До Ужгородської синагоги внесли новий сувій Тори: на цю подію євреї чекали 10 років
У розмові з Varosh щодо цієї події головний рабин Закарпаття та Ужгорода Вільгельм Менахем Мендель наголосив:
"Тора – не лише для євреїв, але й для всього світу. Якщо людина її читає, то може здатися, що це просто історія, але насправді там з кожного вірша та слова можна вчитися безкінечно, там багато ідей. Якщо людина вчить та дотримується заповідей з Тори – її життя стає кращим. В Торі найбільше заповідей для євреїв, але не тільки. Згідно єврейської традиції є 7 заповідей обов’язкових для всіх людей світу.
Внесення Сефер Тора є особливим святом. А для Ужгорода ще й довгоочікуване, бо востаннє подібна подія проходила понад 10 років тому. Сьогодні її відновлює родина Гозда, яка замовила написання свитку Тори в Ізраїлі.
Для нас велика радість отримати новий свиток Тори тут, бо це благословення на ціле місто. Ми запросили на це свято не лише євреїв Ужгорода, а й з усіх куточків Закарпаття та інших міст України. Все відбувається в особливому для євреїв місці – колишній синагозі (ред. – теперішня філармонія). Воно має для нас неймовірне значення, адже багато років євреї там навчалися, молилися, спілкувалися. Я особисто чув розповіді онуків рабина, який жив в ті часи, коли ще перед війною синагога була діючою. Вони розповідають дивовижні речі – це було живе місце, яке було відкрите для людей 24 години на добу. Нас дуже болить те, що сталася війна і 10 тисяч сімей, які жили тут, зазнали біди – 60% з них загинули. Але ми шануємо синагогу, це місце, і завжди на урочисті події намагаємося повертатися до неї".
Рабин також розповів, що Тора ще не завершена до самого кінця – залишають навмисне кілька слів, аби її міг дописати кожен поважний член релігійної громади під час урочистого святкування. Власне сама людина не пише, бо це той процес, якому треба довго навчатися і був би великий ризик допустити помилку, тому до того, хто її пише просто підходять та тримають його за руку, якою він виводить літери. Після того як завершують писати останні букви, чекають кілька хвилин, аби чорнило висохло і далі вдягають Тору у спеціальне вбрання та прикрашають срібною короною. Після чого вносять її до діючої синагоги на вул. Руській. Там продовжується свято з музикою і танцями.
За словами рабина, в Ужгороді живе не так багато євреїв як у Києві, Дніпрі чи Одесі, лише близько 500-600 сімей. Є ще приблизно 200-300 євреїв, які не кажуть про те, що вони євреї – переважно через страх. Це той страх, який стався з нами через травми, які завдав Гітлер, а пізніше Сталін. Подібним чином все відбувається і в Європі та Америці.
