Церковний календар, 30 травня. Троїцька поминальна субота

Усі суботи літургійного року є днями поминання померлих, і якщо на них не припадає свято (дванадесяте, литійне чи полієлейне), то вони містять у своїх богослужіннях відповідні молитовні тексти. Однак деякі суботи Церква виділяє як вселенське поминання всіх одвіку померлих. Людині властиво дбати передусім про найближчих та творити їм добро, то і молитву свою за спочилих вона починає з “батьків і рідних по крові”. Через те й закріпилася за вселенським поминанням народна назва “батьківська субота”.

Виокремлення деяких з цих субот (Дмитрівська, Михайлівська, заупокійні суботи Великого Посту) є суто народним звичаєм, і святкують їх “по-народному” — зі змінними “заупокійними” частинами на Літургії та Парастасом чи Панахидою. Де є можливість, відвідують цвинтар. У кращому разі служать Вечірню чи Утреню, які для будь-якої суботи літургійного року містять молитви за померлих.

Однак дві суботи в році мають свою унікальну службу. Це — М’ясопусна і Троїцька. Тексти для них є прописані у Тріодях — Постовій і Квітній відповідно. Здебільшого вони збігаються, як і структура богослужінь, притаманна саме цим дням. Згодом певні частини Утрені вселенського поминання зафіксувалися, і з них виник Парастас.

Хоча палітра молитовних текстів Утрені в ці суботи є значно багатшою, ніж це фіксоване паралітургійне богослужіння. Вони намагаються охопити молитвою людей різного віку, стану та характеру кончини, що можна помітити особливо в каноні з його розлогою структурою. Є, як-то кажуть, куди розвернутися, і над чим застановитися. Однак не ці деталі, які безперечно привертають і деколи навіть вражають увагу молільника, є основою молитви за спочилих, а віра у загальне Воскресіння.

Троїцьку суботу Церква по-особливому виділяє через те, що П’ятдесятниця вважається днем народження Церкви і днем народження у вірі її членів. А напередодні прийнято згадувати тих, хто цю віру заклав. На глобальному рівні цьому завданню служить попередня неділя, присвячена пам’яті святих отців І Вселенського Собору, а на локальному — попередня “батьківська” субота. Адже отці Собору закладали віру усієї Церкви через затверджене на ньому вчення, а батьки, з яких часто починаємо поминання усіх померлих, зазвичай своїми настановами та прикладом закладали віру в кожному індивідуально.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.