Декларація Дикастерії віровчення «Fiducia Supplicans» не має правової сили для наших вірних, - Комунікат УГКЦ

22.12.2023, 14:46
Католики
Блаженніший Святослав у базиліці Святого Петра у Ватикані - фото 1
Блаженніший Святослав у базиліці Святого Петра у Ватикані
В УГКЦ відреагували на оприлюднену Ватиканом декларацію Дикастерії віровчення «FIDUCIA SUPPLICANS» про душпастирське значення благословень.

Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Як зазначається у Комунікаті УГКЦ, Декларація віровчення «FIDUCIA SUPPLICANS» трактує пасторальний сенс благословень у Латинській Церкві, а не у Східних Католицьких Церквах, а тому не має правової сили для вірних Української Греко-Католицької Церкви.

Пропонуємо повний текст документу:

КОМУНІКАТ
щодо рецепції в УГКЦ
декларації Дикастерії віровчення «FIDUCIA SUPPLICANS»
про душпастирське значення благословень

Відповідаючи на численні звернення єпископів, духовенства, монашества, церковних рухів та поодиноких мирян Української Греко-Католицької Церкви щодо Декларації Дикастерії віровчення «Fiducia Supplicans» (18 грудня 2023 р.) про пасторальний сенс благословень, після консультацій із відповідними експертами та компетентними інституціями прагну повідомити таке:

1. Вищезгадана Декларація трактує пасторальний сенс благословень у Латинській Церкві, а не у Східних Католицьких Церквах. Вона не розглядає питання католицької віри чи моралі, у ній не подаються жодні приписи Кодексу канонів для Східних Церков та не згадуються східні християни. Отже, на підставі кан. 1492 ККСЦ ця Декларація стосується суто Латинської Церкви і не має правової сили для вірних Української Греко-Католицької Церкви.

2. Українська Греко-Католицька Церква є однією зі Східних Католицьких Церков, тому має свою літургійну, богословську, канонічну та духовну спадщину, якої всі вірні зобов’язані дотримуватися та яку повинні плекати (ККСЦ, кан. 39–41). Значення поняття «благословення» в УГКЦ та Латинській Церкві є відмінними.

3. Відповідно до богослужбової практики нашої Церкви, благословення священника чи єпископа є літургійним жестом, який неможливо відокремити від решти змісту літургійних обрядів і звести лише до обставин і потреб приватної побожності (Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха», п. 505–509).

4. За традиціями візантійського обряду поняття «благословення» означає схвалення, дозвіл чи навіть наказ щодо певного виду вчинків, молитовно-аскетичних практик, зокрема окремих видів посту та молитви. Очевидно, що благословення з боку священнослужителя завжди має євангелізаційний і катехитичний вимір, тому в жодному разі не може суперечити вченню Католицької Церкви про сім’ю як вірний, нерозривний і плідний союз любові між чоловіком та жінкою, який Господь наш Ісус Христос підніс до гідності Святого Таїнства Подружжя. Пастирська второпність спонукає нас уникати двозначних жестів, висловлювань і понять, які б викривлювали чи спотворювали Боже слово та вчення Церкви.
Благословення Господнє на вас!

† СВЯТОСЛАВ

Нагадаємо, Дикастерія доктрини віри оприлюднила декларацію «Fiducia supplicans», затверджену Папою, про можливість благословляти пари осіб тієї самої статі, але поза будь-яким наслідуванням обрядів чи імітацією шлюбу.

У ватиканському документі азначається, що вчення про шлюб не змінюється, благословення не означає схвалення союзу.