Дух і смак традицій: львів’янам розповіли, як святкувала Різдво родина Івана Франка
Різдво – найбільше родинне, церковно-релігійне і громадське свято, яке завжди посідало особливе місце у житті та творчості Івана Франка – видатного українського науковця, письменника і поета, а також й громадського діяча. Адже Святвечір і Різдво у домі Франків були одними з найбільш шанованих свят. Саме тому в Домі Франка (Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка) у п’ятницю, 17 січня 2020 року, відбувся захід «Різдво по-франківськи: дух і смак традицій», під час якого франкознавці Богдан і Наталя Тихолози розповіли присутнім про святвечірні та різдвяні традиції у Франковій родині.
Спочатку присутнім представили Різдвяну шопку, яку спеціально для Дому Франка створив відомий іконописець Роман Зілінко. Ззовні вона нагадує дім Франка, а всередині – передає дух Різдва. Окрім цього, поколядувати та щедрувати завітали й колеги музею з Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України.
«Якщо ми говоримо про силу українських традицій, то це мають бути передусім живі традиції. Дім Франка вважає своєю місією плекати ці традиції, підтримувати їх, аби й нові покоління знали, що таке святкувати Різдво, що таке бути українцем, що таке бути європейцем та яким чином ми здатні бути сильнішими разом», – зауважив директор Дому Франка Богдан Тихолоз.
Загалом у родині Франків завжди святкували Різдво і цю традицію Іван Франко виніс ще із дому свого батька – Якова Франка. Щоправда, у своїх ранніх поезіях, коли з’являється образ Святої вечері, то самого батька вже не було, бо він незабаром помер.
Як розповідає франкознавець Наталя Тихолоз, лейтмотивом всієї творчості видатного діяча є саме мотив Різдва, бо для Франків – це було свято великого збору всієї родини за одним столом, коли на Святу вечерю приходили не лише живі люди, сущі, але і предки, які заглядали у вікна і сідали за цей святковий стіл.
«Коли йдеться про святкування Різдва тут, у Львові, коли Іван Франко створив власну родину, то це свято поєднувало різні традиції: сільські (які він виніс із дому свого батька) та міські (які Іван Франко перейняв, мешкаючи вже у Львові). Тобто Різдво було своєрідним міксом центральних та східноукраїнських традицій, адже дружина Івана Франка – Ольга Хоружинська – була уродженкою Слобожанщини і деякий час навчалася в Києві», – зазначила Наталя Тихолоз.
А що ж їли і як святкували Різдво Франки? За словами дослідниці, дружина Івана Франка – Ольга – завжди намагалася приготувати 12 страв, зокрема, борщ із вушками, який варений на сушеній рибі, пиріжки, які вона випікала, а також частувала ними колядників, які заходили до хати. А після Святої вечері Іван Франко завжди колядував із синами. Його улюблена колядка – «Бог предвічний». Окрім цього, він збирав різні колядки та закликав це робити й інших, а також знав і співав польські.
Варто зауважити, що, крім дідуха, у домівці франчат ставили ялинку, яка була прикрашена свічечками, а також різним печивом і смаколиками ручної роботи. Цю ялинку переважно ставили у вітальні, або в кабінеті Івана Франка.
«Ми не збираємося через ці 12 страв, а насамперед, щоб вшанувати Бога, який народився, бо це є причиною святкування. Адже дуже часто в сучасному світі, обговорюючи страви та наїдки, які ми будемо споживати на Різдво чи на Великдень, ми забуваємо сенс самого свята. А Франки, звісно, не забували сенс свята. Тому коляда та страви, які були на вечірньому столі, були саме для родинного збору», – підкреслила Наталя Тихолоз.
Оксана Войтко
