Церковний календар, 23 лютого. Початок Великого посту: періоду оновлення християнського життя

З перших століть християнства не було однозгідності щодо тривалості та звичаїв посту перед Пасхою. Про це ще вкінці ІІ ст. зазначає св. Іриней Ліонський. За його часів дехто постив один день, дехто два-три, а інші – 40 годин.

У другій половині ІІІ ст. піст продовжився до тижня. Цього дотримувались зокрема в Олександрії (лист єпископа Діонізія) та в Сирії (“Дидаскалія”). Як довідуємось з останнього джерела, цей піст, хоч і нетривалий за довжиною, однак строгий: в перші чотири дні – хліб, сіль і вода, а в останні два – узагалі без їжі.

Про 40-денний піст (Чотиридесятницю) відомо щойно з IV ст. Це число встановлене на честь посту Ісуса Христа в пустелі впродовж сорока днів. Хоча, як подивимось на практику різних Церков відтоді, воно ніколи не становило точно сорок.

На Сході суботи й неділі не вважалися постовими днями. І якщо додати до шести тижнів Великого посту ще Страсний тиждень, то разом виходило 36. Сьогодні Великим постом вважають шість тижнів від понеділка по Сиропусній неділі до п’ятниці перед Лазаревою суботою. А далі після Квітної неділі йде Страсний (Великий) тиждень, який є окремим періодом літургійного року.

Великий піст – це не тільки час певних обмежень у харчуванні задля вироблення стриманості, подолання пристрастей та зміщення акценту з матеріального на духовне, а й період посиленої молитви. Особливо це помітно в молитві Церкви, адже на час Великого посту устав богослужінь різко змінюється.

Як акцентується у молитвах і богослужіннях цього часу, Великий піст – час очікування Воскреслого Христа. Аби гостріше відчути потребу в зустрічі з ним, а відтак позбавленими буденності радісно її пережити, східні Церкви мали би в будні практикувати алітургійні дні, коли не служиться звична для них Літургія св. Йоана Золотоустого. Богослужбовий устав залишає її хіба що в суботу, а на перші п’ять неділь приписує Літургію св. Василія Великого. Натомість в будні дні вірні мають можливість прийняти Пресвяту Євхаристію під час Літургії Передосвячених Дарів, освячену на останній недільній Літургії. По деяких монастирях зберігся Чин Зобразительних (Обідниця), під час якого також можливо приймати Євхаристію.

Натомість в молитві Церкви більший акцент робиться на богослужіннях добового кола, які на час Великого посту також помітно змінюють свій уклад, аби спонукати молільників до покаяння, очищення та переміни життя. У структурі кожного з них з’являється покаянна молитва «Господи і Владико життя мого…» з чотирма великими (доземними) та дванадцятьма малими поклонами, яку приписують св. Єфрему Сирину. Поклони, як великі, так і малі, які присутні й у інших частинах богослужінь, виражають покаяння грішника та його піднесення Ісусом Христом до слави Божої дитини.

З поклонами поєднуються тропарі Великого покаянного канону св. Андрея Критського, який служать у перші чотири дні Великого посту на Повечір’ї та у п’ятий тиждень на Утрені. Кожен із цих тропарів містить біблійні історії гріхопадінь та навернень, утворюючи «образ єднання обох Завітів – Старого й Нового» (4 пісня Канону).

Щодо Повечір’я, то на відміну від решти літургійного року, коли приписано молитися Мале, у вівторок, середу, четвер та п’ятницю устав пропонує Велике з урочистим піснеспівом «З нами Бог…» на початку, з покаянними тропарями й молитвою Манасії, царя Юдейського.

Під час Великого посту збільшується на богослужіннях кількість читань зі Святого Письма. Так на кожній Вечірні чи Літургії Передосвячених Дарів читають уривки з книг Буття та Приповідок. Пояснюється це тим, що в перші століття християнства Великий піст був також часом приготування катехуменів до Хрещення. Слухаючи основоположні тексти про створення світу, людини, гріхопадіння, історії патріархів з першої богонатхненної книги та практичні сентенції для чеснотливого життя з другої, ті, котрі готувалися до Просвічення, мали можливість заглибитися в осмислення віри, яку приймають.

Також читання з книги пророка Ісаї із закликами про навернення звучать на Шостому Часі. Як і інші три Часи, він у період Великого посту доповнюється тропарями доволі давнього походження, які, крім покаянної тематики, зберегли ще виразне посилання на богословський зміст кожного із цих богослужінь.

Канони на Утрені містять ще один пласт текстів із давніх богослужінь – біблійні пісні, взяті із Вих. 15, 1–9; Втор. 32, 1–43; 1 Сам. 2, 1–10; Ав. 3, 2–19; Іс. 26, 9–19; Йона 2, 3–10; Дан. 3, 26–90; Лк. 1, 68–79. Практика їхнього використання затрачена. Протягом року на їхню тематику можуть натякати хіба що ірмоси щоденних канонів. І лише в часі Великого посту вони в повному обсязі повертаються у молитву Церкви. Вони поєднуються з трипіснцями (грецькою – «тріодь», звідки й назва книги, де містяться богослужбові тексти на кожний день цього періоду) та канонами на честь святого дня і утворюють центральну частину Утрені.

Також особливостями цього богослужіння є спів «Алилуя» на переміну зі стихами Іс. 26, троїчні пісні, світильні, які зберегли свою автентичну тематику – звертатися до Бога як до Світла, щоб просвітив і нас, тропар до Богородиці як до тієї, котра «відчиняє двері милості Божої».

З усіх богослужінь добового кола в часі Великого посту не зазнала значних змін хіба що Північна. Але й вона, до складу якої входить моління за померлих, разом із Парастасами, які звично служаться під час Великого посту, стає нагодою діл милосердя для тих осіб, котрі у потойбіччі очікують Воскресіння.

Для тих, хто хоче знати більше:

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.