Богоявлення у вірменській мініатюрі
Християнська культура Вірменії славиться мистецтвом рукописної книги. Старовинні релігійні манускрипти щедро ілюміновані кольоровими мініатюрами та орнаментами. Найбільше ілюстрацій міститься в євангельських книгах. Мініатюри з іконографічною точністю зображують новозавітні постаті та події євангельської історії, серед яких важливе місце займають сюжети про Різдво Христове та Хрещення Господнє.
У добу Середньовіччя книжкова мініатюра як вид живопису належала до церковного мистецтва, тому закарбувала особливості вірменського християнства, у тому числі ті, що стосуються розуміння визначальних подій євангельської історії. Приміром, загальновідомо, що Вірменська Апостольська Церква дотримується древньої традиції – відзначати 6 січня свято Богоявлення, яке об’єднує події Різдва Христового та Хрещення Господнього. Як зазначає вардапет Гевонд Оганесян, Церква вбачає у цих віхах подвійне одкровення Богоявлення, тому святкує їх разом під спільною назвою «Одкровення» або «Богоявлення».
Цей звичай виник ще у III столітті на Сході. Його появу пов’язують з поширеним у той час тлумаченням євангельського вірша (Лк. 3:23), згідно з яким Ісус Христос начебто хрестився у день свого 30-річчя. Примітно, що усі чотири найдревніших вірменських мініатюри, які були підшиті в кінці Ечміадзинського Євангелія та датуються VI століттям, відображують тему Богоявлення: «Благовіщення Захарії», «Благовіщення Марії», «Поклоніння волхвів» та «Хрещення».
Прийнято вважати, що іконографія Різдва Христового бере свій початок від сюжету «Поклоніння волхвів». У римських катакомбах вже у III-IV століттях зустрічаються зображення Діви з Немовлям та мотив поклоніння волхвів. Найбільш ранньою була композиція, в якій Богоматір з Немовлям сидить на престолі, а волхви підносять дари. Саме така композиція представлена у стародавній вірменській мініатюрі «Поклоніння волхвів». Архітектурним фоном мініатюри є базиліка. Велична Богородиця з Сином, яка намальована більш крупно порівняно з іншими фігурами, урочисто сидить на красиво оздобленому троні. З дарами на блюдах зліва стоять два волхви, а справа – янгол та волхв. Малюнок вирізняється соковитими кольорами, особливе смислове навантаження має глибокий синій, яким забарвлено мандорлу Божественного Немовля та дах базиліки.
Як відомо, до VII століття на основі новозавітної оповіді (Мф. 1-2; Лк. 1-2) та апокрифічних джерел таких, як Протоєвангеліє Якова та Євангеліє псевдо-Матфея, складається основна схема різдвяної іконографії. Центром композиції Втілення є зображення сповитого Дитятка-Ісуса, що в оточенні тварин лежить в яслах в печері або хліві, та Богородиці, яка почиває або напівсидить на ложі. Осторонь замальовується замислений Йосип. Пізніше, у VIII-IX століттях, композиція стає багатоярусною та додаються нові елементи: епізоди з янголами, поклонінням пастухів та волхвів, омовінням Немовляти.
Лейтмотивом відзначення свята Втілення у Вірменській Церкві є слова різдвяного привітання, яким віруючі обмінюються, починаючи з урочистої Літургії Чрагалуйц – Навечір’я празника: «Христос родився та нам явився! Вам і нам блага звістка!». На Богоявлення у шараканах, древніх духовних піснеспівах, таїна Різдва оспівується як «виливання великого світла від Отця на наше спасіння», прославляється Бог, «що явився та прийшов для спасіння вселенної». Тому й вірменська іконографія народження Христа має низку особливостей. В ілюмінаціях Різдва у різний спосіб підкреслюється унікальність події та вселенська радість з приводу приходу у світ Спасителя.
Розглянемо декілька ілюмінацій Різдва. Мініатюра «Різдво Христове та поклоніння пастухів» з Севастійського Євангелія, 1262, – доробок великого майстра Кілікійської школи Тороса Росліна. Його вважають головним мініатюристом Вірменії. Живописець у своїй творчості вдало поєднував візантійські, західноєвропейські та вірменські художні традиції. Усі представлені в мініатюрі образи детально прорисовані та мають індивідуальні риси. Насичений синій колір надає простору печери глибини та підкреслює таїну Різдва Божественного Немовля. На синьому тлі золоті німби християнських постатей ніби сяють та переливаються, привертають увагу до духовного змісту події.
Зауважмо, що у вірменській мініатюрі печера, у якій знаходиться новонароджений Ісус з Богоматір’ю, майже ніколи не зображується затемненою. Тимчасовий прихисток нібито зсередини осяяний Божим світлом. Нерідко Діва Марія розташована максимально близько до Дитя. Складається враження, що Матір та Син, які дивляться в одному напрямі, мовби трохи підводяться назустріч тим, хто прийшов вклонитися Божественному Немовляті.
Йосип доволі часто замальовується як активний учасник події: його обличчя звернуте у бік Діви Марії та Ісуса, рука вказує на печеру, або він радісно жестикулює. Вірменські мініатюри надзвичайно динамічні, усі очевидці Різдва знаходять у русі, жести свідчать, що вони обмінюються враженнями та висловлюють здивування. Здається, за рідким виключенням, що від живописних зображень доносяться звуки людських голосів та ангельських піснеспівів.
На нашу думку, такими яскравими прикладами є мініатюри пензля Саргіса Піцака – ще одного видатного митця Кілікійської школи та майстра Церуна –представника Васпураканської школи. Обидві були створені у XIV столітті. Живописне зображення Різдва Христового художником Хачатуром в Євангелії з монастиря Гамаліїла в Хізані, яке було виготовлено у XV столітті, вирізняється оригінальним стилем. Печера ніби заткана в’юнким квітковим орнаментом. Богородиця, що стоїть на колінах, сповиває Ісусика, ніжно пригортаючись до нього. У цій сцені відчувається вплив західного релігійного живопису.
Мініатюра з Євангелія, створеного у XIV столітті в місті Сіс, столиці Кілікійського царства, має складну трирівневу композицію, що нагадує класичні візантійські взірці. Однак, у нижньому ярусі, де змальована сцена омовіння Христа-Немовляти, присутня цікава деталь. Як відомо, цей епізод сходить до вище згаданих апокрифічних джерел. Зазвичай зображуються дві жінки-повитухи, які готують купіль для Дитя. У вірменському варіанті, по-перше, повитухи представленні в традиційному етнічному вбранні, по-друге, їм допомагає простоволоса сива жінка в хітоні, яка тримає на колінах Немовля. Хто вона?
За висновками британського мистецтвознавця Врежа Нерсесяна, в цьому епізоді представлена прародителька Єва, яка, згідно з маловідомим вірменським апокрифом, прийшла допомогти Діві Марії. Для середньовічної свідомості така колізія була цілком зрозумілою, оскільки Богоматір розглядалася як друга, безгрішна Єва, через яку у світ приходить спасіння.
Самобутні елементи можна знайти також у вірменських мініатюрах, присвячених Хрещенню Христа. Загальновідомо, що іконографічна схема свята визначена євангельською оповіддю. Кожен із чотирьох євангелістів свідчить про Богоявлення, яке відбулося після хрещення Ісуса: «і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Лк. 3:22). У шараканах на свято Богоявлення співається: «Того, хто охрестився в Йордані та омив гріхи вселенної, про якого Отець свідчив (своїм) голосом і явленням Святого Духу, благословіть, священики, і прославляйте навіки».
Композиція найдревнішої вірменської мініатюри «Хрещення» з Ечміадзинського Євангелія належить до раннього типу іконографії. Ісус замальовується по груди зануреним у воду, над Його головою тримає руку Йоан Хреститель. На голову Христа згори стрімко спускається голуб, вище якого зображена благословляюча рука Творця.
У кутках ілюмінація прикрашена медальйонами євангелістів, а по периметру обрамлена символічним орнаментом. Основним повторюваним елементом візерунку є наповнений потир, в якому плаває качка, що чистить пір’я на своїй грудці. Як бачимо, орнамент має євхаристичний сенс, а сцена «Хрещення» робить зримою присутність Святої Трійці.
Згодом саме у композицію «Хрещення» вірменська художня традиція привнесла багато нововведень. Наприклад, в мініатюрі Тороса Таронаци з Гладзорського Євангелія бачимо у водах Йордана, крім духа ріки, який традиційно зображується у вигляді чоловіка з глечиком у руках, ще й осідланого дияволом дракона та зграйку риб, що лине до Христа.
В інших подібних мініатюрах Ісус попирає ногами змія – уособлення диявола, або можна спостерігати у річці поверженого змія поряд зі Спасителем. Така сцена притаманна роботам майстрів Ованеса Хізанци, Хачатура та зустрічається навіть на початку XVII століття у Месропа Хізана, який особливо детально змальовує дракона.
На думку Врежа Нерсесяна, образ перемоги над водним змієм сходить до Псалтиря: «А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі! Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах, Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині…» (Пс. 73:12-14).
Нагадаємо, у християнській культурі сформовано уявлення про Христа як про другого Адама. Якщо змій обманом привів першого Адама до гріхопадіння та вигнання з раю, то Спаситель, прийнявши хрещення в Йордані, переміг диявола. У шараканах на другий день Богоявлення співається: «Він очистив Йордан, (хрестившись в ньому), та омив гріхи світу». Таким чином, у мініатюрі «Хрещення» підкреслюється ідея тріумфу Сина Божого над злом. Звісно, риби символізують душі віруючих, що шукають порятунку у Христі.
Ще одною новацією у вірменській композиції «Хрещення» є зображення у небі янгола, який наближаючись до Сина Божого, проливає з маленького глечика миро. Вісник Всевишнього присутній, приміром, у мініатюрах Ованеса Хізанци та Хачатура. Вреж Нерсесян тлумачить цю сцену як здійснення миропомазання. Така художня ідея могла виникнути під впливом ритуалу хрещення. Справа в тому, що у Вірменській Церкві прийнято додавати у хрестильну купіль кілька крапель миро під час здійснення таїнства хрещення.
Крім того, також на свято Богоявлення під час обряду освячення води у купіль священик вливає миро з мирниці у вигляді голуба, що символізує сходження Святого Духа на Сина Божого.
Наприкінці зазначимо, наведені приклади свідчать, що класична іконографія святкових сюжетів Різдва та Хрещення у вірменській художній традиції обросла древніми та апокрифічними мотивами, доповнилася елементами народного мистецтва та збагатилася самобутніми художніми прийомами великих майстрів.
