Церква св. Юра (Георгія), не пізніше 1747

Церква св. Юра (Георгія), не пізніше 1747 - фото 1
Церкву св.Юра не просто відреставрували, а відбудували у первісному вигляді — з двома вежами-слупами (про це детальніше в тексті). Після реставрації-відбудови церква св.Юра не має існуючих наразі аналогів в Україні, та, напевно, і у світі.

Олена КРУШИНСЬКА. – "Деревяні Храми України", 10 лютого 2008 року

Фото Олени Крушинської, червень 2005 р. Фото з сайту http://www.oko.kiev.ua, 2006 р.

 

Фото Олени Крушинської, червень 2005 р.

Влітку 2005 року ми знайшли седнівську церкву в дещо дивному стані. Основний зруб стояв у риштуваннях, всередині і ззовні, з табличкою "Пам'ятка архітектури перебуває в аварійному стані, ходити заборонено". Зате просто до цього основного об'єму щойно були прибудовані вежі-слупи, які теж стояли в риштуваннях і ще пахли свіжим деревом. Поруч із церквою, під навісом, були складені старі конструктивні елементи: зрубини із "зубом" чи навпаки, з пазами, шматки лат із гонтом, різні облямування вікон і дверей. Оскільки розпитати не було кого, висновки довелося робити методом дедукції. Скоріше за все, церкву, яка довший час знаходилася в катастрофічному стані, позбавлена верху, взялися таки реставрувати. Припускаю, що увагу до неї могли привернути митці, що приїздять відпочивати у місцевий Будинок творчості Союзу художників. Та чи інакше, церкву відбудовують, причому у такому вигляді, який вона мала до перебудови 1852, коли розібрали вежі-слупи. Напевно, реставратори взяли за основу давні креслення або малюнки, але які саме - поки що ми не з'ясували.
Вежі-слупи в дерев'яному храмовому будівництві Наддніпрянщини зустрічаються дуже рідко, але вони відомі в мурованому будівництві князівських часів (Спаський собор у Чернігові) та XVII ст. (Троїцький собор у Чернігові), поширені високі вежі на західних фасадах кам'яних і дерев'яних костелів Волині та Білорусі.
У 1930-х роках було знищено унікальний в світовому масштабі шедевр дерев'яного зодчества - Вознесенську церкву (1759-1761) у селищі Березна Менського р-ну. Свого часу її докладно дослідив Степан Таранушенко. Вознесенська церква, 35 метрів заввишки, якраз мала вежі-слупи.
Тепер церква у Седневі - єдина, що має подібну рідкісну конструкцію, хоч і свіжозбудовану.

Фото Олени Крушинської, червень 2005 р.

Конструктор "Лего" та й годі. Це складені під навісом старі деталі від церкви. Вочевидь, церкву довелося частково розібрати, пронумерувавши, як годиться, всі деталі, а потім замінити вітхі або зогнилі елементи на нові "дублікати". Фото зроблене у червні 2005 р.

Фото Олени Крушинської, червень 2005 р. Фото Олени Крушинської, червень 2005 р.

 

Фото Олени Крушинської, червень 2005 р.

 

 

Фото Олени Крушинської, червень 2005 р.Фото Олени Крушинської, червень 2005 р.

Фото Олени Крушинської, червень 2005 р.

Фото з сайту http://www.oko.kiev.ua, 2006 р.

Ще одне фото 2006 р. (http://www.oko.kiev.ua). Яка красуня!

 

[Малаков Д.В. По історичних містах Київської Русі. К., Мистецтво, 1990, с.148-151] :
Ця тридільна, прикрашена різьбленням церква, побудована у XVIII ст., вважається одним з кращих творів української народної архітектури. Вона стоїть на найстарішому седнівському городищі, з трьох боків оточеному крутими схилами до ярів та річки. Назва - Георгіївська або Юр'єва, - вказує на велику давність існування церков на цьому місці, оскільки зазвичай освячення храмів у такі суто грецькі імена сягає ще доординських часів. Спадковість тут непорушна, а сам Георгій (Юрій) Змієборець завжди символізував звитягу захисників рідної землі. Недаремно найпочесніша військова відзнака в старі часи - Георгіївський хрест, або відзнака Військового ордена, мав оранжево-чорну стрічку (полум'я і порох), яка перейшла у спадок радянському солдатському ордену Слави та медалі "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.". [...] Отож і в Юр'євій церкві висвячувало зброю перед військовими походами козацтво Седнівської сотні Чернігівського полку в XVII-XVIII століттях.

 

[В.Д.Віроцький, А.А.Карнабіда, В.Г.Киркевич. Монастирі та храми землі сіверської. К., Техніка, 1999 р. с. 101-102]:
Георгіївська церква в селищі Седнів. С.102 На іншому краю тієї самої гори знаходиться дерев'яна Георгіївська (Юріївська) церква, побудована в 40-х рр. XVIII ст. (рис.21). Старих дерев'яних храмів, яких колись було по декілька в кожному селі, зараз залишилось зовсім мало. Ця церква має індивідуальні особливості, що роблять її високооригінальним, майже унікальним, твором української архітектури.
Середній об'єм цього тридільного храму, восьмикутний у плані, має стіни, влаштовані зі значним нахилом до середини. Завершує його єдина струнка баня з двома заломами. Висота храму майже втричі перевищує його ширину. До бабинця прибудовані маленькі зрубики сходів на хори, а до вівтаря - ризниця та паламарня. Дуже гарний інтер'єр храму - просторий і світлий, розкритий догори.
Церква дивом збереглася до нашого часу, адже добре відомо, як легко розібрати або спалити дерев'яну будівлю. У 1975 р. в храмі починали робити реставрацію: розібрали прибудований у ХІХ ст. великий бабинець із дзвіницею, замінили деякі спорохнявілі бруси стін, але роботи не закінчили через відсутність коштів (а потрібно було лише 7 тис. крб.). І зараз церква в катастрофічному стані: без вікон і дверей, без покриття над бабинцем. Стіни обшили дошками тільки з боку вівтаря (таке можна бачити на фотографіях 1982 р., так і зараз), і тепер з північного боку майже всі бруси стін уражені грибком та гнилизною, стіна втратила стійкістьі вигнулась назовні більше ніж на півметра. Тримається вся будівля тільки завдяки оригінальним з'єднанням брусів "замками" з потаємним "зубом" та внутрішнім підпоркам-риштуванням, влаштованим реставраторами. Ще трохи - і пам'ятка загине.
Ця доля вже спіткала другу дерев'яну церкву в Седневі - Покровську, збудовану в 1715 р. Вона була у плані тридільною з гранчастим вівтарем і квадратною залою та бабинцем. Церква мала широкий верх, увінчаний прекрасної роботи залізним кованим хрестом із лілеями і променями. У кінці ХІХ ст. над бабинцем спорудили квадратну наметову дзвіницю. Ця пам'ятка загинула в 1962-63 рр.

 

Вигляд з південного заходу [ПГА, т. 4, с. 332] [ПГА, т.4, с.332-333]: Значительно перестроена в 1852 г., в том числе, как показали исследования М.М. Говденко, разобраны до половины башни-«слупы». Сооружение в традиционных формах деревянной народной архитектуры, имеет стилевые признаки барокко. Трехсрубное, трехверхое. Бабинец - квадратный в плане, неф - восьмигранный, алтарь - пятигранный, стены центрального и восточного срубов наклонены внутрь, ошалеваны. Венцы сруба бабинца и центрального объема соединены в «замок» без остатка. В северной части - следы лестницы, ведущей на хоры. Верх центрального сруба с двумя заломами, увенчан световым фонарем, перекрытым плоским плафоном. Перекрытия четверика бабинца и восточного сруба плоское на сволоках, они завершаются скатной крышей. В интерьере доминирующим является центральный объем, хорошо освещенный благодаря окнам в северной и южной гранях, четырем окнам барабана и светового фонаря. Ригели, размещенные в узких гранях на границе переходов стен в заломы, обработаны резьбой.
Резьба наличников окон и дверей одинакова в экстерьере и интерьере. Центральная часть многоярусная, высота боковых срубов вдвое превышает ширину, западный фасад фланкирован двумя башнями.
Памятник представляет редкий тип монументальных деревянных сооружений на Левобережье Украины периода барокко.

 

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. - К. : 1976 р., с.26-29]:

Зовнішній вигляд [с. 27]

Пам’ятка тризрубна, одноверха, з великим восьмигранним зрубом в центрі і набагато меншими квадратним бабинцем і гранчастим вівтарем. Обіч вівтаря - маленькі зрубики ризниці і паламарні, а біля бабинця - сходові клітки.
Церква соснова. Головний вхід - з заходу через дзвіницю та двостінок, що сполучає нову дзвіницю з старим бабинцем. В старому бабинці під час ремонту 1852 р. випиляли західну стіну майже на всю її ширину, залишивши з боків тільки маленькі заплечики, вверх вийняли її аж до хор, зроблених теж у 1852 р.
Старі західні двері тоді ж переставлено; зараз вони ведуть з дзвіниці до двостінка. Яку вони мали спочатку форму, зараз сказати важко. І тепер двері дуже високі (понад 3 м), певно, мали вони чотирикутну форму. Одвірки їх оздоблено різьбленим бордюром, а внутрішній замок дверей прикрашає майстерно викована залізна накладка.
Весь інтер’єр церкви витриманий в витягнутих пропорціях, в ньому панує вертикаль. Висота стін вдвоє перевищує довжину плану бабинця. Він перекритий стелею по сволоках, освітлює його троє вікон, які розміщені дуже високо, тому освітлення верхнє, м’яке.
З бабинця через двері в південній стіні потрапляємо в квадратну темну комірку. Стіни комірки зберігають сліди міток: цифри і насічки. Другі двері в північній стіні бабинця (навпроти щойно згаданих) ведуть в іншу комірку, майже таку за розміром і формою, як і перша. На її стінах збереглися врубки від дерев’яних мостин гвинтових сходів, що вели на хори.
Вінці зрубу бабинця і центра внизу в’яжуться замком без остатку, а вище вінці зрубу стін бабинця пропущені наскрізь через зруб західної стіни центральної дільниці будови. Вгорі східну стіну бабинця прорізує шестикутний просвіт - голосник.

Поздовжній переріз [с. 28] План [с. 28]

Центр будівлі - просторе і енергійно витягнуте вверх приміщення. Дуже високі стіни восьмигранної призми легко і струнко підносяться вверх, помітно звужуючись. Грані зрубу, крім східної та західної, мало різняться між собою шириною і м’яко переливаються одна в другу. Ригелі майстер розміщає лише при вузьких гранях на межі переходу стін в залом. Зруб складено настільки технічно досконало, що ригелі не стільки виконують конструктивну роль, скільки служать скромним декоративним завершенням стін, позначкою переходу їх у залом. Перший залом помірної висоти і стрімкості несе на собі восьмерик спокійних пропорцій. Ригелі на початку другого залому ритмічно повторюють акцент, створений ригелями на межі першого залому і стін. Другий залом на вигляд здається більш енергійним і крутим, ніж перший. Над ним підноситься світловий ліхтар, перекритий плафоном, який завершує величну композицію просторових об’ємів центральної дільниці будови. Центр освітлено верхнім світлом. Південна і північна грані зрубу стін мають у верхній половині по одному подвійному вікну.
У восьмерику четверо вікон з масивними лутками по сторонам світу. Ліхтар має також чотири вузьких вікна, але вони вставлені вже без луток. В південній і північній гранях зрубу стін центра внизу прорізано просвіти, що сполучають його з пізніше добудованими приділами.
Гранчастий в плані вівтар має, як і бабинець, висоту, що вдвоє перевищує його ширину. Нахил стін всередину явно відчувається, особливо вужчих граней вівтаря. Перекрито вівтар, як і бабинець, стелею по сволоках. Освітлюють вівтар три вікна, прорізаних високо, мало не під стелею. В східній стіні - хрещате без луток вікно. В південній і північній гранях вікна вузькі. Лутки цих вікон оздоблено зсередини різьбленою лиштвою (як у церкві в Малих Будках). Мотив різьблення той же, що і на вхідних дверях, тільки дрібніший за масштабом. З центром вівтар в нижній частині сполучається невисоким (близько 3 м) просвітом. Тут вінці зрубу вівтаря та центра пов’язані замком без остатку. Над просвітом підноситься стіна центра. Вона має просвіт - голосник, розміром втроє ширшим за вікно. Кінці вінців південної та північної стін вівтаря вище нижнього просвіту навскрізь прорізають вінці зрубу стіни центра. З вівтаря на південь двері ведуть в паламарню, а на північ - у ризницю. Ризниця і паламарня - невеликі квадратні приміщення, розташовані обабіч вівтаря симетрично комірці та сходовій клітці бабинця. Вони перекриті стелею по сволоках, покладених в напрямку схід - захід. Внутрішні одвірки паламарні прикрашено різьбленням.
Зараз у дзвіниці, південному і північному притворах значно порушений первісний вигляд. Основна маса будови-центральна дільниця, яка домінує. Вівтар і бабинець відіграють другорядну роль, їх маси підпорядковані центру (як у церковних будовах баштового типу). Зруб стін центра впевнено несе гармонійно сполучений з ним стрункий верх. Солідна округлість форм зрубу стін не різко, але виразно відмінна [28]від досконало знайдених форм верху. Ритм хвилястих дахів перемежовується з прямолінійними формами гранчастих призм восьмерика та ліхтаря і завершується ефектним шоломом главки та кованим хрестом прекрасного рисунка. Форми верха мужні та нарядні.
Крім високої художньої майстерності, будова привертає увагу також елементом, який ставить її в ряд унікальних. Маються на увазі скомпоновані симетрично обабіч бабинця і вівтаря чотири квадратні зрубики, зовні перекриті дуже високими крутими односхилими дахами.
Паламарні і ризниці при церквах зустрічаються нерідко, але на Лівобережжі вони низькі, вкриваються звичайно невисокими дахами і посідають дуже скромне місце в загальному вигляді будови, тоді як в седнівській церкві Юрія ці чотири виступи відіграють важливу роль як у побудові плану, так і в композиції просторових об’ємів зовнішнього вигляду, де їм відведено дуже помітне місце. Ні в друкованих джерелах, ні в натурі автор не зустрічав подібної пам’ятки.
Аналіз обмірних креслеників церкви Юрія в Седневі показав, що вихідний розмір при побудові плану - ширина центральної дільниці; довжина тої ж дільниці - апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині центра.
Довжина бабинця дорівнює половині довжини плану центральної дільниці, а ширина - його довжині. Ширина вівтаря дорівнює ширині [29]бабинця. Ширина бабинця, зрубу, в якому містяться спіральні сходи на хори, та комірки при південній грані бабинця разом дорівнює ширині плану центральної дільниці. Таку ж ширину має вівтар разом з ризницею та паламарнею. Західна й східна грані центральної дільниці дорівнюють діагоналі бабинця, а південна й північна грані тої ж дільниці - стороні квадрата бабинця.
Висота зрубу стін бабинця дорівнює подвоєній довжині плану дільниці, а зрубу стін вівтаря - подвоєній довжині плану бабинця.
Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює довжині плану центра плюс половина довжини плану вівтаря. Висота першого залому і зрубу стін разом дорівнює сумі довжини плану центра і вівтаря.
Довжина і ширина восьмерика дорівнюють довжині плану вівтаря, а висота восьмерика й першого залому, разом узятих, дорівнює половині висоти зрубу стін дільниці.
Висота другого залому і восьмерика разом дорівнює діагоналі чотирикутника, утвореного південною половиною плану вівтаря.
Довжина і ширина ліхтаря дорівнюють половині довжини плану бабинця. Висота ліхтаря дорівнює діагоналі квадрата з стороною, рівною довжині ліхтаря. Висота верху центральної дільниці дорівнює подвоєній довжині плану вівтаря. Внутрішня висота центральної дільниці більша за довжину плану будови, вона дорівнює сумі довжини плану будови і довжини плану бабинця.
Низ просвіту вікон бабинця і лутки вікон вівтаря лежать на висоті, що дорівнює довжині плану вівтаря. Низ луток вікон в зрубі стін центральної дільниці закладено на висоті, що дорівнює половині висоти зрубу стін центра (верх луток - на висоті, що дорівнює довжині плану дільниці). Низ вікон восьмерика над верхнім вінцем зрубу стін закладено на висоті, що дорівнює половині діагоналі плану бабинця. Низ вікна в ліхтарі знаходиться над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює довжині плану центральної дільниці.

 

[Юрченко П.Г. Дерев'яна архітектура України. К., "Будівельник", 1970. С.126]:

Серед Чернігівських церков особливе місце займає церква у Седневі, збудована в 1740 р. Вона відрізняється дуже великими розмірами восьмикутного нефа з маленькими прибудовами прямокутного зруба бабинця та шестикутного вівтаря. Це цїкавий приклад великої церкви-ротонди восьмикутного окреслення.