Церковний календар, 25 жовтня. Димитрівська поминальна субота

У тижневому колі візантійської традиції, яку перейняли Балкани і Русь, кожна субота є призначена для поминання померлих. З ІХ-Х ст. в літургійному календарі з’являються дні вселенського поминання, якими є суботи перед М’ясопусною неділею, друга, третя і четверта у Великому Пості, а також перед П'ятдесятницею. Це — найдавніші поминальні дні.

Їхній поминальний характер яскраво виражений у структурі Вечірні та Утрені цих днів, значно відмінній від структури богослужінь інших субот. В них моляться “Христу, творячи пам’ять від віку спочилих, щоб від вічного вогню визволив їх, померлих у вірі і в надії життя вічного” (канон Утрені М’ясопусної суботи). Такі ж прохання переважають у єктеніях. З’являються статії “Непорочних”, гимн “Хор святих знайшов джерело життя…”, сідальний “Упокой, Спасе наш, із праведними слуг Твоїх…”, які згодом перейшли до чину Парастасу. Та ще багато інших молитовних текстів, призначених випросити “милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів” для спочилих.

Димитрівська субота, як і деякі інші дні поминання померлих, — порівняно пізні нововведення, і в уставах, перейнятих з Візантії, їх немає. Імовірно вони стали елементами інкультурації на слов’янських землях, де осіння пора узагалі присвячувалася поминанню предків. Аби надати цьому звичаю християнського значення, з’являлися особливі дні молитви за померлих. Звідси й поминання померлих наступного дня після Всіх Святих (2 листопада) в латинській традиції, субота перед празником Собору архистратига Михаїла та всіх безплотних сил (Болгарія і деякі регіони України) і, звісно, Димитрівська субота, до якої з давніх часів приліпилися назви “родинна”, “дідова”, “батьківська”.

Деякі дослідники пов’язують її з рівноапостольними Кирилом і Методієм. Просвітителі на слов’янських землях зіштовхнулися з язичницькими звичаями осіннього поминання померлих. Аби їх християнізувати, вони встановили спеціальний день молитви за тих, хто відійшов до вічності, на суботу, що передувала празнику на честь особливо шанованого у їхньому рідному місті Солуні великомученика Димитрія.

На сьогодні відомою є ще одна прив’язка, яка стосується Димитрівської суботи, — до битви московитів на чолі з Димитрієм Донським на Куликовому полі 1380 р. Щоправда, до Київської митрополії це значення Димитрівської суботи жодного відношення не має. Московити стали трактувати суботу перед 26 жовтня днем поминання всіх загиблих за “царя і отєчєство” щойно від ХІХ ст., коли етнограф Петро Безсонов записав “Вірш про Димитрівську батьківську суботу, або бачення Димитрія Донського” невідомого автора, а імператорський указ 1903 р. постановив на цей день звершення панахиди.

На час “Куликівської битви” (якщо така взагалі була) Київська митрополія вже вісімнадцять років була звільнена від золотоординського впливу, територіально найбільшою частиною входила до Великого князівства Литовського, і Димитрій Донський з його воїнами не мав для неї жодного значення. А ось Димитрівська субота, можна припустити, серед українців відзначалася віддавна.

Згадку про неї містить Требник Київського митрополита Петра Могили за 1646 р. Даючи повчання про поминання померлих, він виділяє в році два найважливіші присвячені цій меті дні — М’ясопусну суботу та суботу перед Зісланням Святого Духа. Як додаткову подає суботу перед празником великомученика Димитрія. Цей день, зазначає київський святитель, призначений для молитви, жертв та милостині за прощення гріхів усім спочилим.

Сьогодні нового значення Димитрівській суботі надала Православна Церква України. В постанові Священного Синоду цієї Церкви від 21 серпня 2019 р. сказано: “визначити підстави для Дмитрівської поминальної суботи — звершення поминання всіх від віку спочилих отців, братів і сестер наших у суботу напередодні дня пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського згадування пам’яті всіх, в Україні голодом заморених, вбитих під час Революції гідності та загиблих внаслідок агресії російської федерації”. Щоправда, згодом ПЦУ перейшла на Новоюліанський календар, і вийшло, що Дмитрівська субота опинилася у жовтні тоді, як дні пам’яті, до яких вона приурочена, — у наступному місяці. Адже в четверту суботу листопада у нашій державі вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 рр., а 21 листопада є днем, присвяченим Революції Гідності.

Оскільки Димитрівська субота не має власних літургійних текстів, то значення їй можна надавати доволі вільно, що й робилося протягом історії. Зате з богословського погляду особливе її виділення не є доцільним. Зазвичай у парафіяльній практиці відзначення цієї суботи полягає у Божественній Літургії із заупокійними змінними частинами, Панахиді чи Парастасі опісля, відвідуванні при можливості могил померлих та зустрічі з родиною задля спільної згадки про них.

Натомість великою втратою у цьому є занедбання суботніх Вечірніх та Утрень. А вони якраз передають основну суть молитви за померлих, у світлі Христового Воскресіння трактують смерть як перехід, дарують надію та потішають молільників. Не кажучи вже про користь для тих, за кого ця молитва Церкви здійснюється. Як уже зазначалося, Вечірні та Утрені субот М’ясопусної, другої, третьої, четвертої у Великому Пості та перед П’ятдесятницею мають особливі структури і тексти. Але якщо взяти будь-яку суботу в році, яка є днем поминання померлих, і на неї не припаде дванадесяте, литійне чи полієлейне свято, то у Вечірні та Утрені також знайдемо багато текстів заупокійного характеру.

Відкриття цього зробить зайвим штучне введення поминальних субот, урочистості яким додає хіба що Панахида чи Парастас. Ці богослужіння можна молитися будь-коли, не прив’язуючи до окремих днів, тому теж дивною є практика, коли про Парастас згадують лише у Великому Пості чи в ці суботи. Він — на будь-яку пору дня чи ночі. А от Вечірня та Утреня відображають специфіку конкретного літургійного дня. І якщо це субота, неважливо, Димитрівська, Михайлівська чи будь-яка інша, то відкривши їхні тексти на цей день, вірний у храмі або сам зможе долучитися до молитви всієї Церкви за спочилих — знаних йому і незнаних.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.