Пізно ввечері щопонеділка студія «ТУ Табачук» на 7-му каналі українського телебачення наполегливо закликає громадян облишити свої буденні турботи й зайнятися медитацією, ставши послідовниками новомодного культового вчення під назвою «Трансцендентальна медитація» (ТМ). Майбутнім адептам беззастережно обіцяється «зниження кров’яного тиску, суттєве покращання здоров’я, підвищення розумових і творчих здібностей, зняття стресу й нервової напруги» та багато інших чудодійних трансформацій. Що це, чергове шахрайство на зразок телевізійних знахарів часів горбачовської перебудови чи справжня панацея від життєвих проблем?
Засновником ТМ (інша назва — «Наука творчого інтелекту») вважається Махеш Прасад Варма, більше відомий як Махаріші Махеш Йоги (іноді в російських ЗМІ пишеться «Мехеш»). Він народився 18 жовтня 1911 р. в родині податкового інспектора в індійському місті Уттар-Каші. Після закінчення в 1942 р. Аллахабадського університету та здобуття ступеня бакалавра фізичних наук майбутній гуру пішов працювати на завод, але незабаром серйозно захопився старовинною індійською літературою й почав наполегливо вивчати санскрит. Намагаючись опанувати техніку самовдосконалення, Махеш стає учнем одного з провідних релігійних лідерів Індії того часу — живого аватари [1], його божественної величності Свамі Брахмананди Сарасваті (відомого також як Шрі Гуру Дев). Перебуваючи під патронатом останнього протягом 13 років, Махеш розробив власну техніку медитації — різновид комплексу вправ йоги задля досягнення стану «звільнення душі від пут матерії і тіла». Коли у 1953 р. Шрі Гуру Дев помер, Махеш відбув у добровільне трирічне заслання до віддаленої гірської печери, звідки повернувся вже в новій іпостасі під ім’ям Махаріші Махеш Йоги. Воно походить від слів маха (санскр. великий), ріші (санскр. той, що бачить, або святий) та йога (санскр. з’єднання, роздуми, споглядання) — наставник з техніки медитації йоги.
З 1957 р. Махаріші перестає займатися «чистою філософією», засновує в м. Мадрасі (Індія) перший осередок програми «Трансцендентальна медитація» та очолює створений ним же всесвітній «Рух духовного відродження». Із самого початку гуру ТМ не страждав від скромності, проголосивши основним завданням своєї програми не мало не багато переродження всього людства. Вже через рік він переїжджає до США, де засновує індуїстську громаду, пояснюючи це «виконанням заповіту свого духовного вчителя — розвивати й поширювати вчення й техніку медитації у країнах Заходу».
Вперше особа Махаріші привернула увагу широкої західної громадськості у 60-і рр. завдяки його зв’язкам зі всесвітньовідомим ансамблем «Веаtles». Але музиканти дуже швидко розчарувалися в новому гуру, і йому довелося пристосовувати свій товар до менш вимогливих споживачів. Спираючись на «наукові дані», Махаріші зумів-таки пробитися й зацікавити найбільш масову аудиторію — середніх американців. І хоча самий термін медитація звучав досить незвично для американського вуха, публікація рекламної книжки «Знайомство з трансцендентальною медитацією, або Як зробити життя приємним» привернула до ТМ чимало простих людей. У цій книжці, зокрема, йшлося про те, що ТМ послаблює нервовий стрес, знижує кров’яний тиск, допомагає при безсонні й астмі, мобілізує приховані ресурси організму, дає бадьорість, творчу силу і, врешті-решт, щастя. Автор наполегливо переконував, що ТМ проста, надійна й зовсім необтяжлива — всього по 20 хвилин двічі на день, причому немає потреби змінювати усталений спосіб життя: «...кожний ступінь дається майже природно, легко, без будь-якого зусилля... розвивається взаєморозуміння, терпимість, доброта й любов...». Як стверджує Махаріші, ТМ розрахована на всіх без винятку, і кожен може користуватися нею за будь-яких обставин: «Навіть вірити в неї необов’язково, бо вона і в цьому разі принесе свої позитивні плоди...».
Приблизно в той же час з’являється чимало «незалежних» свідчень про надзвичайно позитивний фізичний і психологічний вплив ТМ на людську особистість. Отож не дивно, що на середину 70-х рр. понад півмільйона американців активно займалися ТМ. Її почали впроваджувати у школах, в армії та медчних закладах. Вважалося, що це універсальний засіб від усіх неприємностей та хвороб. При цьому неодмінно підкреслювалося: ТМ ні в якому разі не можна розглядати як релігію, вона не суперечить жодним релігійним переконанням. Релігійні діячі, у свою чергу, не перешкоджали поширенню ТМ, а навпаки — намагалися використати її задля зміцнення віри в надприродні явища, особливо серед молоді. За свідченням американських політологів, тодішні пересічні американці діставали право ознайомитися з ТМ і від рабина, і від лютеранського проповідника, і від римо-католицького священика. Навіть у таких донедавна консервативних країнах як Іспанія та Італія «християнський дзен-буддизм» через засоби масової інформації успішно проникає у парафії Римо-Католицької церкви. Колективні заняття йогою стають звичайною процедурою на щорічних жіночих католицьких з’їздах. Дзен-буддизм приймається за основу для парафіяльних релігійних курсів, а ченці замість келійного молитовного правила починають вдосконалювати техніку ТМ.
У 1975 р. Махаріші рішуче заявляє про занепад ери освіти й обіцяє своїм прихильникам настання нової ери миру та процвітання — за умови дедалі ширшого розповсюдження ТМ. Він засновує й починає активно впроваджувати в багатьох країнах Європи та Північної Америки програму «Сіддхі», за допомогою якої кожен, хто заплатить від 3 до 5 тис. доларів, буде «здатний здобути нечувані можливості через особисте самовдосконалення». Як підтвердження чудодійної сили нової програми наводилися свідчення «просунутих» медіаторів ТМ, які завзято віщали з телеекранів та газетних шпальт про свою дематеріалізацію і здатність літати.
«Наукові основи» ТМ помітно похитнув оприлюднений у засобах масової інформації офіційний звіт дослідницької групи Стенфордського університету (1976 р.), в якому, зокрема, повідомлялося, що «психічний і фізичний стан пацієнтів контрольної групи, які просто відпочивали двічі на день протягом 15-20 хвилин без жодної «мантри», нічим не відрізнявся від загального стану тих, хто в цей час займався ТМ». Як наслідок, загальний попит на ТМ суттєво впав, але свою справу вона встигла зробити, проклавши надійний канал для сприйняття широкою публікою на Заході основ східної філософії та прийомів містичного споглядання.
У 1977 р. федеральний суд штату Нью-Джерсі (США) забороняє розповсюдження вчення «Наука творчого інтелекту /Трансцендентальна медитація» (НТІ/ТМ в середніх навчальних закладах, мотивуючи своє рішення тим, що «вчення НТІ/ТМ за своєю суттю та культовою практикою є виключно релігійним і його розповсюдження у школах призводить до порушення Першої Поправки до Конституції США, тому це вчення повинно бути заборонено».
На відміну від періоду 70-х рр. сучасний всесвітній «Рух духовного відродження», який отримав нову назву «Всесвітня виконавча рада», приділяє особливу увагу соціальній привабливості свого вчення, подаючи його під флером своєрідної світськості, що, безперечно, сприяє його подальшому поширенню. Якщо раніше ТМ орієнтувалася здебільшого на молодь (учнів і студентів), то новий рух ТМ прагне насамперед зацікавити соціально активних бізнесменів, вчених, домогосподарок та урядових чиновників. Новий культ Махаріші пронизує на Заході практично всі верстви населення. Багато хто із сучасних знаменитостей (кінозірки, телекоментатори, спортсмени, політики) відкрито демонструють своє позитивне ставлення до трансцендентальної медитації. Американське прагнення до здорового способу життя повністю узгоджується із запевняннями Махаріші про існування реальної можливості без будь-яких нервових навантажень покращити власне фізичне і психічне здоров’я, позбутися стресової напруги та суттєво підвищити свої творчі здібності.
Сьогодні «Всесвітня виконавча рада» вже нараховує тисячі дочірніх центрів ТМ більш ніж у 100 країнах світу із загальною чисельністю послідовників понад 4 млн. Серед основних структурних підрозділів Ради — «Міжнародне студентське товариство медитації», «Фонд розвитку наукових і творчих здібностей», «Міжнародне товариство медитації» тощо. У Франції ТМ працює під дахом «Партії природничих законів» та фонду «Аюр-Веда». Щорічні прибутки Махаріші сягнули 20 млн. доларів; основна їх частина надходить від продажу спеціальної літератури та власного журналу «Creativе Іntelligence» («Творчий розум»). Для реклами та збуту продукції створено спеціальну структуру — «Всесвітню виконавчу раду планування» зі штаб-квартирою у Швейцарії, яка безпосередньо керує «Міжнародним товариством медитації».
У великих містах США та інших країн світу активно функціонують майже 4 тис. учбових центрів ТМ (різноманітні ведичні університети Махаріші та університети Махаріші Аюр-Веди), в кожному з яких навчається близько сотні «майбутніх гуру». Офіційно проголошене завдання цих навчальних закладів звучить так: «Вказати кожній людині шлях до освоєння природного закону, назавжди встановити згоду між нею й особистим життям... створити в кожній країні уряд, якій діє з рівня природного закону...» При цьому серед адептів ТМ досить поширена думка, що більшість старших студентів цих університетів, які називаються сіддхами, володіє здатністю до левітації і телепатії.
Проведенням поглиблених занять серед адептів ТМ займається Міжнародний університет Махаріші (м. Фарфілд, штат Айова) та Коледж природничого закону Міжнародного університету Махаріші (Вашингтон, округ Колумбія). 2 серпня 1998 р. гуру ТМ заснував Відкритий університет Махаріші — всесвітній заочний університет, який за допомогою восьми супутників транслює свої лекції 21 мовою на 120 країн світу. Програма цього університету має універсальний характер і розрахована на учнівську молодь, студентів, тих, хто працює в різних галузях виробничої і невиробничої сфери, а також на пенсіонерів. Крім того, інтерес до ТМ підігрівається курсами лекцій, які час від часу проводяться майже в усіх великих північноамериканських та європейських університетах, публічних бібліотеках, деяких культових спорудах традиційних релігій та в муніципальних освітніх центрах. Майже 7 тис. підготовлених вчителів ТМ щорічно залучають до техніки медитації понад 30 тис. нових адептів. У Сполучених Штатах, зокрема, цю роботу координують близько 400 регіональних центрів.
Щодо специфіки самої техніки медитації Махаріші, то вона побудована переважно на основі індуїстських священних текстів «Веди» й особливо «Бхагавад-гіти», що підтверджується численними працями гуру ТМ — «Медитації Махаріші Махеш Йоги», «Махаріші Махеш Йоги про Бгагавад-гіту», «Наука існування й мистецтво життя» тощо. У своїх творах Махаріші підкреслює, що вчення ТМ було передане людям безпосередньо індуїстським богом Крішною 5 тис. років тому, потім було втрачене, але згодом відроджене Буддою. Після Будди люди знову забули техніку медитації і лише у IX ст. після Різдва Христового цю стародавню школу відтворив індуїстський філософ Шанкара. Нарешті, черговим реаніматором техніки медитації став гуру Дев, який і передав її своєму учневі Махаріші.
Техніка ТМ тісно пов’язана з методикою раджа-йоги і включає кілька стадій тренування. Хоча ТМ і має цілком стандартний вигляд, її неможливо опанувати власними силами за допомогою підручників, — без інструктора. Як сказав сам Махаріші, «вчитися ТМ необхідно тільки у кваліфікованого, досвідченого інструктора, який достатньо володіє методикою викладання ТМ і повністю контролює підопічних». Стандартна плата за курс з чотирьох двочасових занять у 1996 р. становила 1 тис. доларів США, школярам і студентам надавалося 50% знижки. Типовий курс навчання техніки ТМ складається із семи «кроків». «Перший крок» — це дві лекції, які проводяться безкоштовно й мають за мету пробудити інтерес потенційних клієнтів до ТМ. Ті, хто виявив зацікавленість до оволодіння технікою медитації, роблять другий «крок», який уже коштує від 55 до 125 доларів і називається вступним внеском. «Крок третій» — співбесіда, під час якої учень одержує від свого інструктора мантру — слово або звукосполучення, яке нібито «повністю гармонує з його внутрішніми коливаннями». Мантру необхідно тримати в секреті й ні за яких обставин не вимовляти вголос. «Крок четвертий» — індивідуальне навчання ТМ з інструктором. Наступні три «кроки» — групові, їх учасники обговорюють різні практичні аспекти навчання техніки ТМ, а також мету всієї програми, яку у брошурі «Знайомство з ТМ» визначено просто як «життя без нервового стресу при повній реалізації духовного та фізичного потенціалу».
Протягом першого року після «посвячення» новонавернений повинен регулярно відвідувати «курси вдосконалення», які можуть бути прискореними — у вигляді щотижневих лекцій за ущільненою програмою (по 35 доларів за кожну) або 12-тижневого курсу підготовки нових «гуру» (1 тис. доларів за курс). Особливо талановиті учні можуть паралельно оволодівати ще й іншими техніками йоги — такими як асана (прийняття поз) та пранаяма (контроль дихання). Необхідно визнати, що загалом програма являє собою досить ґрунтовний курс навчання техніки медитації, хоча значна частина учнів як правило не просувається далі початкових ступенів підготовки. Рекламуючи свій товар, Махаріші робить наголос саме на універсальності власної техніки медитації та можливості її опанування будь-якою людиною, незалежно від віку, статі, професії. Він беззастережно стверджує, що ТМ принесе щастя і здоров’я кожному, хто буде серйозно займатися нею хоча б двічі на день протягом 10-20 хвилин, завдяки чому активізує й оздоровить усю нервову систему. «Медитація — це єдина відповідь на всі запитання людини. Може бути розчарування, може бути депресія, смуток, безпорадність, муки— проблем може бути багато, але відповідь одна — медитація!» — підкреслює гуру.
Щодо культової специфіки концепції ТМ, то розроблена Махаріші система вірування зводиться до того, що «свідомість і розум кожної окремої людини живляться з єдиного творчого джерела, яке глибоко приховане від повсякденного життя, — так само як сховані в землі корені дерев». Занурена в медитацію особа повинна «відключити» всі буденні почуття й зосередити свою увагу на умовному об’єкті (у ТМ такий об’єкт — мантра). Завдяки монотонному наспівуванню мантри адепт робить стрибок від нижнього «трансцендентального» рівня свідомості до вищого — «космічного». В одній зі своїх праць Махаріші прямо заявляє: «Мантри допомагають викликати богів і духів з потойбічного світу». Вважається, що кожний послідовник культу повинен мати власну мантру, але на практиці цього не дотримуються. Трапляються непоодинокі випадки, коли завдяки таємничості ритуалу посвячення декілька осіб отримували одну й ту ж саму мантру і старанно приховували її від сторонніх. За свідченням колишніх інструкторів ТМ, дуже часто причиною надання однакових мантр різним людям є особистісна характеристика новопосвяченого, наприклад, його вік, зовнішній вигляд чи професія.
Досить відомим є твердження Махаріші про те, що «трансцендентальна медитація — це шлях до Бога та втілення всіх релігій». Незважаючи на позірну науковість та медичну термінологію, ТМ за своєю природою є типовим різновидом індуїзму, а точніше — однією з форм раджа-йоги. За цією системою рівень медитації, що використовується ТМ, має назву дхияна й означає повне єднання медитуючої особи з «усім сущим». Хоча прихильники ТМ у своїй культовій практиці і не вживають відкрито слово Бог, замінюючи його евфемістичним терміном «творчий розум», справжнім «Богом» Махаріші є одвічний, бездіяльний і безособистісний індуїстський Брахман — вища об’єктивна реальність, Абсолют, в якому все виникає, існує і припиняє свій земний цикл. Для адептів культу ТМ перестає бути лише засобом розслаблення та звільнення від стресу, а перетворюється на цілісний особистісний світогляд, кінцевою метою якого є усвідомлення й підкорення власного «Я» надприродній (трансцендентальній) істоті.
Яскравим підтвердженням того, що ТМ передусім є релігійним культом, може бути обряд посвячення, який відбувається у спеціально обладнаному приміщенні, де горять свічки й куряться пахощі. Розпочинається він із земних поклонів перед престолом із зображенням Шрі Гуру Дева. Потім інструктор ставить перед портретом Вчителя «жертовні дари» у вигляді свіжозірваних квітів і фруктів та білосніжні серветки (які приносить кожен з присутніх). Під час церемонії всі стоять на колінах перед мурті (портретом покійного Шрі Гуру Дева), виконують пуджі (санскритський гімн поклоніння) і, звертаючись до індійських богів, називають Шрі Гуру Дева «Безкрайнім, Безмірним, Незрівнянним, Нескінченним» тощо. Під мелодійні індійські розспіви інструктор називає персонально кожному з новонавернених його особисту мантру. Зважаючи на те, що вже сьогодні прихильники ТМ ставляться до Махаріші з екзальтованою шанобою та хворобливим обожнюванням, цілком імовірно, що після смерті нинішнього гуру його ім’я також буде включене до сонму обожнюваних осіб, а портрет займе місце на престолі поклоніння.
Соціальна доктрина культу передбачає повну пасивність: «...одержавши потрібний напрям, процес триває самостійно, без жодного свідомого зусилля або контролю, і будь-яка спроба подібного роду порушила б його течію». Махаріші наголошує, що «будь-які дії людини ведуть до тієї ж самої кінцевої мети... Злість, користолюбство, егоїзм — це лише симптоми пошуків свого істинного «Я», свого справжнього призначення... Тому вчинки людини, не можуть бути незалежним мірилом внутрішнього стану особи». Згідно з доктриною ТМ, в «освічених людей не було й не може бути потреби контролювати своє тіло, поведінку, слова або думки: зміни відбуваються мимоволі, під дією вищих ступенів свідомості». Гуру трансцендентальної медитації, подібно до інших лідерів культових груп, завзято переконує своїх послідовників у тому, що його шлях — єдино правильний, і тільки ТМ спроможна «зруйнувати гігантське пасмо гріхів, яке тягнеться за кожною людиною на багато миль». Проголошуючи єдиною чеснотою заняття трансцендентальною медитацією, Махаріші напучує своїх адептів: «Будьте твердими і знайте, що ви — Бог, і коли ви знаєте, що ви — Бог, ви будете жити як Бог».
Хоча активісти ТМ і стверджують, що їхнє вчення «не має побічного ефекту й може забезпечити те, що неспроможні зробити ліки, — природний психологічний розвиток», значна частина представників традиційної медицини, психології та релігієзнавства не згодні з цим і докладають певних зусиль задля заборони культу. Так, за висновками англійських лікарів, «ентузіасти ТМ, які проголошують медитацію універсальною панацеєю від усіх життєвих негараздів, відмовляються помічати, що вона становить серйозну небезпеку для ще не сформованих особистостей, якими є школярі та студенти». Активне використання таких методик як медитація, монотонний спів, глосолалія [2], самонавіювання та контрольовані дихальні вправи (що призводять до збіднення або перенасичення крові киснем і зміни процесів мозкової діяльності) можуть викликати подібний до трансу змінений стан свідомості, близький за багатьма параметрами до гіпнотичного запаморочення. Типовий психологічний портрет адепта, який час від часу занурюється у стан релігійного екстазу, характеризується екзальтацією, підвищеною сугестивністю, звуженим фокусом самосвідомості, зростаючою залежністю та посиленим прийняттям ролі, що нав’язується інструктором.
Останні дослідження, проведені німецькими психологами у групах медитації, довели, що постійне промовляння мантри суттєво знижує здатність органів чуття людини до сприйняття зовнішньої інформації, оскільки загальна концентрація уваги спрямована не на оточуючий світ, а передусім на мантру. За рахунок зменшення природного інформаційного навантаження на свідомість, яке у нормальної людини сягає десяти біт інформації на секунду, в адепта відкривається новий домінуючий канал зв’язку «свідомість — несвідоме». Цей канал поступово витісняє решту емоцій і зовнішніх подразників, робить людину здатною свідомо сприймати ейдетичні образи та галюцинації, перетворюючи її на асоціальну істоту. Медитація, як і решта культових методик маніпулювання людською свідомістю, викликає у адептів згасання «узагальненої орієнтації щодо реальності», а це, на погляд багатьох колишніх прихильників ТМ, призводить до розпаду особистісних розумових процесів. Дослідники вважають, що у деяких особливо вразливих людей застосування подібних методик може призвести до розвитку психічних розладів.
ТМ вже вийшла з площини локального, тимчасового явища. Цей рух набуває дедалі більшого поширення, і в його орбіті перебувають мільйони людей. Після розвалу СРСР і падіння «залізної завіси населення колишніх радянських республік стало об’єктом підвищеної уваги з боку вербувальників ТМ. На території Російської Федерації центри та групи послідовників культу досить успішно діють у Москві, Санкт-Петербурзі, Воронежі та інших містах. У 1990 р. у Вірменії налічувалося понад 12 тис. адептів ТМ. Відзначено непоодинокі спроби створити під виглядом навчальних закладів центру Махаріші і в Україні. Так, до Житомирського міськвиконкому надійшло звернення від Університету менеджменту Махаріші з проханням виділити від 20 до 500 га землі під будівництво інституту підготовки менеджерів та комп’ютерної школи.
Україна як і решта країн СНД переживає бурхливий процес творення нової моделі релігійно-церковного буття. Особливістю цього процесу є те, що він розвивається не лише за рахунок дії внутрішніх чинників, а й під впливом активної місіонерської діяльності закордонних релігійних центрів. Безперечно, наша країна готова інтегруватися до світового соціокультурного й релігійного простору, але чому ця інтеграція має бути дорогою з одностороннім рухом? Державний кордон України щодня перетинає у середньому з десяток закордонних «вчителів істини». Більшість з них погано володіє українською мовою, не знає національних традицій і звичок, нехтує складністю релігійної ситуації у країні та нашим історичним минулим. А в той самий час українські церкви зазнають жорсткого регламентування своєї діяльності з боку властей на теренах близького й далекого зарубіжжя (РФ, Білорусь, Польща тощо).
Вітчизняний історичний досвід переконує — нерозуміння й некерованість процесів, які відбуваються у сфері духовнорелігійних відносин, призводить до саморуйнівних конфліктів у державі. Тільки кропітка цілеспрямована робота в цьому напрямку зможе перешкодити закордонним емісарам підривати моральне здоров’я народу, завойовувати в нашій країні паству, керувати через неї суспільною думкою і в такий спосіб почати суттєво впливати на розстановку політичних сил.
1 Аватара (на санскр. — той, хто сходить вниз) — в індуїзмі втілення Бога в образах інших богів, людей або тварин, яке приходить з духовного світу задля спасіння посвячених душ.
2Глосолалія (від грецьк. glossa — незрозуміле слово та lalien — говорити) — розмова віруючого з богом «незнайомою» мовою при сходженні на нього Святого Духа.
Людина і світ. — 1999. — №10. — С. 35-40
кандидат психологічних наук