Бібліотека УКУ відкрила особовий архів Миколи Чубатого
Володимир Мороз, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ, під час заходу розповів про походження, освіту та діяльність Миколи Чубатого у доеміграційний період. Він зазначив, що Микола Чубатий прожив 85 років, з яких понад 50 – на рідних землях, майже 36 – у діаспорі. Однак його сприймають через діаспорну діяльність. Адже він – засновник і перший голова Американського відділу НТШ.
Андрій Фелонюк, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України розповів про діяльність Миколи Чубатого у Науковому товаристві імені Шевченка.
Провідний бібліотекар УКУ Юрій Степовий представив особовий архів науковця, який кілька років тому передали Бібліотеці УКУ. Протягом останніх пів року бібліотекар вивчав та систематизував понад 8 тис. сторінок, які залишились від Миколи Чубатого. Це особисті документи, щоденники, фінансова документація, судові справи, вирізки з газет.
«Вважаю, що архівіст – це справжній біограф людини. Він має можливість подивитися документи, особисті листи і створити власне враження, часом відмінне від офіційної біографії. Опрацювання архівів – надзвичайно марудна робота. І здається, що ти просто постійно перекладаєш документи з одного стосу на інший, їх номеруєш. Але я б порівняв це із роботою золотошукача, який у піску знаходить дорогоцінний метал», – зазначив Юрій Степовий.
Увесь архів він поділив на 860 справ, у кожній з яких зібрав певні документи, що стосуються життя Миколи Чубатого: автобіографії, особистих документів, судових справ, газетних вирізок.
«Особовий архів Чубатого дозволяє вивчати як його життя, так і діяльність української діаспори в Америці і Європі, покращити розуміння генези НТШ та Українського конгресового комітету Америки, широко досліджує життя української Церкви в США і може бути цінним джерелом досліджень самої пори. Це матеріали для початку роботи над хорошою кандидатською», – наголосив Юрій Степовий.
Анатолій Бабинський, науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ розповів про листування Миколи Чубатого і Патріарха Йосифа Сліпого. Попри те, що вони були друзями, у кореспонденції здебільшого йшлося про справи: патріархальний рух, історію християнства в Україні. Патріарх Йосиф Сліпий спонукав Чубатого повернутися у наукову роботу, переїхати до Риму, однак останній відмовлявся.
Довідка
Микола Дмитрович Чубатий (11 грудня 1889, Тернопіль – 10 липня 1975, Петерсон, США) – український вчений, історик української церкви і права, педагог і публіцист, дійсний член НТШ (з 1928 – засновник і перший голова Американського відділу НТШ); український суспільний і католицький діяч.
Народився 11 грудня 1889 року в місті Тернополі (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна).
У 1909 році закінчив Тернопільську українську гімназію (VIII клас), потім Львівську духовну семінарію (1913). Студіював (1909-1918) теологію, історію і право у Львівському (1913-1914, закінчив у 1917) та Віденському (1914-1916) університетах, учень Михайла Грушевського та Освальда Бальцера. У 1917 році отримав ступінь доктора філософії.
Брав активну участь у відновленні державності в Західній Україні як розвідник і кур’єр Центрального військового комітету, що готував Листопадовий чин. Був активним учасником зайняття українськими силами Львова вночі 1 листопада 1918 року та роззброєння відділку жандармерії в Миклашові під Львовом. Став першим асистентом державного секретаря освіти Агенора Артимовича в уряді ЗУНР. У січні 1919 року прем’єр Сидір Голубович включив його, як знавця історії українського права, до складу делегації до Києва для проведення Злуки ЗУНР і УНР.
Перебував на посаді доцента Державного українського університету (нині – Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) у 1919 році. Після повернення до Львова – помічник головного редактора журналу «Нова Рада», засновник і редактор тижневика «Правда». Професор Львівського (таємного) українського університету (1920–1923), Греко-католицької богословської семінарії, згодом академії (1927–1938), УВУ та УКУ (з 1963). З 1926 року – член Українського богословського товариства.
У 1939 році, напередодні ІІ Світової війни, як голова Українського академічного товариства "Обнова" виїхав на конгрес "Pax Romana", виїхав до США, де і залишився жити та працювати. Засновник і перший голова американського відділу Наукового Товариства імені Шевченка. Співзасновник Українського конгресового комітету Америки і довголітній редактор його друкованого органу «The Ukrainan Charterly» (1944–1957).
Публікував статті в галицьких газетах («Нова Рада», «Правда», «Діло», «Дзвони», «Мета») і американських («Свобода» – постійний співробітник у 1942–1954, «Америка» й ін.). М. Чубатий був співзасновником Українського конгресового комітету Америки і довголітнім редактором його органу «The Ukrainian Quarterly» (1944–1957). Як католицький діяч Чубатий був головою секції «Pro Oriente», брав участь у конгресах «Pax Romana»; був співзасновником товариства «Обнова». У 1960-1970 рр. був діячем руху за патріархат Української католицької церкви.
Своїми публікаціями Чубатий спричинився до поширення знання про Україну в англосаксонському світі.
