“Апостол на щодень”: післяслово автора
Вивести Апостол з літургійного маргінесу
Читання Євангелія на Божественній Літургії і так перебуває в центрі уваги. Навіть сам обряд Малого Входу і пізніше проголошення з амвону підкреслюють важливість Євангельського читання. Навколо нього в більшості випадків священик вибудовує проповідь. Наративна складова і повторення деяких розповідей у різних євангелистів роблять ці читання впізнаваними і майже знаними напам’ять. Натомість з Апостолом ситуація дещо інша.
Добре, коли співець зачитує його виразно та з відповідною інтонацією, однак це трапляється не так часто. Доволі складний текст Апостола наштовхується на його невміле прочитання. Свою злу роль відіграє і поспіх при служінні Літургії, який спонукає священика кадити під час читання Апостола. Так що до слухача мало що доходить з прочитаного. Оминають цю частину Літургії Слова і проповідники. А вона якраз потребує більшого роз’яснення. Недарма апостол Петро каже про свого верховноапостольного співбрата, мовляв, у любого нашого брата Павла “є дещо трудне до зрозуміння, що люди без освіти й не зміцнені у вірі перекручують, як і інші писання, на свою власну погибель” (2 Пт. 3, 16).
Апостоли здебільшого не розказують історій, а закладають підвалини віри, намагаючись осмислити та висловити немислиме та невисловлюване. Звідси й така поширена багатоступеневість речень, кожне слово з яких вимагає окремого пояснення.
“Апостол на щодень”, звісно, не ставить собі настільки амбітну ціль, однак вже на початковому етапі його написання виникла потреба дещо збільшити обсяг роздумів. Кожен з них в результаті вийшов за межі звичної для щорічних “Євангелій на щодень” однієї сторінки.
Два річні цикли
Наступна трудність, яка виникла в процесі написання “Апостола на щодень”, полягала в тому, що написана книжка на 365-366 роздумів не охоплює всіх уривків Апостола. Літургійний рік у візантійській традиції складається з двох циклів: рухомого і нерухомого. Перший за своє осердя бере Христове Воскресіння, а другий починається з Індикту 1 вересня. Ці кола взаємонакладаються, тому на деякі дні припадає два читання Апостола, а в найбільші свята рядові читання з рухомого циклу витісняються взагалі.
Щоб нічого не змарнувати з Божого слова, ми вирішили охопити всі читання Апостола і разом з роздумами та молитвою розмістити у два розділи, присвячені нерухомому і рухомому циклам. Це зробило книжку універсальною і усунуло прив’язку до конкретного року. Коли б читач її не відкрив, він може зачитати уривок з Апостола та його пояснення для конкретного дня. А щоб це уможливити, “Апостол на щодень” перед цими двома розділами подає інструкцію, як вираховувати, який уривок приписує устав на той чи інший день.
Відкриття Паремій
Ще одна проблема укладу читань Апостола полягає в тому, що під час свят вони часто дублюються (наприклад, читання про Марту і Марію на Богородичні празники). Аби урізноманітнити біблійні фрагменти та роздуми до них, “Апостол на щодень” в таких випадках подає Паремію з Вечірні цього дня — певне читання зі Старого або Нового Завіту.
Паремії в літургійному році теж часто дублюються. Однак святкова Вечірня містить як мінімум три такі читання, тож їх можна розподілити між різними днями, що й робить видання.
Що робити, коли Літургія не передбачена?
Візантійська традиція є особливою тим, що протягом літургійного року передбачає дні, так звані алітургійні, коли не звершується Євхаристія, і відповідно немає читання Апостола. Так ми уникаємо небезпеки перетворення Літургії св. Івана Золотоустого чи св. Василія Великого, доволі сталих за своєю структурою, на буденність. І маємо змогу відчути, як це, коли від нас “візьмуть Жениха” (Мр. 2, 20).
Однак відсутність Божественної Літургії не означає відсутності богослужінь взагалі. Як і не обходяться вони без біблійних читань. Зберігаються кожного дня богослужіння добового кола: Вечірня, Повечір’я, Північна, Утреня, Часи. Під час Великого посту служиться Літургія Передосвячених Дарів. І для деяких з цих богослужінь устав приписує читання зі Святого Письма. Враховуючи цю особливість, “Апостол на щодень” під час алітургійних днів вибирає одне з таких читань і навколо нього будує роздуми та молитву.
Прочитання Святого Письма крізь призму літургійної традиції
Сьогодні все частіше говорять про метод молитовного читання Святого Письма “Lectio Divina”, запозичений з латинської традиції, та впроваджують його в практику молитви особистої чи в групах. У візантійській же традиції, якщо приглянутись до її літургійних текстів, можна побачити, що саме вони виконують функцію молитовного прочитання слова Божого. Вони або містять цитати зі Святого Письма, або алюзії на нього, або певні запозичені звідти образи, які важко на перший погляд пов’язати з Біблією.
Аби не втратити цей скарб молитви Церкви, а піднести на належну йому висоту, “Апостол на щодень” у своїх роздумах часто посилається на літургійну традицію, певні фрагменти богослужінь, які прямо чи опосередковано пояснюють біблійні тексти. Значна частина молитов на щодень взята із Божественної Літургії, чинів Святих Таїнств, богослужінь добового кола.
Біблія пояснює Біблію
Ще один не новий, однак призабутий метод, до якого вдаємось при складанні роздумів над Апостолом, це — пояснення його уривків іншими частинами Святого Письма. Як відомо, Старий Завіт осягає свою повноту в Новому, а Новий містить прообрази Старого. І Апостол не є винятком. Діяння й послання часто цитують Старий Завіт або містять непрямі посилання на нього. Тож “Апостол на щодень” намагається у своїх роздумах це врахувати і втілити в життя.
Молитва псалмами — невід’ємна частина і старозавітного, і новозавітного богослужіння, тому видання так часто вдається й до них, поміщаючи уривки псалмів як у роздуми, так і в прикінцеве молитовне звернення.
Досвід молитви святих
Книги Святого Письма виникли в Церкві. Вони читаються, пояснюються Церквою, а також будують її. Століттями ті, котрі випередили нас на шляху до Божого Царства, черпали з них натхнення та живили свою молитву. Багато тих, кого проголошено Отцями чи Вчителями Церкви, писали коментарі на Біблію, тож не упускає “Апостол на щодень” і їхнього доробку. А молитви, складені найвизначнішими святими, урізноманітнюють щоденне звернення до Бога.
В такий спосіб “Апостол на щодень” намагається використати два крила Божого Об’явлення — Святе Письмо і Передання, щоб допомогти усім спраглим Бога на них підніматися до його Царства.
