В приміщенні Львівського ставропігійного братства ім. св. Андрія Первозванного 27 лютого відбулась прес-конференція архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря (Ісіченка) на тему: «Чи загрожує існуванню Української Церкви на Сході зміна релігійної політики Президента України». Нагадаємо, що архиєпископ Ігор прибув до Львова для участі в поминальних заходах з нагоди 10-ої річниці упокоєння Патріарха УАПЦ Дмитрія (Яреми).
На початку зустрічі із журналістами єпископ зазначив, що на цю тему йому говорити значно легше аніж жителям Західної України, оскільки впродовж останніх кількох років місцева влада на теренах Харківської, Луганської та Донецької областей знаходиться в руках представників Партії Регіонів, і тому Харківсько-Полтавська єпархія має вже досвід співпраці з цією владою. Архиєпископ також звернув увагу на те, що, на превеликий сором українських партій, впродовж існування незалежної української держави виходило так, що раціональнішу релігійну політику проводили політичні сили прагматичного спрямування. «Коли пригадати досвід президентських адміністрацій, які вважалися патріотичними, – Президента Кравчука, Президента Ющенка, то для УАПЦ кожна адміністрація несла чергові потрясіння. Це була фактична заборона Церкви за часів Кравчука. Це був поділ Церкви, підживлюваний адміністрацією Віктора Ющенка. Як би критично ми не ставились до адміністрації Леоніда Кучми, але легітимність УАПЦ було відновлено за часу його правління, у 1995 році», - зазначив архиєпископ Ігор.
Аналізуючи політику колишніх Президентів, владика зауважив, що для нього вона є викликом і загадкою водночас. Чому партії національно-демократичного спрямування та їх прихильники досі не мали мудрості будувати конструктивну церковну політику? На думку архиєпископа, причиною таких дій влади є волюнтаризм, успадкований силами, які декларують себе як демократичні.
Наступною темою, на якій зупинився архиєпископ у своєму вступному слові, став візит Патріарха Московського в Україну в день інавгурації новообраного Президента. Зокрема владика зазначив, що такий крок з боку Віктора Януковича він схильний розглядати, як позитивний. Архиєпископ зауважив, що ще раніше під час розмов із урядовцями він звертав їхню увагу на недоречність спільних молебнів всіх конфесій України, а також відвідання храмів всіх конфесій, в яких проглядається нотка цезаропапізму ранньовізантійського періоду, коли імператор вважався главою всіх конфесій (Зокрема арх. Ігор навів приклад імператора Костянтина, який, сам не будучи охрещеним, скликав Вселенський собор і відігравав роль глави всіх конфесій імперії). На думку архиєпископа, така ж спокуса стоїть перед українськими високопосадовцями – бути главою всіх конфесій. «А це часом значно простіше, ніж бути парафіянином конкретної Церкви. Тому в цьому контексті крок Віктора Януковича в чомусь зрозуміліший для пересічного віруючого. Він чітко позиціонував себе, як представник Православної Церкви Московського Патріархату. І дуже добре, щоб його виборці це засвоїли зрозуміли, запам’ятали, і щоб УПЦ (МП) пам’ятала про свою відповідальність за цю людину», - наголосив владика Ігор.
Продовжуючи тему, пов’язану із інтронізацією новобраного Президента України Віктора Януковича, архиєпископ Ігор зазначив: «Я вже давно чекаю від журналістів, коли вони почнуть запитувати єрархів: «А чому людина, яка визначає себе вірним їхньої конфесії, так себе поводить?». Чи має відповідальність за поведінку депутатів архиєрей, який є душпастирем Верховної Ради, має там каплицю і провадить там відправи, а також здійснює опіку принаймні над тією частиною депутатів, які належать до його конфесії?».
Під час прес-конференції архиєпископ Ігор також підняв питання статусу єпархії, яку він очолює, оскільки, за його словами, воно надзвичайно турбує багатьох людей в Україні і у Львові зокрема. За словами архиєпископа, впродовж всіх цих років розколу в УАПЦ його багато разів провокували на те, щоб єпархія увійшла до складу УПЦ КП або реєструвала Статут іншої Церкви. «Але ми цьому категорично опиралися і залишились єпархією Української Автокефальної Православної Церкви. Але оскільки під такою назвою нас категорично не хотіли юридично визнавати, нам довелося під тиском департаменту у справах релігій України при міністерстві юстиції зареєструвати Статут Харківсько-Полтавської єпархії, як єпархії оновленої тієї ж Української Автокефальної Церкви. Таким чином єпархія зберігає перспективу дальших контактів із своїми рідними єпархіями в Галичині і в центрі України», - пояснив ситуацію архиєпископ Ігор (Ісіченко). Владика також зазначив, що сьогоднішній, незалежний від київського центру, стан єпархії він вважає тимчасовим.
На завершення вступного слова єпископ Ігор підсумував, що, поставивши таку про вокативну тему прес-конференції, особисто вважає, що зміна політичного проводу країни нічим не загрожує різним конфесіям. А також вірить, що нова влада, дбаючи про власний позитивний імідж для себе передусім, подбає про те, щоб не допустити таких штучно створюваних релігійних конфліктів, які виникли у попередній період.
Відповідаючи на запитання журналістів, чи можливе використання єрархами Московського Патріархату адмінресурсу нової влади для боротьби з іншими конфесіями на центральних і східних теренах України, владика Ігор відзначив, що для його громади це не буде цілком новим явищем, бо така практика була і є на сході України постійно. Архиєпископ Харківський розповів журналістам про випадки, коли чиновники, з‘ясувавши, до якої юрисдикції належить православна громада, із саркастичною посмішкою відповідали, що для них ніяких пільг не має. У той час, як інші конфесії можуть такі пільги отримувати. Архєпископ зокрема розповів про труднощі, з якими зіткнулась його громада в Києві під час отримання дозволу на будівництво храму.
Продовжуючи відповідати на запитання преси, архиєпископ також зазначив, що: «Безперечно, що будь-яку зміну в нашому житті нам треба розглядати, як шанс, який нам Богом дається. А будь-який шанс, навіть коли ми потрапляємо в кризу, свідчить про увагу і любов Бога до нас, якщо такий виклик для нас є, значить ми досить сильні, щоб його подолати. Тільки для цього треба знайти в собі ті ресурси, яких ми досі не виявили».
Говорячи про ідею єдиної помісної Церкви, владика Ігор висловив застереження, що всім необхідно бути дуже обережними з цією концепцією. За словами владики, якщо після адміністрації Президента Кравчука здавалось, що вже нікуди говорити про профанування гасла української Церкви, то виявилось, що можна. «Зараз мені здається, що треба стриматися з вживанням цього терміну (Єдина помісна Церква – приміт. редактора) і зосередитися на інших аспектах діяльності Церкви. Знаєте, навіть якщо Церква буде єдиною помісною, але буде корумпованою, неавторитетною, сповнена неосвіченими священиками, яка не здатна зцілювати людські душі, то для чого така Церква?», - підсумував архиєпископ.
Харківський архиєрей також наголосив, що коли Церква не провадить до спасіння, якщо вона виконує політичні завдання, хай навіть гарні завдання: побудова незалежної держави, утвердження національної ідеї – це вже не Церква. І цим повинні займатися інші сили.
Відповідаючи на запитання журналістки про благословення Патріархом Московським нового Президента України «на входження у владу», архиєпископ Ігор (Ісіченко) наголосив, що він абсолютно позитивно сприйняв цю новину: «Патріарх Кирил взяв на себе відповідальність за майбутню президентську каденцію Віктора Януковича і показав його представником Церкви Московського Патріархату. Він прийняв на себе відповідальність. Я йому особисто вдячний, ми знатимемо тепер, до кого адресувати свої претензії».
На завершення прес-конференції архиєпископ Харківський і Полтавський поділився своїми думками щодо стосунків УАПЦ і Вселенської Патріархії: «Для нашої Церкви, яка живе у такій атмосфері несвободи, яка занурена у конфлікти, частково привнесені ззовні, частково породжені власними людськими немочами чи залежностями, зараз входити у безпосереднє підпорядкування - це водночас накладати певний відбиток на авторитет Вселенської Патріархії. Я дуже боявся минулого року, коли частина єпископату УАПЦ, яка не визнала митрополита Костянтина своїм главою, прийняла рішення про входження у Вселенський Патріархат на правах автономії. Я боявся, щоб Вселенський Патріарх не прийняв їх і не прийняв увесь шлейф тої поганої слави, який тягнеться за тими особами, які туди увійшли. Цього не сталося - і дякувати Богу. Думаю, що тут і надалі нам треба пам’ятати про власну відповідальність».