Церковний календар, 12 квітня. Святий Джузеппе Москаті

Народився Джузеппе Марія Карло Альфонсо Москаті 25 липня 1880 р. в м. Беневенто в родині судового урядовця. Був сьомою дитиною з дев’яти. Через рік сім’я переїхала до Неаполя, де батько отримав нову посаду. І він, і мати, котра носила титул маркізи, очікували, що Джузеппе також стане юристом. Тим паче з ранніх літ хлопець проявляв неабиякі здібності до навчання. У той же час, регулярно практикував молитовне і таїнственне життя.

1893 р. родину Москаті спіткало горе. Один із її синів, Альберто, котрий служив лейтенантом артилерії, упав з коня і отримав важке поранення голови. Кілька років доглядав за братом саме Джузеппе. Під час цього хлопець помітив, що людські засоби полегшення болю хворого є часто безсилими, натомість справжню розраду дає віра. Доглядаючи Альберто, Джузеппе проявляє неабияку співчутливість, терпеливість, вміння бути поряд, вислуховувати та будувати стосунки із стражденним.

Врешті 1897 р. він на великий подив родини вирішує вступити на медичний факультет Неаполітанського університету. Здібність до навчання та ретельна підготовка дозволили йому це легко зробити. Натомість викликом стало навчання у цьому середовищі.

Джузеппе продовжував сповідувати свою віру, молився, приймав Святі Таїнства, відкрито визнавав себе католиком. І це ставало чимось цінним, навіть героїчним, оскільки в Неаполітанському університеті на той час панував дух агностицизму та антиклерикалізму. До Церкви у ньому ставилися з погордою, а студенти та викладачі масово вступали до різних сект та масонських лож.

Зануреність у навчання дозволила Джузеппе уникнути всіх спокус. У цей період він набуває і практичних навичок, асистуючи у фізіологічній лабораторії. Врешті 1903 р. він успішно закінчив університет та влаштувався помічником лікаря в неаполітанській лікарні для невиліковно хворих.

Коли 1906 р. сталося виверження Везувію, Джузеппе допомагав рятувати хворих в лікарні Торре-дель-Греко. В її будівлі тоді обвалився дах, і лікар виводив звідти пацієнтів та надавав їм першу допомогу. 1908 і 1911 р. самовіддано бореться з епідемією холери в інфекційній лікарні Доменіко Котуньйо.

З 1908 р. працює в Інституті фізіологічної хімії, а з 1911 р. керує дослідженнями в ньому. Також певний час працює в хімічному відділі ІІІ клінічної лікарні Неаполя.

Практичну діяльність Джузеппе Москаті поєднує з дослідницькою. 1911 р. здобуває академічний ступінь Libera Docenza з правом викладання. Відтоді поряд з лікуванням хворих Джузеппе ділиться своїм досвідом з численними студентами.

В роки Першої світової війни керує військовими департаментами в Об’єднаних лікарнях Неаполя. Опісля продовжує викладацьку, дослідницьку та клінічну діяльність. Допоміг у відновленні занедбаного Інституту патологічної анатомії, де відкрив секцію біохімії. При діагностиці хворих у різних лікарнях, де Джузеппе доводилося працювати, він закликав до цілісного підходу — зважати не лише на зовнішні прояви хвороби, а й робити біохімічні аналізи.

Його статті публікуються в різних наукових журналах Італії та за кордоном. Джузеппе Москаті здобуває славу в академічному середовищі. Захищає докторську дисертацію на тему вироблення сечовини, чому передували ретельні лабораторні дослідження в Інституті фізіологічної хімії. Найбільше прославився завдяки дослідженню ювенільного діабету. Він першим в Італії впровадив інсулінову терапію. Налагодив співпрацю з першими іноземними компаніями із синтезування цього гормону. Так що хворі мали можливість отримувати дорогі на той час препарати.

Але не лише глікоген і діабет вивчав Джузеппе Москаті та публікував свої дослідження, присвячені їм. Його наукові зацікавлення охоплюють широкий спектр медичних проблем — від функціонування ендокринної системи до лікування туберкульозу.

Наукові дослідження Джузеппе Москаті не були відірвані від практичної праці з хворими. Свої заняття зі студентами він часто проводив не в аудиторії, а в лікарні, що викликало обурення колег. Тим паче реформа медичної освіти в Італії відділила університет від лікарні, проти чого виступив Джузеппе Москаті в листі до тодішнього міністра освіти Італії Бенедетто Кроче.

Медичний факультет нова реформа перетворювала на заклад, що займається теоретичними розробками та навчанням, а піклування про хворих покладалося на релігійні організації. Однак воно не охоплювало всіх, кому була потрібна медична допомога. Мешканці убогих кварталів, зокрема й Неаполя, не мали доступу до елементарних лікарських послуг. Через те Джузеппе Москаті, не чекаючи, що хворі самі прийдуть до нього, вирушав у такі квартали і надавав допомогу тим, хто її потребував. Часто підтримував цих людей і фінансово.

Працюючи з хворими, Джузеппе Москаті застосовував особистісний підхід, який включав спілкування з пацієнтом та співчуття. Людина у його лікарській філософії не зводилася до біоматеріалу, який потрібно було привести до нормального стану, а являла собою єдність тіла і духа, потреби яких однаково слід враховувати при лікуванні. У хворих Джузеппе Москаті як віруюча людина бачив стражденного Христа і, призначаючи їм певне лікування, віддав у руки Переможця над стражданнями та Божественного Лікаря.

Нетрадиційні підходи до лікування, викладання та загалом життя, центром якого була віра в Христа, породжували для Джузеппе Москаті недоброзичливців. Він хоч і здобув 1922 р. звання клінічного професора, однак отримати професорську посаду в Неаполітанському університеті йому завадили. Чинили й інші перешкоди у його професійній діяльності.

Однак Джузеппе Москаті продовжував служити правді. Саме у цьому він вбачав завдання науки, яке збігається із тим, що перед собою ставить релігія. В одному зі своїх листів лікар писав: “Якщо правда коштує тобі переслідувань, приймай їх, якщо вона спричинює страждання, терпи їх. І якщо заради правди тобі доведеться пожертвувати своїм життям, будь завжди сильний у твоїй жертві”.

Зрештою, Джузеппе Москаті і віддав своє життя за правду та допомогу стражденним. Надмірна праця, якій він присвячувався сповна, підірвала його здоров’я. 12 квітня 1927 р. Джузеппе раптово помер. Серед людей Неаполя, багатьом з яких він повернув здоров’я, прокотилася новина: “Помер святий лікар”. І лише згодом це підтвердить церковна єрархія: 1975 р. Папа Павло VI проголосить Джузеппе Москаті блаженним, а 1987 р. Папа Іван Павло ІІ — святим.

Оцінило наукові та лікарські досягнення Джузеппе Москаті і світське середовище. Італійська преса, підкреслюючи високоморальність та безкорисливість цього чоловіка, в некролозі на його честь помістила слова Платона, які точно відображають підхід Джузеппе Москатті до життя та професійного служіння: “Усього золота під землею і над нею недостатньо, щоб дати його взамін за чесноту”. А режисер Джакомо Кампіоті 2007 р. зняв фільм “Джузеппе Москаті: любов, що зцілює”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.