Не встиг апостол Павло звістити Галатам - нащадкам древніх Кельтів – радісну звістку, як у їхній спільності одразу з’явились блазні, які почали проповідувати «іншу євангелію». «Не те, щоб вона була справді інша», уточнює апостол (Гал 1 : 7). Так в чому ж суть тієї «іншої євангелії», яка, як виявляється, не цілком «інша», але, на думку апостола Павла, настільки небезпечна, що він аж двічі кидає анатему на тих, хто її проповідує (Гал 1 : 8-9)? Відповідь дають наступні рядки апостола: «Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою» (Гал 1 : 10). Отож Павло двічі підкреслює, що не бажає людям подобатися, натякаючи на тих, котрі саме цього й прагнули. Мабуть тут  криється суть «іншості євангелії» тих, кого апостол двічі викляв.

Саме з бажання «подобатися людям» і народжувалися «інші євангелії», себто секти. У перших століттях християнства найнебезпечнішим з усіх було маніхейство, засновник якого «пророк» Мані хотів бути усім до душі: і християнам та юдеям, зороастрійцям вкупі з буддистами. Слід визнати – маніхеям це вдалось. Вдається їм це й сьогодні, бо ніколи не бракуватиме тих, хто в ім’я всесвітнього гуманізму хотітиме подобатися усім, особливо меншинам, звісно, окрім однієї - Християн. «Так як тоді, хто народився за тілом, гонив того, хто родився за духом, так і тепер», писатиме Галатам апостол Павло (Гал 4 : 29). «Будь попроще и люди к тебе потянутся» - неодноразово «духовно» радив один знайомий священик. Тобто, стань блазнем, будь веселим, дотепним, компанійським, проповідуй «євангелію успіху» і воно забезпечить тобі перепустку в ТзОВ (товариство з обмеженою відповідальністю), корпорацію неоманіхеїв – успішних світу сего. Однак, «коли хто думає, що він є щось, бувши нічим – обманює себе самого… Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна» (Гал 6 : 7).