Дослідники з України та Польщі обговорили в УКУ проповідницьку спадщину діячів Київської митрополії ранньомодерної доби
В УКУ відбувся 19 грудня уже Четвертий колоквіум імені Ігоря Скочиляса, цьогоріч на тему «Між словом і спасінням: проповідництво в Київській митрополії ранньомодерного часу». Про це повідомили у дописі гуманітарного факультету УКУ.
Центральною темою зустрічі стала проповідь як інтелектуальна, пастирська й комунікаційна практика, що формувала релігійну свідомість, дисциплінувала духовенство та реагувала на політичні й конфесійні виклики XVII – початку XVIII століття.
“Упродовж свого життя Ігор Скочиляс збирав людей – з різних міст, країн, різних спеціальностей, різних поколінь і цей список можна продовжувати. Закликав чи запрошував людей доброї волі сидіти разом під смоковницею – як він любив казати. Продовжує збирати людей і після своєї смерті, ось уже п’ятий рік,” – сказав на початку заходу модератор Іван Альмес.
Він також розповів про низку меморіальних академічних заходів, які відбуваються в УКУ, для вшанування пам’яті професора Ігоря Скочиляса: меморіальні лекції, колоквіум, меморіальний збірник, іменна професорська стипендія тощо.
З доповіддю на тему «Повчання для духовенства митрополита Димитрія Туптала» виступила Аліція Новак з Ягеллонського університету (Краків). Дослідниця зосередилася на проповідях і пастирських настановах Туптала, створених уже після його переведення до Ростово-Ярославської митрополії. Вона показала, як у складних умовах секуляризаційного тиску з боку держави проповідь ставала для єрарха доступною формою дії: способом утвердити моральні стандарти духовенства, захистити сакраментальну практику та сформувати відповідальне ставлення до пастирського служіння.
Олена Матушек з Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна виголосила доповідь на тему «Проповіді у структурі книги “Зерцало от Писанія Божественного” (1705) Йоана Максимовича». Окремо було проаналізовано образ Івана Мазепи, представлений у виданні як християнський володар і меценат, чия постать вписується в складну систему барокової державницької семантики.
Оксана Вінниченко (УКУ) звернула увагу на пастирський вимір проповіді. Вона наголосила, що проповідь варто розглядати як спробу формування тривалої моделі священницької поведінки і відповідальності. Обговорювали також джерельну базу повчань Дмитрія Туптала.
Лариса Довга (УКультура, Київ) акцентувала на мові проповіді як свідомій комунікативній стратегії, застерігаючи від її механічного тлумачення в категоріях раннього Просвітництва.
У двох наступних доповідях колоквіуму йшлося про проповідницьку спадщину Варлаама Ясинського у зв’язку з підготовкою до друку корпусу його проповідей у межах спільного проекту програми «Київське християнство» та «УКультура».
Четвертий колоквіум імені Ігоря Скочиляса був організований програмою УКУ «Київське християнство», Центром релігійної культури імені Ігоря Скочиляса, кафедрою історії та гуманітарним факультетом УКУ.
