Церковний календар, 25 червня. Святі вірменські перекладачі Саак і Месроп

Саак Партев був старшим сином католикоса св. Нерсеса Великого, котрий походив з роду св. Григорія Просвітителя. 387 р. сам став католикосом і обіймав цю посаду 52 роки. Був людиною всесторонньо обдарованою. Проявив себе як ритор, філософ, музикант та лінгвіст. Склав багато проповідей, призначених для співу, та святкових літургійних гимнів.

З наростанням перської експансії Саак усвідомив необхідність створення вірменського алфавіту та писемної культури. Особливо це стосувалося священних текстів. Біблія на той час була або грецькою, або сирійською мовами. Існували певні символи, які вірмени використовували у своїх поганських культах, однак з приходом християнства вони затратилися.

Неоціненну роль в дослідженні давньовірменської писемності та її адаптації для широкого вжитку відіграв Месроп Маштоц. Він блискуче знав з дитинства грецьку і перську мови, певний час виконував служіння писаря в царському суді, однак полишив світське життя задля монашого. Месроп став сподвижником католикоса Саака у впровадженні вірменської абетки на довгі роки.

Спершу вони скликали Вагаршапатські збори, де з іншими єпископами обговорили потребу створення писемності. Далі Месропу з Месопотамії від єпископа Даниїла Сирійця вдалося отримати єдиний уцілілий зразок дохристиянського вірменського письма, так звані “Даниїлові письмена”. Вони лягли в основу офіційно затвердженої державної мови. Однак розбираючи “Даниїлові письмена” з учнями, Месроп виявив, що літери з них не задовольняють усіх фонетичних нюансів мови.

Дослідження продовжилися. Месроп з учнями мандрував Месопотамією, відвідував мудреців з Аміду, Едеси, Самосати, радився з ними, як можна заповнити прогалини в алфавіті. Врешті, як каже легенда, близько 404-405 рр. Бог об’явив Месропові у видінні 36 літер вріменської абетки та їхнє значення.

Створивши писемність, Саак і Месроп взялися за перекладацьку діяльність. Вони заснували у Вагаршапаті при Ечміадзинському соборі школу перекладачів. Тут і переклали книги Святого Письма, взявши за епіграф його видання початок Книги Приповідок: “Щоб пізнати мудрість і навчання, щоб зрозуміти слова розсудні” (Прип. 1, 2). Крім того вірменською перекладали твори Отців Церкви та інших античних авторів.

Після смерті католикоса Саака 439 р. Месроп став неформальним духовним лідером вірмен. Однак сам посаду католикоса обіймати не хотів. За його порадою найвищим єрархом вірмен став Іовсел Вайоцдзорці.

Месроп активно займався творчістю. Складав літургійні піснеспіви, які у вірменській традиції називаються шараканами. Найвідоміші покаянні шаракани Месропа Маштоца. Також він є автором збірника “Многовіщальні промови”.

Помер Месроп близько 440 р. у Вагаршапаті. Його тіло урочисто перенесли до родинного села Ошакан. Як каже Житіє святого, процесію супроводжував світловий навіс, а коли прочани під час неї потомилися від спраги, то в чудесний спосіб з каменя витекло джерело і їх напоїло. Над могилою св. Месропа в Ошакані освятили церкву на його честь.

Співпраця Саака і Месропа зробила неоціненний внесок у просвіту Вірменії та розвиток її культури. Один із шараканів на честь першого так підсумовує заслуги фактично їх обох: “Христе! Ти з кореня святих отців в особі святого патріарха Саака дав нам жезл, щоб пасти твоє стадо. Ти розсіяв морок невідання у Вірменії, пролив через нього світло предмудрості на синів Торгома”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.