Бахчисарай
Володимир ПРИТУЛА. — Радіо "Свобода", 6 липня 2006 року
Намази відбуваються тут, попри те, що мечеть не передана віруючим, бо ханський палац у Бахчисараї – державний заповідник і популярний туристичний центр Криму. Заснований на початку 16 століття ханом Сахібом 1-м Гераєм як родова резиденція династії Гераїв - правителів Кримського ханату, палац протягом двох із половиною століть був центром політичного, духовного й культурного життя держави кримських татар.
Оспіваний Адамом Міцкевичем, Лесею Українкою та Олександром Пушкіним, зараз палац дуже популяриний серед туристів. Правда, не всі знають, що легендарний Бахчисарайський фонтан сліз збудований ханом Кермом Гераєм у пам’ять своєї улюбленої дружини Діляри Бікеч. Саме про любов хана до неї і про його безмежне горе через утрату, а не про смерть дівчини через тугу в ханському гаремі, розповідає нам через століття унікальний пам'ятник архітектури малих форм. Але не тільки ханським палацом і фонтаном відомий Бахчисарай.
Я стою на бережку струмка, що зветься рікою Сурук-Су. Вона протікає повз стіни ханського палацу. Якщо підемо на схід, то вийдемо до Салачика – тепер це Старосілля, передмістя Бахчисарая, а раніше – перша столиця незалежного від Золотої орди Кримського ханства.
Зараз тут залишилися лише руїни мавзолея Хаджи Герая, засновника династії і ханства. Поруч – приміщення одного з найстаріших учбових закладів Східної Європи Зинджирли-Медресе. Один з істориків стверджує, що засновник медресе хан Менглі Герай казав мешканцям Бахчисараю: “З Божою поміччю починаємо ми зведення обітелі науки. Вона допоможе нам стати більш досконалими людьми у цьому світі і прокладе дорогу до раю в іншому”. Коли будівництво медресе у 1500 році закінчилося, хан наказав повісити на дверях важкий ланцюг, щоб кожен, хто заходить сюди, нахиляв голову - перед наукою і мудрістю. Саме тому новий учбовий заклад отримав назву Зинджирли-Медресе – медресе з ланцюгами.
Трохи далі розпочинається ущелина Маріамполь. Там раніше було однойменне грецьке село. Його мешканці за наказом імператриці Катерини 2-ї були переселені до Приазов’я, де заснували поселення, що зараз відоме як місто Маріуполь. Уже за межами Бахчисарая – відомий стародавній Святоуспенський монастир. А далі, за кілька кілометрів – печерне місто Чуфут-кале, мертва столиця вимираючого караїмського народу. Але це – хоч і сумна, але інша історія.
Наша ж завершиться на західній околиці Бахчисарая – Ескіюрті, де збереглися залишки трьох ханських гробниць і текіє – своєрідний мусульманський монастир дервішів. Тут раніше був духовний центр Бахчисарая, міста яке, попри століття поневірять своїх мешканців, зберегло веселу вдачу і доброзичливий характер, чи не тому на його вулицях так часто можна почути “Хайтарму”.
