Греко-католицька монахиня з Закарпаття сьогодні відзначає 105 день народження
Про це йдеться на ФБ-сторінці Провінції Пресвятої Тройці Сестер Чину Святого Василія Великого в Україні.
Сестра мешкає у спільноті монастиря Пресвятої Родини в Хусті Закарпатської області. З нагоди такого свята багато сестер в монашестві, друзів та добродіїв зібрались на подячну Архиєрейську Літургію, яку очолив владика Ніл Лущак єпископ Мукачівський.
Протоігуменя м. Даниїла Винник привітала сестру Ольгу та подякувала за вірність монашому покликанню та служінню, за її молитви та свідчення життям.
Владика Ніл нагородив с. Ольгу орденом імені Августина Волошина за служіння та з нагоди 105 ліття. Також мер міста Хуст вручив сестрі почесну грамоту за багаторічну сумлінну працю, самовіддане служіння Богу, Церкві й українському народові та за плекання глибокої духовності та моралі.
Марія – майбутня с. Ольга - народилась 10 червня 1919 р. в християнській сім'ї в с. Руські Комарівці, що недалеко від Ужгорода. Після смерті батька у 1924 р. мати була змушена віддати Марію та її старшу сестру Єлизавету на виховання до сиротинця сестер-василіянок в Ужгороді, а тим часом працювала, щоб утримувати дітей. Деякий час вихователькою в маленької Марії та її сестрички в сиротинці була с. Василія Глібовицька. Сестра Ольга пригадує, якою великою була дитяча радість, коли у 4 класі учням вручили перший в їхньому житті зошит на 12 сторінок.
Живучи із сестрами, Марія мала нагоду побачити монаше життя з середини і згодом сама вирішила посвятити своє життя для Господа.
У 1936 р. Марія вступила на новіціят до Ужгородського монастиря, де на Облечинах отримала монаше ім’я – Ольга. Після складення перших Тимчасових Обітів с. Ольга навчалась в учительській семінарії сестер-василіянок, яку закінчила через 5 років. Здобуваючи освіту, с. Ольга паралельно працювала у вчительській семінарії в Ужгороді. Після завершення навчання та отримання диплома с. Ольга разом з іншими сестрами була призначена для праці у церковних школах. Зокрема, вона навчала у церковній школі містечка Великий Бичків.
Великим добродієм та духовним батьком для дітей і сестер був о. Августин Волошин, який особливо дбав про сиріт. О. Августин та його дружина Ірина не мали власних дітей, тож віддали своє помешкання у м. Хуст сестрам-василіянкам для організації там сиротинця. Згодом замешкали там разом із сестрами та дітьми. Як згадує с. Ольга, сироти називали подружжя Волошинів батьком і матір’ю.
У 1941 р. с. Ольга вступила до Університету у м. Сегед (Угорщина), де навчалась на біологічному факультеті. 28 серпня 1944 р. сестра склала Вічні Обіти в Ужгородському монастирі. Після приходу радянської влади всі греко-католицькі монастирі були ліквідовані, а сестри були змушені шукати прихистку у родини та знайомих.
З 1946 по 1949 рр. с. Ольга працювала бухгалтером у різних установах. А з 1950 р. впродовж 20 років працювала вчителем біології у с. Середнє Ужгородського району. Попри важкі часи, невигоди та переслідування зі сторони радянської влади с. Ольга разом з іншими сестрами продовжували жити монашим життям. У часі підпілля сестра Ольга належала до підпільного монастиря сестер Василіянок у Мукачеві.
Сьогодні с. Ольга Ладжун проживає у монастирі у м.Хуст, у тому ж будинку, де був сиротинець та де мешкав о.Августин з дружиною.
