Богослов'я в університеті: чи існує готовність до системних зусиль?

Не так давно відбувалась лекція Олександра Філоненко «Богословие в университете: возвращение?». Під час обговорення професор Василь Уляновський поставив головне питання: чи готові богослови та інституції до систематичних зусиль? Адже запровадження богослов'я як університетської дисципліни вимагає занадто багатьох речей, яких поки що не існує.

По-перше, необхідні фундаментальні підручники. Ніхто не питає чи має право на буття в університеті філософія. При всьому неоднозначному ставленні до філософії та філософів, ніхто не сумнівається в праві філософії бути університетською дисципліною. Просто заходимо в «Наукову думку». Дивимося на полиці із підручниками з філософії та з окремих філософських дисциплін. Всі питання відпадають автоматично. Якщо ж зайти в «Наукову думку» і спитати підручник з богослов'я, на Вас лише подивляться як на ненормального. У Львові Католицький Університет розпочинав із серії підручників. Сьогодні всім Філоненкам необхідно довести свою спроможність укорінити богослов'я в університеті виданням цілої серії підручників. Якщо такої серії не буде – не буде в цього богослов'я майбутнього. Саме про це говорив у своїй доповіді «Завдання православного богослов'я в Україні на сучасному етапі» Митрополит Володимир (Сабодан).

По-друге, необхідне написання програм. Для написання програм необхідні кафедри. Необхідне системне планування всього процесу від бакалаврату до докторантури. Необхідні постанови ВАК про тимчасовий порядок захисту докторських дисертацій зі спеціальності «богослов'я». Взагалі необхідна практично нескінченна кількість документації. Професор Василь Ульяновський цілком правильно підняв питання: чи готові українські богословські Сократи та Цицерони написати всю цю документацію? У відповідь український богословський Сократ трошки пожартував про те, що він вже один документ написав.

По-третє, богослов'я в університеті має бути різноманітним. Поки що ж, за вірною оцінкою проф. В. Ульяновського, в університеті намагаються утвердитися ті із богословів, які говорять речі непринципові – діалог, спілкування, зустріч… Всі ті речі, які і так говоряться гуманітаріями. Всі ті речі, для обговорення яких достатньо богословського гуртка. Яке богослов'я потрібно університету? Як від гуртка перейти до серйозної проблематики? Як при цьому не втратити нічого – ні конфесійної визначеності, ні відкритості до діалогу. Методологічне питання могло б не стояти так гостро, як би був виконаний перший пункт і за рахунок підручників були б дані відповіді на всі першочергові питання.

Оптимізм Філоненка вступає в об’єктивну суперечність не тільки із скептицизмом проф. Василя Ульяновського чи нашим обережним песимізмом. Але також він вступає в суперечність із досвітом Українського Католицького Університету.

У Львові створено спеціальний університет. Але ніякого такого особливого діалогу богослов'я та філософії, богослов'я та гуманітарних наук, богослов'я та природничих наук – так і не відбулося. Все якось збирається відбутися цей діалог, і вже плоди його на підході – але все чогось не вистачає. Якщо не вистачає в УКУ – то як воно з’явиться деінде?

У Львові написали всі потрібні програми і видали трохи підручників (потрібно разів в 10 більше — за моїми оцінками). Але чи не втрачено якість богословської освіти? Чи не змучені всі написанням цих програм? Чи немає творчої кризи?

УКУ хотів би мати в Києві філіал. Це б могло полегшити киянам роботу в сотні раз. Але чи готові до цього кияни? Чи готові вони до спільного богословського факультету УКУ в Києві – разом із Могилянкою чи ще яким поважним університетом? Чи готові до Екуменічного інституту в Києві?

Ректори, Академії яких тільки роблять перші кроки в напрямку до державного визнання, зберігають обережність. Деяким оглядачам здається, що ці ректори занадто багато хочуть та занадто мало роблять. В дійсності ректори вже значно оживили богословські дискусії в своїх Академіях, підвищили загальний рівень викладання, покращили свої видання. Крім того, ректорів можна зрозуміти: без злагодженої роботи занадто великої кількості людей та інституцій успіх неможливий. Поки що ніяких перспектив на реальність такої злагодженої роботи немає. Саме тому ректори в песимізмі щодо спеціальності 09.00.13.

Хоча об’єктивно саме час докладати зусиль. Створювати кафедри та факультети, формувати вчені ради із числа докторів та кандидатів філософських наук. Адже в Україні можна знайти таких філософів, які є віруючими, які знають богослов'я та можуть допомогти не потрапити в неприємні ситуації і Церквам, і університетам, і ВАК.

Зараз саме час коли можливе все. Можливий успіх українського богослов'я, а можливі його системні провали та дискредитація. Цим саме запам’ятаються ці роки залежиться від того, чи знайдуть всі зацікавлені особистості та інституції шлях до синергії.

Ситуацію можна порівняти із завданням створити мозаїку. Якщо зібрати потрібні камінці та скласти їх за системним планом – то мозаїка можлива. Поки що ні камінці не зібрані, ні системного плану немає. Є лише заклики щось робити та дозвіл держави – тобто надане місце для самої цієї мозаїки. Подивимося чи буде створене щось красиве та велике. Чи знову побачимо картину, в якій не буде половини камінців та будуть значні проблеми із композицією?