«Галицька мадонна» Ігоря Маїка

У Палаці мистецтв у Львові продовжує експонуватися виставка знаного львівського художника, члена Спілки художників України Ігоря Маїка. Його творчість - це дивовижний синтез композиційної довершеності, рельєфної площини та феєрверку кольорів і відтінків. І все це настояне на життєдайній філософії оптиміста, який назвав свою першу персональну виставку скромно і водночас зухвало – “Враження”. “Це враження, які перейшли через мене. Я не малюю щойно побачені речі. Хіба що роблю замальовки, котрі чекають свого часу. Намагаюсь створити картину-образ, щоб знайомі речі можна було побачити на межі узагальнення”, - так пояснює Ігор назву виставки. До п’ятого класу уроки з малювання за Ігоря виконувала його мама. Долю художника визначив випадок. “Твій брат добре малював, і ти повинен це вміти”, - сказали Ігорю, коли його двоюрідний брат закінчив школу. “Буду експериментувати”, - вирішив Ігор, і з того часу його переслідуватиме дух новаторства та пошуку. Цей дух не даватиме спокою і тоді, коли Ігор Маїк, вступивши до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, бентежитиме своїм велетенським зростом та довгим волоссям чарівних однокурсниць. Свого тодішнього учителя Карла Звіринського називає педагогом від Бога, який на все життя роздмухав у ньому пристрасть до живопису. Інший великий педагог – Михайло Курилич – прищепив Маїку композиційне мислення. Взаємна гармонія горизонтальних і вертикальних силуетів-образів його картин заворожує. Чи йдеться про міські краєвиди, які Ігор найчастіше підглядає з вікна своєї квартири на Личаківській (“Один день”, “Відкритий простір”), чи про одиноке дерево на тлі гір (“Синьогора”), чи про картину “Натюрморт з пляшкою”. Мозаїчні та керамічні панно, вітражі, настінні розписи, просторові композиції зі скла, металу та кераміки – все це він перепробував. Дебютувавши 1982 року, взяв участь у понад 50 художніх виставках. Але знову береться за експеримент. У живописі. Так зародився рельєфний живопис Ігоря Маїка, неповторна техніка, в якій мало хто працює. Власне, на відкритті виставки наголошувалося на тому, що відтепер можна говорити про нову естетичну концепцію Ігоря Маїка, концепцію, яку він відстояв усім своїм життям. По-перше, тому, що це дуже трудомісткий процес – формування складного рельєфу може тривати рік. По-друге, тут свої секрети, про які Ігор розповідає неохоче. Під руку йде все - гілочки, коріння, тюбики з-під фарби, навіть нарости на деревах. Одна картина являла собою рельєфи з кори, котрі викликали різні асоціації – від хмари до напівроздягнутої дівчини. Це одна з характерних рис рельєфного живопису Ігоря Маїка – мінливий асоціативний ряд, коли спраглі жіночі силуети то проступають, то знову губляться (“Літо”, “Пагорби Перемишлянщини”, “Липнева спека”). Водночас це надає його роботам додаткової експресії, чого одним кольором чи тільки грубими мазками не виразити. Зрештою, ці рельєфи треба бачити. Вони яскраві та веселі, а очі їх автора, як правило, сумні. “Напевно, забагато думаю над новими образами, фактурами та масштабами”, - немов виправдовується. Ось нова тема - “Галицька мадонна”, картина, яка тематично випадає із тих півсотні полотен, які будуть представлені на виставці. Картина-дороговказ.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=30831