Флорентійський екуменізм у Київській Церкві. Унійна ідея в помісній еклезіальній традиції
Книга Ігоря Моначак була однією з перших спроб греко-католицьких науковців у діаспорі використати потенціал II Ватиканського собору для того, щоб домогтися повного визнання гідності унійної Київської Церкви, яку переслідував тоталітарний режим. Тут автор також намагається сформувати новий погляд на взаємини східних християн з Римським Апостольським престолом і їхню роль у загальноцерковному примиренні й поєднанні.
Інтрерв'ю Олега Турія, проректора УКУ, про видання книги о. Ігоря Мончака "Флорентійський екуменізм у Київській Церкві. Унійна ідея в помісній еклезіальній традиції" для радіо "Воскресіння"
Головною ідеєю праці, за словами історика Олега Турія, з одного боку, є показати богословське розуміння природи Церкви. «Автор акцентує на єдності Церкви у її різноманітті: еклезіальному, культурному, національному. З іншого боку, Ігор Мончак, досліджуючи загальні еклезіологічні богословські принципи, опирається на конкретний досвід Церкви Київської традиції, який зокрема пов’язаний з її спробами впровадити ідею єдності з Римським Апостольським престолом та єдності Вселенської Церкви. Автор наголошує на багатоманітності традиції Київської Церкви та на її прагненні зберегти власну ідентичність не як ізольованої одиниці, а у контексті Вселенської Церкви», – зазначив проректор УКУ в інтерв’ю радіо «Воскресіння».
Книга Ігоря Моначак була однією з перших спроб греко-католицьких науковців у діаспорі використати потенціал II Ватиканського собору для того, щоб домогтися повного визнання гідності унійної Київської Церкви, яку переслідував тоталітарний режим. Тут автор також намагається сформувати новий погляд на взаємини східних християн з Римським Апостольським престолом і їхню роль у загальноцерковному примиренні й поєднанні.
Монографія написана в історично-богословському ключі й ділиться, відповідно, на дві частини – богословську та історичну. Основна тема першої з них – еклезіологічний аналіз поняття «помісної Церкви» і формулювання на його основі концепції церковної єдності в різноманітті. В історичній частині автор, опираючись на свої богословські висновки, характеризує Київську Церкву як конкретне історичне втілення «помісності» й обстоює тезу про те, що ідея єдності з Римом, проголошена у 1439 році у Флоренції, зберігалася у цій Церкві аж до другої половини ХVI століття та стала підґрунтям для укладення Берестейської унії 1596 року.
Попри те, що книжка вийшла 50 років тому, на думку Олега Турія, вона не втратила своєї актуальності й сьогодні. Видання, за його словами, буде цікавим не тільки для науковців, а й для тих, хто цікавиться минулим Церкви, роздумує над перспективами загальнохристиянської єдності, до чого закликає нас Євангеліє. «Книга написана живо, цікаво, перекладена з відчуттям та розумінням як наукового, так і популярного аспекту твору», – підсумував історик.
Також Олег Турій вказав на важливість перекладу цієї книги: «Коли ми говоримо про потребу розвитку богословської науки в Україні сьогодні, то маємо розуміти, що богословська думка у світі пішла далеко вперед (з’явилися нові методи, концепції). Щоб адаптувати сучасні методи в українському контексті, потрібно розуміти проміжні етапи розвитку богослов’я, для цього треба інтегрувати досвід українських науковців, які писали в діаспорі», – вважає історик.
Видавництво Українського католицького університету також розпочало роботу над перекладом інших книг для серії «Пам’ятки історично-богословської думки». Це, зокрема, видання, які можна вважати класичними щодо певної проблематики. Зараз триває праця над перекладом книги відомого німецького дослідника Вільгельма де Фріса «Рим і патріархати Сходу» та праці Джозефа Джіла про Флорентійський Собор.
