Глава УГКЦ йде у відставку добровільно
10 лютого на прес-конференції у Києві Патірарх Любомир (Гузар) повідомив про те, що цього дня Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років.
10 лютого на прес-конференції у Києві Патірарх Любомир (Гузар) повідомив про те, що цього дня Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця 77-річний Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років. Про це повідмоляє Департамент інформації УГКЦ.
«Сьогодні, коли я вже не маю достатньо сил, хочу передати уряд своєму наступникові, який ефективно продовжуватиме цю працю. Бо це не моя праця і я не є ключем. Ключем є Церква, а мета нашої праці – служіння Церкві, і ми стараємося це виконувати доти, доки можемо це робити ефективно», – пояснює своє рішення Блаженніший Любомир.
Після відходу від керівництва УГКЦ Блаженніший Любомир не має наміру цілковито покидати життя Церкви і суспільства. «Я робитиму те, що ще можна робити. Буду молитися за Церкву, переосмислювати минуле, стежити за тим, щоб нічого з минулого нашої Церкви не затратилося. Хотів би проводити зустрічі з молоддю, а також з різними професійними групами», – розповідає Блаженніший Любомир. Уже цього місяця Його Блаженство зустрічатиметься зі студентами Києво-Могилянської академії.
«Згідно з канонічним правом, до обрання нового Глави УГКЦ Адміністратором Церкви буде Архиєпископ Львівський Владика Ігор (Возьняк). Протягом двох місяців відбудеться виборчий Синод, який обере нового Главу Церкви. За Блаженнішим Любомиром збережуться усі титули та почесті, належні його санові», – повідомив Секретар Синоду Єпископів, Куріальний єпископ УГКЦ Богдан (Дзюрах).
Блаженніший Любомир очолив УГКЦ десять років тому, після смерті свого попередника на престолі Мирослава Івана (Любачівського). Він став першим Предстоятелем Церкви, обраним спеціальним Синодом Єпископів після виходу Церкви із підпілля та здобуття Україною незалежності. У час правління Церквою Блаженнішим Любомиром престол Глави УГКЦ був повернений зі Свято-Юрської гори у Львові до столиці України. У Києві підходить до завершення будівництво Патріаршого собору Воскресіння Христового та Патріаршого центру УГКЦ.
Біографія.
Владика Любомир (Гузар) народився 26 лютого 1933 року в м. Львові. Тут закінчив народну школу та перший клас гімназії. У 1944 році сім'я змушена була покинути Україну. Спочатку зупинилися в Австрії. У м. Зальцбурзі владика продовжив навчання в українській гімназії. У 1949 році родина Гузарів переїхала до США. Середню освіту владика Любомир закінчив у Малій Духовній Семінарії у Стемфорді (штат Коннектикут). Потім вивчав філософію в Колегії Святого Василія, де в 1954 році одержав ступінь бакалавра. Богословську освіту здобув у Вашингтонському Католицькому університеті в Америці. У 1958 році отримав ліценціат богослов’я у Великій Духовній Семінарії Святого Йосафата. 30 березня цього ж року владика Амврозій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для праці в Стемфордській єпархії.У 1958-1959 роках працював вчителем і префектом у Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія, а також служив у Кергонксоні (штат Нью-Йорк) як душпастир оселі "Союзівка" Українського Народного Союзу та виховної оселі Спілки Української Молоді Америки в Елленвілі (штат Нью-Йорк). У 1965 року Любомир Гузар став настоятелем парафії Пресвятої Трійці в Кергонксоні, а також продовжив навчання у Фордгамському університеті Нью-Йорка, вивчаючи філософію. У 1967 році здобув ступінь магістра. В 1969 році переїхав до Риму для продовженим богословських студій, які завершив доктором богослов’я в 1972 році. У 1972 році владика Любомир вступив до монастиря Святого Теодора (монахів студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія). У 1973-1984 роках викладав в Папському Місійному Університеті "Урбаніана" в Римі. 2 квітня 1977 року в монастирі Студійського Уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима був висвячений Патріархом Йосифом Сліпим на єпископа. У 1978 році Патріарх Йосиф призначав його архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України. З 1984 до 1991 року Любомир Гузар був протосинкелом Львівської Архиєпархії в Римі. У 1993 році разом зі всією спільнотою з Гроттаферрата повернувся на рідну землю. У 1993-94 роках служив духівником у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа. У листопаді 1996 року владика Любомир призначений єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви.
26 січня 2001 р. на надзвичайному Синоді єпископів обраний Верховним Архиєпископом УГКЦ. 21 лютого призначений Папою Іваном-Павлом ІІ кардиналом Католицької Церкви.
Патріарше служіння
За час перебування владики Любомира на чолі Української Греко-Католицької Церкви 21 серпня 2005 року відбулася подія історичної ваги – перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва, до чого владика Любомир доклав чимало зусиль, як і до розвитку централізованого церковного управлінського апарату – Патріаршої курії УГКЦ, яка стала центром координації церковного життя. Тоді, у час перенесення резиденції Глави УГКЦ до Києва, коли було чимало виступів ззовні «проти», владика Любомир сказав: «Я не прийшов до Києва, я повернувся. Після двохсот років».
Єпископ Любомир є тим, хто провів найбільшу кількість церковних Синодів в УГКЦ: 14 сесій патріарших (за участю всіх єпископів УГКЦ) і 44 сесії «митрополичих» (за участю єпископів в Україні) Синодів.
22 - 23 січня 2011 року Українська Греко-Католицька Церква відзначила10-річчя патріаршого служіння Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Блаженнішого Любомира. Головними урочистими подіями цих святкувань стала Різдвяна просфора Глави УГКЦ, яка відбулася 22 січня у приміщенні Міжнародного виставкового центру в Києві і Архиєрейська Літургія.
За час Патріаршества Любомира (Гузара) в УГКЦ були видані ключові богословські документи: «Екуменічна концепція УГКЦ» та «Один народ Божий у краї на Київських горах». У них розглядаються принципи співпраці УГКЦ з іншими частинами колись єдиної Київської Церкви, акцентується на тому, що УГКЦ щоразу своєю діяльністю показувала прагнення до ближчої і глибшої співпраці з українськими традиційними Церквами.
У творчому доробку Глави УГКЦ серед численних богословських праць і статей на релігійно-суспільну тематику також є аудіокниги. Перша аудіокнига «Дорога до себе» побачила світ у січні 2009 року. Свою другу аудіокнигу під назвою «Дорога до ближнього» владика Любомир презентував у квітні минулого року. З нагоди 10-річчя його Патріаршого служіння побачила світ третя аудіокнига під назвою «Дорога до Бога». Зараз владика працює над новою аудіотрилогією під загальною назвою«Суспільство», в яку увійдуть теми «Суспільство і влада», «Суспільство і бізнес», «Суспільство і закон». За задумом, ця книга повинна допомогти українським політикам і бізнесменам здобути християнський погляд на життя.
Чимало релігієзнавців та суспільних діячів високо оцінюють моральний авторитет владики Любомира (Гузара) і його правильне розуміння місця Церкви в державі та її ролі, що дало йому можливість, як Главі УГКЦ, протягом 10 років не допустити вплутування цієї Церкви в політичні відносини та зміцнити її моральний авторитет в українському суспільстві.
УГКЦ сьогодні
На сьогодні УГКЦ об’єднує понад 5,5 мільйона вірних на території України; крім того, греко-католиками визнають себе біля 1,5 мільйона осіб у країнах Європи, Північної і Південної Америки та Австралії. Верховне Архиєпископство в Україні об’єднує 12 єпархій та екзархатів. За статистичними даними Державного департаменту у справах релігій в Україні, станом на 1 січня 2010 року УГКЦ в Україні налічувала: 3597 зареєстрованих громад, 2347 священиків, 1248 ченців і черниць, 3581 храм, 1138 недільних шкіл, 105 монастирів, 27 періодичних видань, 15 навчальних закладів із 1273 слухачами, основним із яких є Український католицький університет. Сьогодні до Синоду Єпископів УГКЦ входять 50 єрархів Церкви з України та з-за кордону.
Поза межами України до Верховного Архиєпископства належать: Перемишльсько-Варшавська греко-католицька митрополія у Польщі (Перемишльсько-Варшавська архиєпархія та Вроцлавсько-Ґданська єпархія з понад 300 тисячами вірних у 100 парафіях), три апостольські екзархати для українських греко-католиків у Німеччині, Франції та Великобританії, дві греко-католицькі митрополії у Північній Америці: Сполучених Штатах і Канаді (у США – Філадельфійська митрополія, яка складається з чотирьох єпархій у Філадельфії, Пармі, Чикаго і Стемфорді, у Канаді - Вінніпезька митрополія з п’яти єпархій у Вінніпегу, Едмонтоні, Нью-Вестмінстері, Саскатуні й Торонто). Крім того, існують єпархії УГКЦ у Буенос-Айресі (Аргентина), Куритибі (Бразилія) і Мельбурні (Австралія). Українські греко-католики мають також вікаріат у Румунії, громади у Литві (Вільнюс), Латвії (Рига, Даугавпілс та Резекне), Естонії (Таллін), Молдові (Кишинів), Австрії, Парагваї, Венесуелі, Португалії, Італії, Іспанії, Греції, Швейцарії, Бельгії, Казахстані та Росії. УГКЦ надає духовну опіку своїм вірним у країнах перебування останньої хвилі мігрантів з України.