В УКУ обговорили моральні виклики війни
За повідомленням сайту УКУ, захід організувала кафедра філософії ФБФ УКУ та Інститут екуменічних студій. Учасники семінару – філософи й богослови з України, Німеччини, Нідерландів, Литви та США. Вони намагалися відповісти на питання, яке війна повернула у центр інтелектуального життя Європи: що таке зло і як на нього відповідати.
Семінар відкрив декан Філософсько-богословського факультету УКУ о. д-р Юрій Щурко. Сучасна епоха, зазначив він, ставить перед Соціальним вченням Церкви нові виклики. Серед них, гібридна війна, пропаганда, етнофілетизм, подвійні стандарти, псевдомесіанізм та поширена формула «війна – це поразка для всіх», яка часто нівелює питання відповідальності. Ці явища, підкреслив він, показують, що війна відбувається не лише на полі бою, а й у сфері мови та моральних наративів. Саме тому богослов’я має розвивати нові підходи до етики миру, зокрема в межах концепції «справедливого миротворення» (Just Peacemaking), що з’явилася наприкінці ХХ століття як спроба перейти від абстрактних декларацій про мир до практик його творення.
Гелейн Зоргдрагер, професорка-емеритка Протестантського теологічного університету, представила аудиторії нещодавно виданий 150-сторінковий документ Євангельської Церкви в Німеччині під назвою «Світ у безладді – справедливий мир на горизонті. Протестантська етика миру перед обличчям нових викликів». Вона наголосила: пацифізм, який існує лише як принцип, без зобов’язання чинити спротив злу, є морально проблематичним.
Джошуа Т. Серль, професор Теологічного університету Ельсталь у Німеччині, під час семінару запропонував богословсько-філософський аналіз природи зла. Він звернувся до класичної християнської традиції, яка розуміє зло як privatio boni – відсутність добра. Зло не створює нової реальності, а лише руйнує існуючу. Саме тому, за його словами, війна Росії проти України проявляє себе передусім як логіка заперечення життя – через смерть, руйнування міст і вигнання людей з їхніх домівок.
Разом з тим, наголосив дослідник, зло майже завжди маскується через мову: пропаганда називає війну «спеціальною операцією», агресію – «захистом», а руйнування – «визволенням». Тому першим кроком у боротьбі зі злом є відновлення правдивої мови.
У своїй доповіді український богослов Тарас Дятлик, віцеректор з розвитку та міжнародної співпраці Східноєвропейського інституту теології, звернув увагу на те, що війна в Україні змушує по-новому осмислити богословську мову про зло. На його думку, саме в конкретних людських ситуаціях – у травмі, втраті та досвіді війни – питання зла перестає бути абстрактною темою філософії і стає моральним викликом для богослов’я.
Цю тему розвинула у своїй доповіді Орися Біла, завідувачка кафедри філософії Українського католицького університету. Богослов’я не може стояти осторонь суспільних викликів, адже за самою своєю суттю покликане говорити про гідність людини, справедливість і відповідальність. Тому, підкреслила Орися Біла, воно не є «нейтральною» дисципліною, що спостерігає за подіями з боку. Там, де йдеться про насильство, агресію і зневагу до людської гідності, богослов’я повинне допомагати розпізнавати зло і підтримувати тих, хто йому протистоїть.
Після виступів відбулася панельна дискусія за участю дослідників міжнародних відносин, етики та богослов’я – Джона Гізершоу (Велика Британія), Марлін Волл (Литва), Володимира Турчиновського (УКУ), Трейвіса Мейєрса (Литва) та Девіда Г’ю (США). Розмову модерував о. Юрій Мартинюк. Учасники обговорили виклики, які війна ставить перед сучасною політичною етикою, міжнародним правом і християнським богослов’ям.
У ході дискусії неодноразово звучала думка, що однією з головних проблем сучасного публічного дискурсу є спокуса пом’якшувати або приховувати зло за допомогою абстрактної мови та дипломатичних формулювань. Натомість учасники семінару наголосили: відповідь на зло починається з моральної ясності – з готовності побачити його таким, яким воно є, і назвати його своїм ім’ям. Водночас така ясність не може залишатися лише інтелектуальною позицією: вона передбачає відповідальність діяти – підтримувати жертв, захищати людську гідність і протистояти несправедливості.
