Церква і націоналістична політика

Проглядала фотографії із політичних мітингів у центрі Києва, які проводились останнім часом. Та якось впало у вічі, що на кожному такому політичному зібранні у центрі подій – присутні по два-три батюшки, які благословляють мітингувальників або відправляють служіння за бунтуючий люд. І що то воно таке? Бо ж в Україні – церква ніби відділена від держави. І мала б займатися просвітництвом народу і бути осторонь політики. Але чи то політика продерлася в життя церкви, чи то церква полізла в політику, але чим гостріші націоналістичні погляди політичної сили, то більше поруч з її прихильниками церковних знаків. Чи це може така модна тенденція?

Бо різного роду демонстративна релігійність нині не менш популярна і у європейських націоналістичних сил. Як приклад, парламентський лідер партії «Атака» у Болгарії Волен Сідоров. Його основні лозунги – геть з парламенту циган та євреїв, НАТО-Ні та - православ’ю – визнання офіційною релігією Болгарії. Навпроти пункту «професія» політик зазначає, що є теологом та представником Болгарської православної церкви. А у своїх книгах пише, що прийшов у політику рятувати людство від наслідків діяльності групи масонів, яка управляє світом.

Ще один «почитатель» Святого Письма – лідер латвійських ультраправих Айварс Гарда. Очільник Національного фронту Латвії постійно наголошує, що згідно Закону Божого усі окупанти (вихідці із колишнього СРСР) та їхні потомки мають залишити Латвію. Тому вимагає виселити приїжджих із країни. Особливо – євреїв. Та неодноразово заявляє, що країні «слід оцінити жидівський непотріб, направлений на латишів». За останнє євреї навіть подавали на Гарда до суду. Проте націоналіст – і далі стоїть на своєму. Мовляв, коли всі «нелатиші» виїдуть, Латвія заощадить на пенсіях. А щоб підкріпити аргументацію – посилається на небеса, мовляв: «Цей закон постановив Сам Бог. Він хоче, щоб кожен народ себе захищав. Воля Божа – свята і непорушна».

На релігійності виборців побудував свою передвиборчу програму, яка забезпечила надійне місце у парламенті, і лідер австрійських ультраправих Хайнц-Крістіан-Штрахе. У передвиборчій програмі політик декларував свою готовність виступати проти етнічної міграції та захищати християнську культуру Європи. А ледь не кожен свій виступ та інтерв’ю будує на співставленні християнського і мусульманського світів. Водночас, коли у травні 2011-го Штрахе приїхав до Москви, доземно кланявся перед командою Мєдвєдєва, проголошуючи, що Росія – частина Європи. Знову ж таки, через культурно-релігійні джерела, які мають слов’яни. Останній візит до Росії австрійський націоналіст завершив відвідинами сиротинцю, де під час промови гість не постидався розкритикувати політику ЄС, яка начебто розвела на своїх теренах натовпи емігрантів та змусила автентичних власників визначених Богом територій фінансово потерпати.

Спокушеними демоном назвала французьких журналістів і лідерка парламентської ультраправої партії у Франції Марін Ле Пен. Знову ж таки через взаємини із Росією. Марін виступила із промовою, що США навмисно демонізують політику Путіна і що цю злу демонську силу підхопили французькі журналісти. Тому закликала пресу якнайшвидше покаятись та частіше читати Закон Божий. Із такими «євангелізаційними» ідеями Марін Ле Пен готується до змагання за президентське крісло, яке відбудеться у 2012-му році.

Команда українських правих сил із хрестовими походеньками та піснеспівами на мітингах на тлі своїх колег виглядає доволі скромно. Але напевно, перед виборами до парламенту вже мають свою «волю Божу», із якою підуть до електорату. Сьогодні у команді українських націоналістів про заборону існування в країні інших національностей чи то конфесій поки не заявляли. Серед лозунгів – програма партії лише просить врегулювати законом взаємини між пануючою нацією та національними меншинами. Ну, й ще, до слова, щодо молитов на зборах існує друга Господня заповідь: «Ім’я Бога надаремно не промовляй». От, якщо зайве, то перед небом доведеться відповідати.

Блог Оксани Тупальської