Гамаліївський Харлампіївський монастир: свята обитель чи в’язниця?
Перше, що впадає в очі при в’їзді до Шостки з боку Сум, — це храм, оточений колючим дротом і вишками. В’язницю-монастир називають одним із найнегативніших прикладів використання історико-архітектурної спадщини в Україні.
Назва монастиря нероздільно пов’язана з іменем Івана Скоропадського — у 1714 р. гетьман проголосив себе покровителем обителі. На її території були побудовані гетьманські будинки, в яких іноді жив сам Скоропадський із родиною. Коли у 1722 р. гетьман помер, його поховали в склепі Харлампіївської церкви. У храмі встановили плиту із написом, що засвідчує місце поховання гетьмана.
Згідно із заповітом Анастасії Скоропадської, котра померла у 1729 р., монастир перетворили із жіночого на чоловічий, перевівши сюди ченців із Мутинського монастиря, що неподалік від Кролевця.
Гамаліївський монастир діяв до 1924 р., поки його не ліквідувала більшовицька влада Саме тоді тут відкрили будинок для людей похилого віку і дитячий притулок, а собор став будинком культури.
У 50-х рр. ХХ ст. Гамаліївський монастир було оголошено пам’яткою архітектури республіканського значення. Проте 1962 року Сумський облвиконком передав колишню обитель Міністерству внутрішніх справ, яке перетворило її на колонію суворого режиму №66. Відтоді собор Різдва Богородиці було поділено на три поверхи, де сьогодні розміщено майстерні з виготовлення вогнегасників, та дзвіницю. Тоді ж було знесено більшість мурів.
В останні тижні свого перебування на посаді Президента України Віктор Ющенко підписав указ №4/2010 "Про деякі питання збереження ансамблю пам’яток Гамаліївського Харлампієвого монастиря", в якому йдеться про звільнення Шосткинською ВК-66 приміщень і будівель колишнього монастиря. Проте указ проблему не вирішив, адже про кошти, за допомогою яких мало б відбутися вивільнення приміщень, в указі не йшлося.
Шосткинці визнають, що окрім колишнього Гамаліївського Харлампіївського монастиря визначних історичних місць у Шостці та її околицях практично немає. Більшість гостей міста відвідують старовинний Новгород-Сіверський. У той же час, відродивши монастирський комплекс, можна було б організовувати тури по "золотому кільцю": Новгород-Сіверський – Гамаліївка – Глухів — Путивль.
Місцеві мешканці вже не раз привертали увагу до цієї проблеми, намагаючись відселити "зону" та передати територію монастиря релігійній громаді села. Проте сьогодні в храмі Різдва Богородиці проводяться служби тільки для ув’язнених.
Олена РАДЬКО
