Церковний календар, 14 жовтня. Блаженний священномученик Роман Лиско

Крім 27 червня, коли вшановують пам’ять усіх Блаженних новомучеників УГКЦ ХХ століття разом, кожному з них літургійний календар присвячує окремий день — переважно день відходу до вічності. І хоч все ще мало хто з них має свою службу (з повними текстами Вечірні та Утрені), канон Утрені 27 червня, укладений протопсалтом Андрієм Шкраб’юком, містить окремий тропар на честь кожного з українських подвижників, який підсумовує головні його заслуги перед Церквою.

Тропар о. Роману Лискові належить 5-й пісні канону і розповідає таке: “Мур воздвигли на тебе в темниці, Романе, отче пастви і батьку родини, але не стримали твоїх псалмів”. Окрім ув’язнення за віру, якого зазнала більшість українських блаженних, молитва відзначає о. Романа як батька родини. Переважно беатифіковані 27 червня — це представники єпископату, монашества або неодруженого священства. Натомість о. Роман за порівняно коротке земне життя (35 років) разом з дружиною Неонілою зі священичої родини Гуньовських встиг народити чотирьох дітей (наймолодша донька померла однорічною) .

Після навчання у гімназіях Львова, Кам’янки-Струмилової (тут він мешкав зі своїм дідусем о. Михайлом Цегельським) та Львівській Богословській Академії (1932-1938 рр.) Роман з Неонілою побралися. Через проблему пияцтва, яка набирала у суспільстві все загрозливіших масштабів, молодята вирішили відсвяткувати своє весілля без жодної краплі алкоголю.

Коли 1939 р. Галичину вперше зайняли більшовицькі війська, митрополит Андрей Шептицький радив Романові ще не квапитися зі свяченнями, тож він певний час працював вчителем у селах Побіч і Колтів поблизу Олеського на Львівщині. Коли ж у серпні 1941 р. Роман таки прийняв Таїнство Священства, його призначили спершу до с. Колтів, а відтак через три роки — парохом у с. Белзець на Золочівщині. Тут його і застав повторний прихід радянської влади.

Отець Роман відмовився перейти на московське православ’я, і йому заборонили священнодіяти. 1948 р. разом із сім’єю переїхав до рідного Городка. Таємно душпастирював у селах Дроздовичі та Братковичі, де парохом був о. Онуфрій Малецький, котрий хоча й підписав перехід на православ’я, але парафіяльну практику проводив, як раніше.

9 вересня 1949 р. каральні органи дізналися про діяльність о. Романа Лиска і заарештували його та помістили у тюрмі на Лонцького. Піддавали тортурам. Пробув він тут трохи більше місяця і 14 жовтня загинув за нез’ясованих обставин. Офіційна версія прокуратури щодо його загибелі — “параліч серця” — для молодого чоловіка, котрий не скаржився на серце, вів здоровий спосіб життя, займався спортом, виглядає, м’яко кажучи, дивною.

Є свідчення, що останні свої години о. Роман проводив у псалмоспіві, що знову повертає нас до згаданого на початку тропара на його честь. Мучителі пояснять це божевіллям. Але для людини, котра усе своє життя цінувала молитву та віддавалася їй, це цілком закономірний перехід до вічності.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.