Церковний календар, 21 грудня. Неділя святих Отців

Часто Неділя святих Отців опиняється в періоді передсвяття Різдва, яке починається 20 грудня, і тісно з ним поєднана. Тексти богослужінь цього періоду позначені приготуванням усього світу до приходу Спасителя, що зокрема виражається у тропарі передсвяття: “Готуйся, Вифлеєме, розкрийся всім, Едеме, красуйся, Євфрате, бо дерево життя в вертепі розквітнуло від Діви. Її лоно раєм мисленним явилось, в якому — божественний сад. З нього ївши, будемо жити — і не як Адам помремо. Христос раждається, щоб оновити упалий колись образ”.

Ще один тісний зв’язок простежується між Неділею святих Отців та днем пам’яті пророка Даниїла та трьох святих отроків 17 грудня. У структурі літургійного року Неділя святих Отців розміщується між цим днем і Різдвом та близька до нього за своєю тематикою.

Літургійні тексти Неділі святих Отців знову говорять нам про старозавітних праведників від Адама до Ісуса Христа. Деякі буквально дублюють ті, що були в попередню неділю. Однак канон Утрені цього дня робить сильніший акцент на кількох постатях, а саме на Авраамові, Ісаакові, Яковові, Даниїлові, трьох отроках Ананії, Азарії та Мисаїлові. “Нині собор божественних отців передсвяткує світло Різдво Христове, і передвіщає його божественна благодать: Авраам бо образ Закону, а юнаки — сутність”, — так починається цей богослужбовий текст і далі розвиває, як історії цих людей прообразують Різдво. “Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність” (Як. 2, 23), Мойсей опісля отримав від Бога записаний на кам’яних скрижалях Закон, а три отроки на ділі підтвердили вірність йому. Через цю тяглість літургійні тексти часто називають Ананію, Азарію і Мисаїла Авраамовими юнаками.

За тропар Неділі святих Отців взято той самий, яким Церква молиться протягом богослужінь 17 грудня: “Великі подвиги віри, в джерелі полум’я, як на спокійній воді, святі три отроки радувалися; і пророк Даниїл пастирем левів, наче овець, являвся. Їх молитвами, Христе Боже, спаси душі наші”. Ананія, Азарія і Мисаїл виявили свою вірність єдиному Богові, не побоявшись розпаленої печі, а Даниїл — ями з левами. Усі вони були готові радше прийняти смерть, ніж поклонитися ідолам, але Бог в чудесний спосіб їх визволив. Богослужіння Неділі святих Отців пов’язують цей рятунок земного життя з вічним спасінням, яке відкриває Різдво Христове.

Важливими в передріздвяному періоді є певні праобрази, які несе Книга Даниїла і які з’являються в богослужбових текстах на честь Богородиці протягом цілого літургійного року. Це — камінь, що відірвався від гори без допомоги рук і розбив боввана у сні Навуходоносора, який розгадав Даниїл (пор. Дан. 2, 34), та вогонь у печі, який не опилив трьох отроків, подібно, як Божество Ісуса Христа не спалило людської природи Діви Марії, а з’єдналося з нею.

Давні візантійські та руські рукописи приписують або в Неділю Праотців, або в Неділю святих Отців ставити театралізоване “Пічне дійство”, в якому співці зображають події чудесного визволення Ананії, Азарії і Мисаїла з рук Навуходоносора, котрий намагався їх спалити.

Апокрифи містять непрямі вказівки на те, що рання Церква завжди святкувала Різдво у неділю. Цим можна пояснити окреме місце в літургійному календарі попередньої неділі, переважаючу в її богослужіннях тематику Даниїла та трьох отроків (пам’ять котрих на тиждень випереджає Різдво) і присутні на Повечір’ях усіх наступних до Різдва днів трипіснців або канонів, які у літургійних книгах зберегли надписи “понеділок”, “вівторок”, “середа” тощо.

У цьому простежується певне намагання прирівняти святкування Різдва до Пасхи, якій передує Страсний тиждень, кожен день якого присвячений певній спасительній події. Щось подібне відбувається і з трипіснцями передсвяття Різдва Христового. Вони оспівують Воплочення Сина Божого, приготування Діви Марії до його народження, подорож мудреців зі сходу на зустріч з Царем, закликають вірних самим гідно приготуватися, щоб і в Другому пришесті стати праворуч від нього. Містять пригадування і про трагічні події, якими світ зустрів прихід Спасителя: лють Ірода на нього та вбивство дітей в околицях Вифлеєму.

Приготуванням до Різдва Христового усією старозавітною історією та надією на вічне життя позначені читання Божественної Літургії Неділі святих Отців. Уривок з Послання до Євреїв починається з розповіді про те, “як вірою Авраам перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи в наметах з Ісааком та Яковом, наслідниками, як і він тієї самої обітниці, бо чекав міста з непохитними основами, якого будівничий та засновник — Бог” (Євр. 11, 9-10) і далі переходить до похвали віри Йосифа, Мойсея, Гедеона, Варака, Самсона, Єфти, Давида, Самуїла, пророків та всіх тих, через кого готував Бог людство до приходу Месії. В євангельському ж читанні подано перелік тих із них, котрі увійшли до родоводу Ісуса Христа, згадується про його безсіменне народження Богородицею від Святого Духа та пророцтво Ісаї про нього як про Еммануїла, що значить “з нами Бог” (пор. Мт. 1, 1-25).

Усі ці біблійні й літургійні тексти Неділі святих Отців та передсвяття Різдва Христового налаштовують Церкву загалом і кожного вірного зокрема на відповідний різдвяний молитовний лад, щоб допомогти їм належним чином взяти участь у тій події, до якої готувала людство уся старозавітна історія.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.