Цілюще джерело у прикордонному селі
Згідно з переказами, капличка у тишковицькому лісі існує ще з часів татарських нападів на українські землі. Під час одного з таких нападів місцеві жителі втекли до лісу і заховались всередині каплиці. Перелякані люди ревно молились і раптом їм об’явилась Матір Божа. Татари марно прочісували зарослі лісу – їм нікого не вдалося знайти.
Ще одне передання голосить, що за часів кріпаччини люди, які працювали поблизу на полі, часто ходили до каплиці пити воду. Пан, щоб відлякати їх від цього джерела, вирішив осквернити святе місце і кинув туди здохлого собаку. Після цього його сім’ю спіткало велике горе – важко захворів син. Спроби вилікувати його не увінчались успіхом. Тоді пану порадили очистити джерело у лісі і дати сину напитись з нього води. З відчаю пан послухав пораду і одразу ж після цього його син одужав. З того часу каплиця і джерело біля неї стали святим місцем для жителів навколишніх сіл.
В 70-ті роки ХХ століття войовничі атеїсти вирішили зруйнувати капличку – підірвати її. На превелике диво, хоч стіни й розлетілись, жодна з ікон і вишивані рушники, які були всередині, зовсім не постраждали. Щоб поглянути на це диво, щодня до лісу тягнулись живі ланцюги людей . Згодом місцеві жителі спільними зусиллями відбудували каплицю, розчистили джерельце.
Сама природа наче оберігає тепер святе місце від лихої сили – каплиця розташована у низовині, поміж дерев, далеко від села. Саме тому проща у Тишковичі – добрий засіб для відновлення як духовних, так і фізичних сил. Прекрасною нагодою для відвідин є щорічний відпуст, який відбувається у Тишковичах в липні.
Ірина Скварко, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка
