Душпастирська опіка воєнних біженців — в центрі уваги Архиєрейського Синоду УГКЦ
Опрацьовував цю тему для розгляду єпископів УГКЦ, які служать в Україні, Пасторально-міграційний відділ УГКЦ під керівництвом владики Степана Суса, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
З доповідями виступили Оксана Міхеєва, ДААД-професор Європейського університету Віадріна (Німеччина), професор кафедри соціології Українського католицького університету; Тетяна Ставнича, Президентка Карітасу-України; Юрій Тиховліс, співробітник Секції Мігрантів і Біженців Дикастерії Служіння Цілісному Людському Розвитку Католицької Церкви та співробітники Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.
На сьогодні в Україні близько 6,9 млн. внутрішньо переміщених осіб та понад 7 млн. осіб, що отримали статус тимчасового захисту в Європі. Наприклад, станом на 1 листопада 2022 року найбільше українських біженців зареєстровано у Польщі — 1 469 032 особи, Німеччині — 1 008 935 осіб, Чехії — 455 731 особа.
Владика Степан Сус під час свого виступу звернув увагу на потрійний досвід: трудову міграцію, вимушених переселенців і біженців війни 2014–2022 років, а також на досвід Української Греко-Католицької Церкви «бути поруч». Він відзначив три ключові принципи служіня Церкви: «Слухати нашу історію і нашу щоденність», «Бачити Христа там, де вже нас очікує / аналізувати-мислити-молитись», «Діяти».
«Від світанку 24 лютого ми прокинулись із новими викликами і в новій дійсності, яка приносить незручності, — сказав владика Степан. — Відчинені храми, церковні приміщення і домівки наших парафіян стали місцем надії для тих, хто першим зустрів руйнівний подих ворога. Уся Україна і наша Церква стала великим середовищем безкорисливої допомоги».
Єпископ відзначив і доброзичливість урядів і громадян багатьох країн, які прийняли українських біженців, а також велику працю наших священників та релігійних і громадських спільнот, організацій за кордоном.
Разом з тим, архиєрей звернув увагу і на труднощі, з якими зустрічаються біженці з України, зокрема в питанні мови.
«Часом бракує терпимості зі сторони наших вірних до тих, хто робить перші кроки або трохи затримується із переходом на рідну мову, — зауважив владика Степан. — Часто з причин мови страждають і самі діти. За кордоном у нових школах інколи іноземні однолітки, користаючи із додатку перекладача, перекладають на нашу мову фрази, намагаючись їх правильно вимовити. Їхнім здивуванням є бачити, що наші діти відповідають через російський перекладач. Не розуміючи такої поведінки, вони починають і цих дітей звинувачувати у війні. У цьому служінні нашої церковної спільноти нашим братам відчуваємо необхідність по-новому організувати катехитичне служіння серед дітей, молоді і дорослих».
Єпископ згадав і про титанічну працю волонтерів: «Добрим є, щоб при парафіяльних спільнотах волонтери могли мати свій прихисток і у сопричасті з Господом знаходити сили для того, щоб „бути світлом і сіллю“, але також щоб своїм прикладом потягати інших».
Насамкінець владика Степан зазначив, що перед УГКЦ сьогодні стоїть виклик стати для нашого народу вчителями співвідповідальності одні за одних і за Богом дану нам Батьківщину.
«Зрілими є наші спільноти за кордоном, що своєю присутністю, клопіткою працею та доброю репутацією приготували усіх до солідарності з нашим народом. Зрілими є також наші спільноти в Україні, які є відкритими до найбідніших, приймаючи їх до своїх домівок. Дякуючи Богові за пройдений шлях, з надією дивимось у майбутнє, де перед нами стоятиме завдання послідовної відбудови України, зцілення ран», — сказав єпископ.
Під час цієї сесії Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні, яка триватиме до суботи, 19 листопада, владики випрацюють низку відповідних рішень, що допоможуть Церкві якнайкраще послужити українцям, які через російську агресію змушені були покинути власні домівки.
Участь у Синоді разом із владиками УГКЦ з усієї України беруть новопроголошені єпископи-номінанти: о. Максим Рябуха, о. Микола Семенишин і о. Андрій Хім’як.
