Спомин-святкування страстей і воскресіння Ісуса Христа від початку був основним і визначальним празником Ранньої Церкви.
о. Роман ФІГАС
1. Коли і як була встановлена дата святкування Воскресіння. Спомин-святкування страстей і воскресіння Ісуса Христа від початку був основним і визначальним празником Ранньої Церкви. Пасха, у якій Христос переміг смертю смерть, будучи насиченою есхатологічно-сотеріологічним значенням, була пов’язана з останніми історичними подіями життя Спасителя, які відбулися в часі єврейського Песаху.
Християнство стрімко розросталося по усій Римській імперії, насіння Євангелія почало проростати в різних культурах в різноманітний спосіб. Одні Церкви вже в ІІ столітті святкували Пасху разом із єврейською, не зважаючи чи це була неділя, чи ні. Деякі однак святкували Великдень на наступну неділю після Песаху. Також деякі християни, особливо на Близькому Сході, у своєму літургійному житті використовували місячний календар літочислення, деякі жили за сонячним календарем, і це в свою чергу також впливало на метод обчислення дати Пасхи. Дослідники стверджують, що на початку IV століття існувало щонайменше 4 способи обчислення пасхалії.
Перший Вселенський Собор у Нікеї в 325 році об’єднав християн у питанні підрахунку дати Пасхи, стверджуючи, що Пасху слід святкувати в першу неділю після повного місяця після весняного рівнодення. Цей метод і принцип обчислення Пасхалії залишається спільним для усіх Церков і до сьогодні.
2. Коли і як виникли відмінності. У XVI столітті стало зрозуміло, що астрономічні дані Юліанського календаря застаріли, щоб їх оновити було запроваджено так-званий Григоріанський календар. Цей новий календар був більш точний, оскільки похибка Юліанського календаря стосовно астрономічних підрахунків становила один день на кожні 128 років. Григоріанський календар був ініційований папою Римським Григорієм XIII у 1582 році, однак його не прийняли Православні Церкви. Хоча сьогодні багато Православних Церков використовує Ново-юліанський (близький до Григоріанського) календар, весняне рівнодення продовжують обчисляти за «старим» Юліанським календарем. Тут і з’являється розбіжність у підрахунках. Тобто, метод один, однак дату весняного рівнодення одні християни обчисляють згідно з Григоріанським календарем (21 березня), інші – згідно з Юліанським (3 квітня).
3. Спроби дійти порозуміння. У ХХ столітті було декілька спроб об’єднати християн у святкуванні Великодня. Лунали пропозиції із католицького і протестантського боку святкувати Пасху після другої суботи квітня. Однак такий метод обчислення не брав до уваги місячного календаря, який був визначальний в системі юдейського літочислення. Важливим досягненням у цьому питанні стала міжконфесійна нарада в Алеппо (Сирія) у 1997 році, яка була організована за ініціативи Всесвітньої Ради Церков. Вона об’єднала представників всіх християнських світових спільнот. Ця нарада погодила незмінність принципу в обчисленні Великодня, який був запроваджений ще першим Собором у Нікеї, однак закликала взяти до уваги сучасні астрономічні дані, а також використовувати Єрусалимський меридіан як основу для обчислення.
Чому не всі Церкви використовують сучасні астрономічні дані для підрахунку пасхалії? Це питання не богословсько-догматичного характеру, воно належить до історичної, культурної чи ідеологічної проблематики. Деякі православні мужі закидають, що згідно з григоріанським методом літочислення свято Великодня може припадати перед єврейським Песахом, а також, що у певні роки не буде посту Петрівки. Однак такі твердження розпадаються, коли побачимо, як святкували Пасху до VII століття, коли Юліанський календар ще не мав такого серйозного розходження із астрономічним. Правило Нікейського Собору не заважало протягом століть християнам святкувати Великдень перед єврейською Пасхою, а також у певні роки не мати особливого часу для посту перед святом свв. апостолів Петра і Павла.
Також варто зазначити, що навіть у часи Ісуса Христа вже були розходження в обчисленні Песаху (порівняйте синоптичні Євангелія та Євангеліє від Івана). Спочатку єврейську Пасху святкували в день першого повного місяця після весняного рівнодення, але це змінили в третьому столітті через циклічне повторення фаз місяця, коли Пасху могли святкувати двічі протягом сонячного року. Тому питання «неможливості» святкування християнської Пасхи перед юдейською не виникало перед учасниками Собору у Нікеї, оскільки на цей час не існувало одностайно-прийнятої єврейської пасхалії.
4. Що варто зробити? Перше, це відкинути упередження і недовіру один до одного, спростувати певні міфи, які все ще існують у певних спільнотах (наприклад, щодо сакральності Юліанського (насправді поганського) календаря). Наступний крок – вивести дискусію на широку аудиторію, використовувати у дослідженнях сучасні наукові астрономічні дані, показати глибоке богословське значення нікейського обчислення пасхалії. Далі, поширювати певні екуменічні ініціативи, зокрема, Фінська Православна Церква сьогодні використовує пасхалію повністю за новим стилем.
Питання календаря на сьогодні – це питання бажання або доброї волі християн прийняти певні календарні корекції у своє літургійне життя, щоб разом святкувати Великдень. Найбільш «гострі» питання вже давно вирішені та є конкретні пропозиції, які дозволяють прийняти консенсус між християнами. Якщо буде розуміння та загальне прийняття, то питання спільного святкування Великодня може стати ще одним кроком для зближення християнських Церков.