Cьогодні патріархат УГКЦ можна вважати неофіційною дійсністю, - експерт
У програмі йшлося про те, що кожна митрополія віддзеркалює особливості духовного життя Церкви і громади у певному місці і часі. Яскравий приклад цього – три вищеназвані митрополії УГКЦ, кожна з яких має свою довгу історію і великі духовні скарби: духовних отців, які продовжували служіння на їх теренах, незважаючи на заборону УГКЦ у часи радянської окупації, підпільні семінарії, які нині стали духовними академіями, відпустові місця, традиції душпастирського та соціального служіння.
Анатолій Бабинський вважає, що на сьогодні патріархат УГКЦ можна вважати дійсністю, хоча офіційного юридичного акту, який би це зафіксував, ще немає.
«Дійсно, структура УГКЦ на сьогоднішній день відповідає патріаршій формі, оскільки патріарх – це той, хто має надмитрополичу владу, – пояснює науковець. – Сьогодні ми бачимо, що структури УГКЦ існують по цілому світу. І для кращого їх функціонування та комунікації між ними має бути надмитрополича влада, якою традиційно у Східній Церкві є патріархат».
Анатолій Бабинський цитує лист відомого богослова і діяча УГКЦ о. Івана Музички, написаний у 2011 році: «Отець Іван був близьким співробітником Йосипа Сліпого і знав зсередини, як відбувалася ця боротьба за патріархат УГКЦ. І він пише такі слова: «Чув я, що будемо творити нові митрополії. А митрополії – то півкроку до патріархату. Чув, що щось готується в кінці листопада. Будьте при тому, і я ще тим скористаюся, чомусь навчившись». Тож бачимо, що наші славні попередники уважно дивилися на творення митрополій і розуміли, що це, власне, і є творення патріархату. Єдина проблема: в Католицькій Церкві немає прописаного механізму для проголошення патріархату. Логічно, що створення митрополій – це вже півкроку до патріархату. Але ми ще очікуємо цього офіційного визнання».
