Церковний календар, 27 липня. Святий великомученик й цілитель Пантелеймон

Як лікар за професією, він вважається покровителем медиків, на його честь називають медичні центри та освячують каплиці в лікувальних закладах, а хворі просять його про допомогу, незалежно від важкості їхньої недуги. На іконах святого часто зображають зі скринькою ліків. Без звернення до св. Пантелеймона не обходяться молитви за хворих, по храмах служать Акафіст до нього, згадки про нього містяться в чинах на освячення води та єлеопомазання.

Але, як і для будь-якого іншого популярного “помічного” святого, завжди існує небезпека виродження його сприйняття у своєрідний культ, що нагадує почитання відомих у Старому Завіті домашніх божків — терафів. Щось у житті сталося, людина звертається і очікує на негайне вирішення проблеми. Звідси й наділення найбільш шанованих у народі святих певною “спецалізацією”, редукція їхньої святості виключно до цього шаблону та відсунення на задній план Христа, від котрого походять спасіння, святість, зцілення та інші чуда.

У випадку св. Пантелеймона така спокуса особливо велика. Йому навіть вигадувати ніякої “спеціалізації” не потрібно. Як уже зазначалося, він за життя справді здобув професію лікаря, а навернувшись згодом до християнства, надавав медичні послуги людям безоплатно (належав до такої категорії святих, котрих літургійна традиція зве безсрібниками). Іноді, як стверджує Передання, досить було Пантелеймону прикликати ім’я Ісуса Христа, щоб хворий одужав.

Пантелеймон (перекладається як “всемилостивий”), а раніше — Панталеон (“у всьому лев”), походив з Нікомидії (тепер м. Ізміт у Туреччині). Батько Евсторгій був язичником, а мати Евдулія — християнкою. Саме вона засіяла в серце сина зерна віри, які проросли у дорослому віці, коли він зустрів священика Єрмолая, часто вів з ним бесіди про Христа і від котрого врешті прийняв Хрещення.

Житіє святого розповідає про випадок, який став поштовхом до прийняття Пантелеймоном цього визначального рішення. Він побачив на дорозі мертвого від укусу гадюки хлопчика, прикликав ім’я Ісуса, і дитина повернулася до життя. Це чудо оспівується і на Вечірні 27 липня: “Ідучи ж дорогою благодаті, знайшов ти хлопчика, що долі лежав, укушений гадюкою; і, до Бога молитву сотворивши і ревно Його благаючи, зразу отрока воскресив, а гада розтерзав”.

Інше чудо, яке описує Житіє святого, — зцілення прикликанням Ісусового імені сліпого, на котрого інші лікарі вже махнули рукою. Як воскресіння укушеного гадюкою хлопчика посприяло хрещенню Пантелеймона, так і це чудо, котре відбулося у його домі, спонукало до такого ж рішення батька Евсторгія. Богослужіння на честь мученика пропонують вірним задуматися над певними моментами його життя, зокрема і над цією подією. “Матері благочестивої запрагнув єси віри, батькове виправив єси нечестя; бо утверджений ученнями Єрмолая, ним і хрещений був ти, Пантелеймоне, мученику славний” (стихира Вечірні).

А далі спрацювала заздрість. Пантелеймон провадив лікарську практику, не беручи плати, і досягав у тому все більших успіхів. Інші лікарі, бачачи це, донесли імператорові Максиміану, що Пантелеймон, лікарське вміння котрого славилося і при його дворі, є християнином. У Римській імперії саме тривало переслідування послідовників Ісуса Христа.

Пантелеймона, зціленого ним сліпого, священика Єрмолая і його співслужителів Єрмиппа та Єрмократа (їхню пам’ять відзначають днем раніше — 26 липня) поставили на імператорський суд. Їх усіх стратили, а Пантелеймона піддали тортурам, вимагаючи, щоб він зрікся Христа. Кілька разів він, як-то кажуть, виходив сухим із води — в прямому і переносному розумінні. Йому прив’язували до ніг камінь та кидали у воду, колесували, шматували залізними цвяхами, мучили в казані з розтопленим оловом. Врешті, бачачи, що ці засоби не діють, і Пантелеймон залишається вірним Христові, його стяли мечем. Сталося це 27 липня 305 р.

Слуги Пантелеймона поховали його тіло та написали розповідь про його мученицький подвиг. Мощі св. Пантелеймона і після смерті ставали середником численних зцілень, тому так широко по всьому світі розповсюдилося його почитання. Сьогодні у багатьох храмах зберігаються його мощі, зокрема голова — у Атоському монастирі, посвяченому на честь цілителя.

Богослужіння 27 липня справді возвеличують його як того, котрий і за життя, і по смерті зцілює недуги. Не суперечить їм і народна побожність (молитви на оздоровлення, Акафіст, благословення мощами тощо). Однак, на відміну від останньої, літургійна традиція дозволяє ширше і повніше розкрити значення цього святого, ніж вузьке сприйняття його як “таблетки”, котру слід прийняти, щоб зцілитися від хвороби.

Як уже зазначалося, зцілює Христос. І для цього може скористатися вірою та здібностями конкретної людини. Недарма ще Святе Письмо звеличує лікарську майстерність. 38-а глава Книги Ісуса, сина Сираха містить своєрідний гімн лікарю, який також закликає хворого до молитви, покаяння і пошуку відповідного лікаря: “Вшановуй належно потрібного тобі лікаря, бо й він існує з Господньої установи” (Сир. 38, 1).

Так Бог скористався лікарськими здібностями Пантелеймона. Оспівуючи його, як цілителя тілесних захворювань, богослужіння 27 липня не забувають і про інший вид недуг — душевних, по допомогу від яких звертаються до св. Пантелеймона. І то здебільшого у конкретній формі — не щоб він зцілив що-небудь, а щоб просив Христа про зцілення.

Стихирою Вечірні молимося: “Моли милостивого Бога, недужих лікарю і пристрастей прогонителю, щоб визволилися від напастей ті, що з вірою творять пам’ять твою, завжди шановану”. А на хвалитних Утрені: “Всесвітла мученика пам’ять сяє як сонце кінцям землі і неустанно подає вірним зцілення, недуги відганяючи і пристрасті зцілюючи: завжди бо молиться Пантелеймон Христу дарувати душам нашим велику милість”.

Церква просить святого молитися не тільки за зцілення тілесних захворювань, а й про цілковиту переміну життя кожного вірного, яка можлива через приборкання душевних недуг — пристрастей. Щоб у підсумку здійснилося ключове прохання на Вечірні до св. Пантелеймона: “Тож поминай нас, що з вірою творимо твою пам’ять, хай знайдемо милість у День Судний”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.