Церква рашизму. У Києві презентують виставку про релігійні структури як інструмент війни

Про те, як у цій боротьбі Росія використовує свою церковну структуру, розповідає вулична виставка Українського інституту національної памʼяті “Церковний рашизм”, що нещодавно відкрилася на Контрактовій площі в Києві.

Хитромудрий міф про імператора

На одному з банерів виставки – фото намісника Успенської Києво-Печерської лаври Павла Лебедя. Він позує перед фотокамерою разом з російським “козачим генералом” Сєргєєм Кришталем під час туру Україною з іконою царя Миколи ІІ у 2013 році, в переддень Майдану.

Голова УІНП, донедавна військовослужбовець Олександр Алфьоров на відкритті виставки розповів вражаючий факт. У відвойованому Ізюмі він зайшов до церкви XVIII століття, побитої уламками снарядів. Усередині були купи домашніх ікон, які люди позносили з розбитих осель. А над усім цим, на стіні церкви бовваніла “ікона” імператора Миколи ІІ.

“Царя Миколу ІІ ніколи не розстрілювали, – нагадує Олександр Алфьоров. – Микола ІІ був імператором до березня 1917 року. У 1918 році більшовики розстріляли вже не монарха, а лейбгвардії полковника Ніколая Олександровича Романова”. Голова УІНП пояснює, чому так активно підтримується міф про розстріл царя. Річ у тім, що в християнській традиції є канон про те, що царська влада – від Бога, монарх – Богом даний. І якщо вбивають царя, його можна канонізувати – проголосити святим. І малювати його ікони.

Отож для того, щоб канонізувати Миколу ІІ як останнього імператора російської держави, російські пропагандисти впровадили міф, що більшовики розстріляли саме царя. До речі, за життя цар Микола ІІ не був святим – курив, мав татуювання у вигляді дракона.

“Його канонізували в 2000 році, – інформує історик, – щоб у кожен храм РПЦ внести ікону государя імператора Ніколая ІІ, який би єднав собою простір колишніх ССР і Російської імперії”.

Семантична війна

“Об’єднавча” роль мертвого не-царя, сфабрикована в кабінетах ідеологів “русского міра” – це один з різновидів зброї у семантичній війні. Цей новий термін пропонує використовувати громадський діяч, викладач, співзасновник “Івент-агенції 42” та Фундації соціальних інновацій “З країни в Україну” Денис Блощинський.

“Семантичні війська Росії є найпотужною армією. Якщо ти зробив так, щоб ідея розгорнулася і накрила мільйони, ти набагато більш ефективно, швидко зможеш захоплювати території. Московський патріархат і церковний рашизм, який він використовує як технологію, саме про це”.

Технологія “церковного рашизму”, на противагу самому терміну, далеко не нова. “Коріння рашизму сягає в часи Російської імперії. І одним із джерел рашизму стала Російська Церква, – зазначає заступниця директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника “Биківнянські могили” Тетяна Шептицька. – Орієнтовно у XVI столітті, можливо навіть раніше, в Церкві Московського князівства зародилася ідея православного месіанізму. Вони чомусь вирішили, що тільки їх формат віри непомильний, тільки їх спосіб суспільних відносин правильний, і вони мають місію усе це перенести на все, що довкола них”.

І все це для того, щоб виправдати свої численні завойовницькі походи. “Це використання чогось святого заради злочинної мети, – пояснює начальник відділу у справах релігії Державної служби України з етнополітики та свободи совісті В’ячеслав Горшков. – Основна проблема полягає в тому, що Церква дозволила себе використовувати. Вона виправдовує агресію і навіть освячує її”. А заступник голови Українського інституту національної памʼяті, ініціатор виставки Володимир Тиліщак наголошує: “Ця виставка є нагадуванням про суть імперії. Коли віру, почуття до Бога імперія використовує для того, щоби вбивати”.

Комуністичне православ’я

Розповідь на банерах виставки починається з історії співпраці очільників РПЦ з совєцькими каральними органами. Як зазначає Володимир Тиліщак, на тому досвіді вибудовується і нинішня співпраця.

“Спершу в СРСР заборонили Церкву, а у 1943 році дозволили, – нагадує голова УІНП Олександр Алфьоров. – Нова РПЦ була створена на зразок тієї, що була в російські імперії. Вона керувалася двома установами: НКВД-КГБ-МГБ і комуністичною партією. Сьогодні РПЦ керується напряму президентом РФ, але виконує ті самі функції: обманювати, доносити, вбивати, нищити”.

З банерів виставки можна дізнатися, що всі інші конфесії були “розформовані”, а паства і майно перейшли до сталінської РПЦ. У травні 1952 року відбулася “Конференція всіх народів і релігійний об’єднань СРСР”, присвячена питанням “світового миру”. На ній “усі народи і релігійні діячі” в усьому підтримали Сталіна, розкритикували США і НАТО за участь у Корейській війні.

У період правління Брежнєва і Горбачова богослови РПЦ запропонували ідею наднаціонального християнського патріотизму до спільної “вітчизни”, що стало однією з основ державної концепції “радянського народу”. На одному з фото бачимо, як генсек Леонід Брежнєв, митрополит Алексій, Патріарх Пімен та рабин Яків Фішман піднімають бокали під час урочистостей з нагоди 60-ї річниці “жовтневої революції”, що відзначалася у 1977 році.

Пролетарі, єднайтесь в “русскій мір”!

“На початках представники РПЦ працювали в ідеологічному відділі ЦК (організовували спецкурси, факультативи), а сьогодні стали ідеологічним департаментом при кремлівській владі, тобто путінській адміністрації. Клір РПЦ ходить у “цивільному”, але погони у них в душі. Блакитні чекістські погони замість образу Божого”, – читаємо слова Валерії Новодворської на одному з банерів.

На фото – один з таких “чекістів”: протоєрей РПЦ Дмітрій Васілєнков, Петербург. У березні 2014 року його відправили в Крим для пропаганди в українських військових частинах. У 2023-му призначили “головним військовим священиком над духовенством, що опікується військовослужбовцями збройних сил Росії та співробітниками інших силових структур у зоні проведення спеціальної військової операції”. “Найефективніші, найсильніші воїни – це релігійно мотивовані воїни, – проповідує батюшка Дмітрій. – І підготовка таких воїнів – це справа священиків, і наявність таких воїнів – це головна умова для перемоги”.

На виставці показано “високоморальні” постаті “русского міра”. Наприклад, Алєксандра Дугіна, який є головним ідеологом євроазійства. У 1980-ті він входив до містичного гуртка “Чорний орден СС” та захоплювався неофашизмом. Нині проповідує неоєвроазійство і рашизм. “Російська експансивна політика спирається на так звані “духовні скрєпи”, які є основою концепції “русского міра”, сформульованої в сучасній історії кремлівським ідеологом Александром Дугіним, – ідеться у розділі виставки “Імперська пропаганда і російська церква”. – За цією ідеологією, всі території, де присутня російська мова, російська культура і російське православ’я, невіддільні від Москви, а тому мають бути об’єднаними і духовно, і політично, як противага “колективному Заходу”.

Дари “волхвів”

А ось фото полковника ГРУ Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) у Києво-Печерській лаврі у січні 2014 року. Він з озброєними колегами грав тоді роль “охорони” у мандрівному проекті РПЦ “Дари волхвів”. З 25 по 30 січня 2014 року “Дари волхвів” перебували у Києво-Печерській лаврі. Ці “дари” зберігалися в підросійському монастирі Святого Павла на горі Афон. Возіння “Дарів” почалося з головного храму Росії – Христа Спасителя, що в Москві. Російські релігієзнавці й мистецтвознавці відразу ж заявили, що немає жодного доказу, що це справжні Дари волхвів, яким більше двох тисяч років. Це, мовляв, підробка XV-XVI століть. Натомість Патріарх Кіріл тоді перекричав голос науки пишнотою “віри”: “Усі православні люди знають, яка сила справжньої святині, на якій спочине Божественна благодать, і багатотисячні черги, що шикувалися в нашому граді і в Петербурзі, і ще будуть вибудовуватися в Мінську і в Києві…”.

Оплачував вояж “Дарів” російський олігарх Костянтин Малофєєв. Крим у маршруті спершу не значився. Утім став кінцевою точкою вояжу. Мовляв, в останню мить Патріарх Кіріл наполіг, щоб “святиня” обов’язково побувала на стратегічно важливому півострові.

А в квітні 2014 року Гіркін із загоном російських бойовиків розпочав вторгнення в Донецьку область.

Освячення “ядерки” і юні “воїни православ’я”

РПЦ називає воєнні злочини “священною війною” за збереження “русского міра” у протистоянні із “сатанинським Заходом”. Війну виправдовують нібито захистом “православної віри, культури й традиційних російських цінностей”.

“Ми показуємо наслідки антиукраїнської, антилюдської діяльності Російської Православної Церкви у різних сферах, – каже Володимир Тиліщак. – Це зруйновані храми, вбивства тих, хто незгідний з діями офіційної РПЦ. Особливий аспект РПЦ, якого не зустрінеш в жодній іншій християнській Церкві, – мілітаризація. Найбільш потворною є традиція освячення зброї, військової техніки, зокрема, носіїв ядерної зброї”.

На банерах бачимо відповідні фотофакти: священнослужителі РПЦ освячують бойові установки, зокрема, носіїв ядерної зброї, ракетного комплексу “Ярс” при штабі ракетних військ стратегічного призначення на Ходинському полі в Москві у травні 2015 року.

Керівництво Росії використовує РПЦ не лише для пропаганди, але й для мілітаризації суспільства. Через Церкву здійснюють ідеологічну обробку російських військовиків. У 2020 році збудовано головний храм збройних сил РФ, де прославляються збройні конфлікти за участі Росії.

Виставка розповідає, як при російських церквах створюються і діють “православні військово-патріотичні” табори чи школи, в яких навчають військової справи та ідеологічно обробляють тисячі дітей і підлітків. Мережу таких закладів РПЦ розгортає і на тимчасово окупованих територіях України. Вони формують проросійську ідентичність та легітимізують агресора.

Наприклад, православний військово-патріотичний клуб “ім. князя Владіміра Храброго”. На базі Висоцького чоловічого монастиря РПЦ у Серпухові, Московської області. Через клуб за 20 років пройшло близько півтисячі дітей.

На одному з фото – російська монашка в оточенні дівчаток у військовій формі. Це учасниці військово-патріотичного клубу при духовно-просвітницькому центрі “Софія” Свято-Миколаївського монастиря в місті Малоярославець Калузької області РФ. На іншому фото – настоятель Свято-Покровського храму міста Симеїз, що в Криму, протоієрей Євгеній Халабузар навчає дітей користуватися зброєю…

“Ми хочемо донести до всього світу, що ця небезпека стосується не лише України, а й усього християнського світу, – каже В’ячеслав Горшков. – Куди дотягується Російська Церква, сучасна путінська імперія, всюди вона створює загрозу для незалежних національних держав, для миру, для благоустрою”.

Хто не з ними…

Один з 10 банерів виставки – “Хто не з нами – той проти нас”. Тут розповідається про знищення храмів та священиків, які виступали проти окупації України, про репресії проти Православної Церкви України, Української Греко-Католицької Церкви, протестантських церков. Усі конфесії на окупованих територіях мають або підпорядкуватися РПЦ, або зникнути з лиця землі.

До окупації на Кримському півострові діяло 49 українських релігійних громад, а на початку повномасштабної війни їх залишилося 7. У 2022 році окупанти незаконно приєднали Кримську єпархію ПЦУ до РПЦ, а в липні 2024 року була демонтована остання церква ПЦУ в Євпаторії.

“Від рук російських окупантів в Україні загинуло 67 представників духовенства різних конфесій, понад 30 релігійних діячів досі незаконно утримуються в полоні, – інформує виставка. – Про долю багатьох священиків ПЦУ, викрадених російською окупаційною владою, досі нічого не відомо”.

Один з багатьох випадків: 8 червня 2014 року озброєні бойовики увірвалися до протестантської церкви “Преображення Господнє” у Слов’янську на Донеччині і викрали двох дияконів – Володимира Величка і Віктора Брадарського та двох синів старшого пастора – Рувима і Альберта Павенків. Їх катували всю ніч, потім вивезли за місто і розстріляли.

Колаборанти в рясах

У 2014 році у церкві МП у Слов’янську виявили цілий арсенал боєприпасів для російських “гостей”. Батюшки у Криму й на Донбасі відкрито благословляли російських бойовиків. На другий день повномасштабної війни біля Гостомеля був затриманий протоєрей РПЦ Михайло Павлущенко, який допомагав ворожій армії.

Ізюмського митрополита Єлісєя (Олега Іванова) Патріарх Кіріл нагородив орденом Сергєя Радонєжского: в час окупації цей високий чин УПЦ МП переконував громаду підтримували окупаційні війська і благословляв солдат агресора на вбивства співвітчизників. Єлісєй утік, утім кримінальне провадження щодо нього в роботі.

А от митрополита Тульчинського Іонафана (Анатолія Єлецьких) в Україні засудили у 2023 році до 5 років позбавлення волі за виправдання російської агресії і передали до Росії в рамках обміну полоненими.

Виставка інформує, що за останні роки українські правоохоронці викрили десятки церковників, які “закликали вірян підтримувати окупаційні війська, благословляли окупантів або ж передавали інформацію про позиції захисників” – у Києві, на Луганщині, Дніпропетровщині, Харківщині, Кіровоградщині та в інших регіонах.

Від початку повномасштабного вторгнення і до червня 2025 року СБУ відкрила 174 кримінальні провадження стосовно священників МП, які працювали на агресора. 122-ом священникам повідомлено про підозру, а в 31-му випадку винесено обвинувальний вирок.

Що протиставити?

“Що ми можемо протиставити церковному рашизму? По-перше, знання історії, – переконана заступник директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника “Биківнянські могили” Тетяна Шептицька. – Чим більше будемо знати, що відбувалось в Україні в різні періоди часу, що зробили з Українською Церквою в часи сталінського тоталітаризму, що роблять зараз із українськими священиками на окупованих територіях, звідки підґрунтя оцієї російської ненависті, маніакального імперіалізму, тим буде легше цьому протистояти. Коли ти розумієш зло, коли усвідомлюєш, чим воно живиться, де може захопити тебе в пастку, тоді ти можеш вибудувати свої захисні механізми”.

На питання кореспондента РІСУ, чи можливо виграти сенсову війну, громадський діяч Денис Блощинський відповів: “Підтвердженням цьому є наше існування. Тому що в семантичній війні якось так виходить, що Україна стверджується, незважаючи на усі ці страхіття”. Пан Денис зазначив, що українці мають велику внутрішню потугу і спроможність стверджувати онтологію добра. Адже за тисячоліття навчилися її конвертувати в дуже конкретні дії.

“Дивлюся на цю виставку і бачу неймовірні ресурси, мільярди грошей, витрачені на те, щоб були ці страшні кадри і картини руїни, – каже Денис Блощинський. – Але я розумію, що вся та сила, яку вони вклали, не спроможна зупинити нас чи зламати, тому що ми, хоч платимо страшну ціну, є сильнішими за неї”.

ДОВІДКА

Виставка “Церковний рашизм” буде експонуватися впродовж місяця. Вона вже є на сайті Українського інституту національної пам'яті у рубриці “Виставкові проекти” – українською та англійською мовами.

Автори виставки – Володимир Тиліщак, Владислав Пилипенко, Наталя Позняк-Хоменко, Наталя Слобожаніна.

Використані матеріали: Галузевого державного архіву СБУ, прес-служби СБУ, Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності, Донецької ОВА, Центру громадянської просвіти “Альменда” та різних електронних ресурсів.