Декларація Дикастерії віровчення «Fiducia Supplicans» не має правової сили для наших вірних, - Комунікат УГКЦ
Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Як зазначається у Комунікаті УГКЦ, Декларація віровчення «FIDUCIA SUPPLICANS» трактує пасторальний сенс благословень у Латинській Церкві, а не у Східних Католицьких Церквах, а тому не має правової сили для вірних Української Греко-Католицької Церкви.
Пропонуємо повний текст документу:
КОМУНІКАТ
щодо рецепції в УГКЦ
декларації Дикастерії віровчення «FIDUCIA SUPPLICANS»
про душпастирське значення благословень
Відповідаючи на численні звернення єпископів, духовенства, монашества, церковних рухів та поодиноких мирян Української Греко-Католицької Церкви щодо Декларації Дикастерії віровчення «Fiducia Supplicans» (18 грудня 2023 р.) про пасторальний сенс благословень, після консультацій із відповідними експертами та компетентними інституціями прагну повідомити таке:
1. Вищезгадана Декларація трактує пасторальний сенс благословень у Латинській Церкві, а не у Східних Католицьких Церквах. Вона не розглядає питання католицької віри чи моралі, у ній не подаються жодні приписи Кодексу канонів для Східних Церков та не згадуються східні християни. Отже, на підставі кан. 1492 ККСЦ ця Декларація стосується суто Латинської Церкви і не має правової сили для вірних Української Греко-Католицької Церкви.
2. Українська Греко-Католицька Церква є однією зі Східних Католицьких Церков, тому має свою літургійну, богословську, канонічну та духовну спадщину, якої всі вірні зобов’язані дотримуватися та яку повинні плекати (ККСЦ, кан. 39–41). Значення поняття «благословення» в УГКЦ та Латинській Церкві є відмінними.
3. Відповідно до богослужбової практики нашої Церкви, благословення священника чи єпископа є літургійним жестом, який неможливо відокремити від решти змісту літургійних обрядів і звести лише до обставин і потреб приватної побожності (Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха», п. 505–509).
4. За традиціями візантійського обряду поняття «благословення» означає схвалення, дозвіл чи навіть наказ щодо певного виду вчинків, молитовно-аскетичних практик, зокрема окремих видів посту та молитви. Очевидно, що благословення з боку священнослужителя завжди має євангелізаційний і катехитичний вимір, тому в жодному разі не може суперечити вченню Католицької Церкви про сім’ю як вірний, нерозривний і плідний союз любові між чоловіком та жінкою, який Господь наш Ісус Христос підніс до гідності Святого Таїнства Подружжя. Пастирська второпність спонукає нас уникати двозначних жестів, висловлювань і понять, які б викривлювали чи спотворювали Боже слово та вчення Церкви.
Благословення Господнє на вас!
† СВЯТОСЛАВ
Нагадаємо, Дикастерія доктрини віри оприлюднила декларацію «Fiducia supplicans», затверджену Папою, про можливість благословляти пари осіб тієї самої статі, але поза будь-яким наслідуванням обрядів чи імітацією шлюбу.
У ватиканському документі азначається, що вчення про шлюб не змінюється, благословення не означає схвалення союзу.