеській та Харківській області; на 2 одиниці у Вінницькій, Івано-Франківській та Херсонській областях; на 3 одиниці у Львівській, Чернівецькій областях та м.Києві та на 4 одиниці у Закарпатській області); таким чином, на початок 2011 рік діє 460 монастирів (а от кількість в них ченців та черниць зменшилась на 6 одиниць і складає 6736 особи). Необхідно зазначити, що, у порівняні із 2000 р., їх кількість зросла найбільше. Зазначимо, що в 2000 р. діяло 277 монастирів, а в 2005 р. – 386. Отже, в період з 2000 по 2010 рр. по Україні спостерігається збільшення загальної кількості монастирів на 66 відсот.

Також на 10 одиниць зросла кількість місій (по 1 одиниці у Львівській, Одеській, Тернопільській та Харківській області, на 2 одиниці у Хмельницькій, Чернівецькій області та м.Києві) та на 2 одиниці братств (по одиниці Івано-Франківській та Харківській областях). Таким чином, на початок 2010 року діють 357 місій та 78 братств. Для прикладу у 2000 р. в Україні діяло 214 місій; у 2005 р., - 309.

У 2010 рік спостерігається незначний приріст, на 1 одиницю, духовних навчальних закладів (це простежується у м.Києві); таким чином, всього діють 200 одиниць останіх. Наприклад, у 2000 році їх діяло 126, а у 2005 р. – 175. Відповідно з 2000 по 2005 рр. їх приріст складає 38,9 відсот., а з 2005 по 2010 рр. – 14,3 відсот. Бачимо, що за останні п’ять років спостерігається уповільнення темпів приросту ДНЗ.

Потрібно зазначити, що в ДНЗ спостерігається збільшення кількості слухачів (на 1476 одиниць), так, якщо в 2009 році їх кількість становила 17252, то в 2010 році – 18738 особи. Зазначимо, що в минулому році спостерігалось зменшення слухачів духовних навчальних закладів на 297 осіб).

Порівняно з минулим роком спостерігається приріст недільних шкіл на 4 одиниці. Всього діє 12762 згаданих закладів. Також можна констатувати, що відбулося збільшення кількості періодичних видань і їх загальна кількість нараховується 386.

Вищенаведені статистичні данні дають уявлення про динаміку розвитку загальної кількості релігійних організацій та їхньої інституційної мережі в Україні за 2010 рік. З цього видно, що релігійна мережа нашої держави досить широко представлена яскравою палітрою релігійних напрямків, оскільки Україна – поліконфесійна держава.

Список використаних джерел:

1. Бюллетень Центру релігійної інформації. Спеціальний випуск: Католицька церква в Україні. Статистичні дані. – К., 1996. – 40 с.
2. Виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають із її членства в Раді Європі: Збірник матеріалів круглого столу / редакційна колегія: І.В.Бондарчук – головний редактор та ін. – К.: Світ Знань, 2006. – С. 69-159;
3. Громадська думка про релігію і церкву в Україні (соціологічне дослідження Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. – №3(51). 2004.
4. Державна статистика релігій в Україні [електронний ресурс] // Режим доступу: http://old.risu.org.ua/ukr/resourses/statistics/
5. Доброєр О. Католицька церква в Україні. 2001-й рік. Статистика, аналіз, коментарі. – К.: Кайрос, 2001. – 255 с.
6. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” [електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=987-12
7. Звіт Держкомнацрелігій про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2011 р. (Форма №1). http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=581%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
8. Муратова Э.С. Ислам в современном Крыму: индикаторы и проблемы процесса возрождения. – Симферополь: ЧП «Эльиньо», 2008 – 240 с.
9. Паращевін М. Реілігія та релігійність в Україні / За ред. С.Макеєва. Переднє слово О.Іващенко. – К.: Інститут політики, Інститут соціології НАН України, 2009.
10. Релігійна мережа України. Таблиця змін з даними на 31 грудня відповідного року // Релігійна панорама. – 2010. – № 3. – С. 37-47.
11. Людина і світ. – 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004. – № 1.
12. Реституція церковного майна: міжнародний та вітчизняний досвід: Збірник наукових матеріалів / Держ. Ком. України у справах національностей та релігій, Нац. Пед. Ун-т ім.. М.П.Драгоманова; Ред.-кол.: В.Андрущенка ін. – Київ, Видавництво «Світ знань», 2007. – С. 82-158.
13. Статистика // http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=51&Itemid=79&lang=uk
14. Статистика [електронний ресурс] // Режим доступу: http://risu.org.ua/ua/index/resourses/statistics/ukr2010
15. Статистика [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scnm.gov.ua/control/portalmap
16. Статистика Держкомрелігій [електронний ресурс] // Режим доступу: http://archiv.orthodox.org.ua/page-976.html
17. Церква християн віри євангельської України. Статистичні дані станом на 01.01.2010 р. // XVI з’їзд Церкви християн віри євангельської України. 19-21 травня 2010 р. – С. 10-14.
18. Церкви і релігійні організації України у 2001 році. Довідник / редакційна колегія: В.Д.Бондаренко – головний редактор та ін. – К.: VIP, 2002. – С. 9-51.
19. Церкви і релігійні організації України у 2002 році. Довідник / редакційна колегія: В.Д.Бондаренко – головний редактор та ін. – К.: VIP, 2003. – С. 10-51.
20. Церкви і релігійні організації України у 2003 році. Довідник / редакційна колегія: В.Д.Бондаренко – головний редактор та ін. – К.: VIP, 2004. – С. 10-55.
21. Указ Президента України Віктора Януковича №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» // http://www.president.gov.ua/documents/12584.html

[1] Під розподілом по регіонам в даній статті розуміється – Західний, Північно-центральний та Південно-східний регіони. До Західного входять (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області), до Північно-центрального (Вінницька, Дніпропетровська, Житомирська, Київська, м.Київ, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області) та до Південно східного (Донецька, Запорізька, АР Крим, Луганська, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, м. Севастополь).