Церковний календар, 3 травня. Преподобний Теодосій Печерський

Народився на поч. ХІ ст. у заможній сім’ї у Василеві неподалік Києва. У ранньому віці втратив батька. Житіє святого розповідає, що його прагнення до глибшого духовного життя наражалося на спротив матері. Він безуспішно намагався вступити до грецьких монастирів, поки врешті не зупинився у Києві прп. Антонія Печерського, котрий в печерах над Дніпром гуртував навколо себе охочих до пустельницького життя.

Тут він прийняв монаший постриг. Один із канонів Утрені, складених на честь прп. Теодосія, оспівує спосіб його життя: “Молитвами, чуванням і псалмоспівом свою душу неустанно раєм божественним творив” (пісня 6). Крім того, займався фізичною працею і дотримувався суворого посту.

Прийняв єрейські свячення. Цей дар, який преподобний отримав від Бога, також часто підкреслюють літургійні тексти 3 травня. “Ти був єреєм Божим незлобивим, отче священний, бо правдиво приносив безкровні жертви і, завжди святкуючи, оспівував чистим серцем Господа” (канон Утрені, пісня 4).

Коли Антоній Печерський віддалився в інше місце, над численною братією, яка навколо нього зібралася, поставив ченця Валаама. А після нього 1052 р. (за іншими даними — 1062 р.) ігуменом став Теодосій.

Він почав впорядковувати уклад життя монахів. За основу прийняв правила св. Теодора Студита. Монахи, котрі населяли печери над Дніпром, об’єднувались навколо дерев’яної церкви Успіння Пресвятої Богородиці, де збирались на молитву. Користувалися спільним майном. Поряд з тим практикувалася і відокремленість пустельників. У часі Великого посту вся братія лаври йшла на самоту у віддалені печери і поверталась перед Воскресінням.

На прожиття заробляли фізичною працею (виготовляли капелюхи, пряли стрижену вовну тощо). Розвивалися іконопис та лікарська справа (відомі пізніше святі Аліпій Іконописець та лікар безкорисливий Агапіт). Теодосій, наслідуючи приклад св. Василія Великого, при монастирі заснував доми опіки для убогих та бездомних. Дозволялося приймати прочан.

Лавра згодом стала і освітнім осередком. Тут переписували й перекладали книги — здебільшого твори Святих Отців. Сам Теодосій також займався письменницькою діяльністю. Крім проповідей на різні теми, написав також повчання “Про покаяння”, “Проти корисливості”. Авторитет, який він здобув на землях Русі, спонукав авторів наступних століть його іменем підписувати твори. Так у XV ст. з’явилося “Питання благовірного князя Ізяслава про латинян”, яке додали до “Києво-Печерського патерика”, присвяченого життям святих з цієї обителі.

Лавра Теодосія справді користувалася підтримкою київського князя Ізяслава, однак сумнівно, що він, котрий мав тісні зв’язки з латинською Європою, запитував у святого про її звичаї, а той в “кращих традиціях” “русского міра” клеймив латинське християнство. Григорій Лужницький у своєму нарисі “Українська церква між Сходом і Заходом” узагалі відзначає прихильність Теодосія до способу влаштування церковного життя на Заході, називає його курс “проримською орієнтацією” на противагу “провізантійській орієнтації” Антонія.

Коли 1073 р. чернігівський князь Святослав незаконно захопив київський престол, скинувши з нього свого брата Ізяслава, Теодосій виступив проти нього, дорікаючи за це. На той час ігумен саме почав будувати муровану церкву Успіння Пресвятої Богородиці, на що Святослав згодом виділив кошти. Однак Теодосій завершення будівництва не побачив — 3 травня 1074 р. він відійшов до вічності.

Його тіло спершу зберігалося в печері, де він провадив своє монаше життя. А коли муровану церкву було зведено, його мощі перенесли туди. Сталося це 14 серпня 1091 р. У календарі Церков Володимирового хрещення на цей день встановлене особливе літургійне поминання події перенесення мощей прп. Теодосія Печерського. А ще через кілька років, 1108 р. митрополит Никифор зачислив його до лику святих. Під час татаро-монгольської навали тіло прп. Теодосія Печерського заховали під церквою, і його досі не знайдено.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.